Німфи

Ні́мфи (грец. Νύμφες — дівчина, наречена, молода жінка) — другорядні божества у давньогрецькій міфології, які жили в печерах, лісах, полях, горах, річках і джерелах, уособлювали сили та явища природи.

Лісові німфи, що жили на деревах, звалися дріадами, гамадріадами, гірські — ореадами, або орестіадами, німфи текучих вод — наядами, морські німфи — нереїдами, океанідами.

За міфами, німфи були довговічні, але не безсмертні. Від шлюбів німф із богами народжувалися герої (Ахіллес, Еак). Перебуваючи поблизу людей, німфи краще за олімпійських богів і богинь розуміли потреби й турботи людей, нерідко допомагали людям або карали їх. Дзюрчання струмків, шелестіння лісу, дзижчання комах — усі голоси весни й літа були співом німф.

Німфи були втіленням антропоцентричних проєкцій древніх греків на природу: як приємного, зворушливого в ній, так і загрозливого, непередбачуваного (так, гамадріади захищали дерева й карали за погане поводження з ними).

Культ німф був дуже поширений у Греції й Римі, де на їх честь споруджували величні храми — Німфеуми. У мистецтві німф зображували веселими та легковажними напівоголеними вродливими дівчатами.

• 

  Німфи й сатир, Адольф Вільям Бугро

• 

  Дріада, Евелін де Морган

• 

  Аполлон та Дафна, Джон Вільям Вотерхаус

• 

  Німфеум

Див. також

• Пері
• Іоніт

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

Посилання

• Німфи // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1145. — 1000 екз.