Антигеро́й — архетиповий персонаж, протилежність ідеального героя. В художніх творах антигерой позбавлений традиційних героїчних рис або володіє негативними рисами, при цьому займаючи в творі місце протагоніста.

Привабливий шахрай Остап Бендер, антигерой з книг Ільфа і Петрова

Під антигероєм може розумітися рядова, знеособлена, слабка людина, або ж навпаки, видатна але цинічна, позбавлена моральних норм і яка свідомо творить зло.

Історія поняттяРедагувати

Героєм міфів багатьох народів світу є трикстер — шахрай, якому притаманні ірраціональність, асоціальна поведінка, антиестетизм. Також він є героєм казок, літературних творів. Прикладами трикстера можуть слугувати Локі, Панург, Ходжа Насреддін.

В Новий час у літературі з'явилися герої, перед якими стоять різні моральні проблеми і життєві труднощі, які персонажам доводиться долати, здійснюючи низькі чи ризиковані вчинки.

Прикладом романтичного антигероя є байронічний герой, наділений безліччю недоліків, але все ж симпатичний читачеві. Антигероєм пізнішої епохи стала «зайва людина», що стоїть в центрі оповіді, але якості якої суперечать загальновизнаним чи схвалюваним. Наприклад, Євгеній Онєгін, і «маленька людина», наприклад, Акакій Акакійович.

В епоху реалізму Бальзак і Стендаль створили новий тип антигероя — кар'єриста, що рветься до влади. Так, Растіньяк і Сорель зберегли активну життєву позицію, але переслідували корисливі цілі.

Антигерой XX століття як правило належить до «втраченого покоління», розчарованого в моральних принципах минулого, травмованого лихами війни.

У супергеройських коміксах головним героєм також може виступати антигерой, котрий вершить справедливість, але робить це з корисливих мотивів (Дедпул) чи будучи зверхнім і жорстоким (Суддя Дредд).

ДжерелаРедагувати

  • Lilian R Furst, James Darrell Wilson. The Anti-hero: his emergence and transformations // Studies in the literary imagination ; vol. 9, no. 1. Dept. of English, Georgia State University, 1976