Німфи

Ні́мфи (грец. Νύμφες — дівчина, наречена, молода жінка) — другорядні божества у давньогрецькій міфології, які жили в печерах, лісах, полях, горах, річках і джерелах, уособлювали сили та явища природи. Переносно німфа — вродлива жінка.

Лісові німфи, що жили на деревах, звалися дріадами, гамадріадами, гірські — ореадами, або орестіадами, німфи текучих вод — наядами, морські німфи — нереїдами, океанідами тощо.

За міфами, німфи були довговічні, але не безсмертні. Від шлюбів німф з богами народжувалися герої (Ахіллес, Еак). Перебуваючи поблизу людей німфи, краще ніж олімпійці, розуміли їхні потреби й турботи, нерідко допомагали людям або карали їх. Дзюрчання струмків, шелестіння лісу, дзижчання комах — усі голоси весни й літа були ніби їхнім співом.

Вони були втіленням усього приємного, зворушливого, милого в природі. Культ німф був дуже поширений у Греції й Римі, де їм споруджували величні храми — Німфеуми. У мистецтві їх зображували вродливими веселими напівоголеними легковажними дівчатами.

• 

  Німфи й сатир, Адольф Вільям Бугро

• 

  Дріада, Евелін де Морган

• 

  Аполлон та Дафна, Джон Вільям Вотерхаус

• 

  Німфеум

Див. також

• Пері
• Іоніт

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.