Джалло (італ. giallo, також «спагеті-хорор») — жанровий різновид італійських фільмів жаху[1].

ХарактеристикаРедагувати

Назва утворилась від серії романів класиків детективу, що видавалися в Італії у жовтих палітурках (Giallo — жовтий).

Є сумішшю фільму жаху і детективу. Від першого він перейняв атмосферу дії, від другого — сюжетну модель, де особа вбивці з'ясовується лише на останніх хвилинах фільму. Незмінною ознакою піджанру є маніяк, чиї дії, зовні ірраціональні, все ж мають в основі певну логіку. Жанрові канони були задані у стрічці Маріо Бава «Шість жінок для вбивці»[en] (1964). Вже за рік Тоніно Валері[en], Ріккардо Фреда та Лучіо Фульчі відзняли свої аналогічні стрічки, остаточно ж затвердив новий жанр Даріо Ардженто, чий «Птах з кришталевим пір'ям»[en] (1969) став найкасовішим фільмом року в Італії. Завдяки праці художників-декораторів і гримерів, ці фільми виявилися більш кривавими та лякаючими за стрічки США. Кращі джалло поєднують граничну жорстокість із естетикою абсурдизму.

Найбільш відомими режисерами італійських жахів, окрім класиків, є зокрема Серджо Марітіно[en], Умберто Ленці[en], Руджеро Деодато[en] тощо.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати