Вільям-Адольф Бугро

французький художник

Вілья́м-Адо́льф Бугро́, Бугеро́ (фр. William-Adolphe Bouguereau, МФА[wiljam.adɔlf buɡ(ə)ʁo]; 30 листопада 1825, Ла-Рошель — 19 серпня 1905, там само) — французький живописець, представник академізму. Картини підписував лише одним ім'ям: Вілья́м Бугро́ (фр. William Bouguereau).

Адольф Вільям Буг(е)ро
Adolphe William Bouguereau
Автопортрет (1886)
При народженні фр. Adolphe Williams Bouguereau
Народження 30 листопада 1825(1825-11-30)
Ла-Рошель
Смерть 19 серпня 1905(1905-08-19) (79 років)
  Ла-Рошель
Поховання
Національність француз
Країна Франція Франція
Жанр живописець
Навчання Паризька школа вишуканих мистецтв
Діяльність художник
Напрямок реалізм, академізм
Покровитель Paul Durand-Rueld
Вчитель Франсуа Піко
Відомі учні П'єр Огюст Кот, Емілі Дежьо, Елізабет Гарднер, Рафаель Коллен, Léon Bazille Perraultd, Поль Шабас, Maurice Chabasd, Clémentine Hélène Dufaud, François-Alfred Delobbed, Люсьєн Сімон, Gabriel Guérind, Henri Beaud, Henri Bivad, Louis-Marie Désiré-Lucasd, Lajos Márkd, Théophile Deyrolled, Émile-René Ménardd, Émile Jourdand, Émile Vernond, Étienne Azambred, Шарль-Амабль Ленуар, William Barbotind, John St Helier Landerd, Jean de Francquevilled, Georges Meunierd, Jules Ronsind, Eugénie Marie Salansond, Frank S. Herrmannd, Nasreddine Dinetd, Lionel Royerd, Роберт Генрі, Clément Brund, Вільям Брімнер, Sarah Conleyd[1], Hortense Richardd, Gertrude Christian Fosdickd, Alice Kaub-Casalongad, Ганна Білінська-Богданович і Guillaume Seignacd
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Член Академія красних мистецтв Франції і Fondation Taylord
Твори Аврора (Бугро) і Народження Венери
У шлюбі з Marie-Nelly Monchablond[2] і Елізабет Гарднер
Діти Henriette Vincensd[3], Georges Bouguereaud[3], Jeanne Bouguereaud[3], Paul Bouguereaud[3] і Maurice Bouguereaud[3]
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея Канади, ASR historic collectiond[4], Музей мистецтва Метрополітен[5], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Амстердамський музейd, University of Michigan Museum of Artd, Інститут Рікарду Бреннанда, Музей Хіллвуд, Національна вища школа красних мистецтв, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Syracuse University Art Museumd, musée des Beaux-Arts de La Rochelled, Bruce Museum of Arts and Scienced, Drexel University Collectiond, Художня галерея Йослинd, Philbrook Museum of Artd, National Museum of Fine Arts of Cubad, Музей образотворчих мистецтв, San Diego Museum of Artd, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Інститут мистецтв Кларкаd, Art Renewal Center, Національний музей образотворчого мистецтва[6], Художній музей, Детройтський інститут мистецтв, Chrysler Museum of Artd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей мистецтва Епплтона, Salar Jung Museumd, Musée des beaux-arts de Mulhoused, New Orleans Museum of Artd, Haggin Museumd, Musée des Beaux-Arts de la ville de Parisd, Монреальський музей красних мистецтв, Денверський художній музей, Mead Art Museumd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Художній музей Волтерс, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Murauchi Art Museumd, Музей Нортона Саймона, Художній музей Сієтла, Henry Art Galleryd, Memorial Art Galleryd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, San Antonio Museum of Artd, Ермітаж, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Художній музей Вірджинії, Бруклінський музей, Художня галерея Південної Австралії, Клівлендський музей мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Ханенків, Музей мистецтв Цинциннаті, Forest Lawn Museumd, Dayton Art Instituted, Santa Barbara Museum of Artd, Музей д'Орсе, Художній музей Мілвокі, Нова гліптотека Карлсберга, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Tokyo Fuji Art Museumd, Художній музей Брукс, Портландський мистецький музей, Smith College Museum of Artd, Куммерський музей мистецтв і сади, Arnot Art Museumd, Frye Art Museumd, Ackland Art Museumd[7], Museo de Arte de Ponced, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, St. Johnsbury Athenaeumd, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Tasmanian Museum and Art Galleryd, Chazen Museum of Artd, Манчестерська художня галереяd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Wriston Art Center Galleriesd, Yamadera Gotō Museum of Artd, Villa Vauband, Балтиморський музей мистецтв, Snite Museum of Artd, Музей Ізраїлю, Dahesh Museum of Artd, Смітсонівський музей американського мистецтва[8], Laing Art Galleryd, Мобільський музей мистецтв, Музей Віллет-Голтгейзен, Currier Museum of Artd, Витончено-мистецький музей Корнелла, Princeton University Art Museumd, Mabee-Gerrer Museum of Artd, Tucson Museum of Artd, Middlebury College Museum of Artd, Chimei Museumd, Tyne & Wear Archives & Museumsd, Галерея Уффіці[d], Speed Art Museumd, Museum of John Paul II Collectiond, Colby College Museum of Artd, Національний музей Ежена Делакруа, Richmond Art Museumd, Галерея Уффіці, Wolverhampton Art Galleryd і York Art Galleryd
Нагороди
Автограф

CMNS: Вільям-Адольф Бугро у Вікісховищі

Біографія ред.

Адольф Вільям Бугро[9] народився в 1825 році в місті Ла-Рошель, на Атлатничному узбережжі Франції.

Навчаючись у паризькій Школі вишуканих мистецтв, А. В. Бугро в 1850 році завоював Римську художню премію. Його картини на міфологічні сюжети і жанрові роботи у реалістичному стилі зажили популярності у Франції XIX ст. На якийсь час Бугро навіть здобув славу найзнанішого майстра пензля у світі. Побутує думка, що у 1900 році славетні французькі художники Едґар Дега і Клод Моне начебто запевняли А. В. Бугро, що в 2000 році того називатимуть найславетнішим французьким художником XIX століття. І справді, до кінця XIX століття численні картини Бугро, попри високі ціни на них, жваво розкуповувалися, надто заможними покупцями з-за океану.

Але на початку XX ст. популярність А. В. Бугро різко пішла вниз — надходили нові часи, як в політиці, так і в мистецтві. А. В. Бугро не сприйняв імпресіонізму, і вже не встиг оцінити найпопулярніший стиль початку ХХ ст. — модернізм. 19 серпня 1905 року художник помер у рідному місті.

Творчість і експонування картин Бугро ред.

Адольф Вільям Бугро був дуже плодовитим живописцем — написав за життя 826 картин. Найвідоміші його твори: «Данте і Вергілій у пеклі» (1850), «Дівчина з плетивом» (1869), «Німфи і Сатир» (1873), «Купідон» (1875), «Народження Венери», «Пастушка» (1889) тощо.

Перша сучасна виставка А. В. Бугро була організована за збігом обставин у 1974 році в Нью-Йоркському культурному центрі. З цього часу починається зростання інтересу до творчості митця. У 1984 у Галереї Борґі (Borghi Gallery) відбулася комерційна виставка з 23 картин і 1 малюнку роботи Бугро, і в цьому ж році Монреальський художній музей влаштував більшу за розмахом експозицію творів художника. А 1997 року створено першу Інтернет-експозицію картин Бугро. Зараз роботи митця виставлені у більш як ста музеях по всьому світу.

Відомі учні ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. American Biographical Archive
  2. WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
  3. а б в г д http://www.pittart.com/grandi-maestri-pittori/biografia/william_bouguereau.htm
  4. Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR (unspecified title)Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR, 2019.
  5. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435754
  6. https://www.bellasartes.gob.ar/
  7. https://ackland.emuseum.com/people/2408/williamadolphe-bouguereau/objects
  8. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6360
  9. Google. www.google.com. Процитовано 25 жовтня 2023. 

Посилання і література ред.