Відкрити головне меню

Вій — повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Її назва — ім'я слов'янської демонічної істоти, з яким пов'язаний сюжет. Перша редакція повісті була опублікована в книзі «Миргород» 1835-го року.

Вій
Вий
Вий.jpg
Ілюстрація Р. Штейна (1901)
Жанр Жахи, містика
Автор Гоголь Микола Васильович
Мова російська
Написано 1835
Опубліковано 1835
Переклад Стефан Лабаш, 1874
Ф. Королевський, 1902
А. Харченко, 1930
за редакцією З. Йоффе, 1935
за редакцією П. Панча, 1952

Commons-logo.svg  CMNS: Цей твір на Вікісховищі

СюжетРедагувати

« Вій — це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами, що в нього повіки на очах спускаються аж до землі. Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув. (Прим. М. Гоголя)[1] »

Три студенти київської бурси відправилися на канікули. Дорогою додому вони заблукали в темряві та попросилися переночувати у найпершому ж хуторі. Один зі студентів, Хома Брут, став жертвою відьми, якою виявилася жінка, що їх прийняла в себе. Вона скочила на нього верхи і скакала полями та байраками. Змучений Хома сотворив молитву, яка йому допомогла звільнитися від чар відьми. Хома сам скочив верхи на стару і став поганяти її, б'ючи поліном. До ранку чари розвіялися — стара перетворилася на прекрасну панночку.

Хома Брут повернувся до Києва і приступив до занять. Однак через кілька днів отримав наказ від ректора бурси — вирушити до багатого сотника, читати молитви над дочкою-красунею, що от-от помре. Хома, згадуючи про свою недавню пригоду, намагався всіляко відмовитися від доручення, але в нього нічого не вийшло. Люди сотника замкнули його на ніч в церкві разом з померлою, аби той справив по ній молитви. Бурсак подивився в обличчя покійної і переконався, що це та сама панночка, яка скакала на ньому.

Три ночі Хома читав молитви. У першу ніч померла вилізла з домовини і стала шукати Хому. Догадливий бурсак окреслив навколо себе коло крейдою на підлозі — і нечиста сила нічого не могла з ним зробити. У другу ніч відьма закликала на допомогу силу-силенну всякої нечисті, яка шукала Хому, але не могла побачити його через магічне коло. Бурсак вийшов з церкви на ранок весь посивілий. На третю ніч в церкву набилося величезна кількість чудовиськ - усі шукали бурсака. Для того, аби побачити його, привели Вія — найголовнішого серед гномів. Для того, щоб Вій міг глянути, нечисті довелося піднімати йому повіки. Хома відчував, що не варто дивитися Вію в очі, однак не витримав і глянув. Негайно Вій вказав на нього пальцем і нечисть накинулася. Хома Брут загинув в ту ж мить. Тут пролунав другий спів півня, і нечисть, кинувшись геть з церкви, застрягла у вікнах і дверях.

Інші два бурсака, обговорюючи смерть Хоми, стверджують, що якби він не злякався і не подивився в очі Вію, то врятувався б.

ПерсонажіРедагувати

  • Хома Брут — "філософ" з київської бурси, жертва Вія.
  • Панночка — вона ж відьма, над якою Хома Брут повинен був три ночі читати молитву.
  • Вій — монстр, який вбив Брута, з'являється в кінці повісті.
  • Богослов Халява — студент київської бурси, разом з Тиберієм і Хомою пішов на вакації та потрапив до відьми.
  • Тіберій Горобець — ритор, разом з Хомою і Халявою потрапив до відьми.

Українські перекладиРедагувати

  • Вій / Пер. А. Харченко // Гоголь М. В. Твори: в 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1930. — Т. 2.
  • Вій / Пер. за ред. З. Йоффе. — Х.: Держлітвидав України, 1935. — 79 с. — (Б-ка читача початківця)
  • Вій / Пер. за ред. П. Панча // Гоголь М. Твори: в 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 414—451.

ЕкранізаціїРедагувати

За мотивами повісті також знято фільм режисера Олега Фесенко «Відьма» (2006) (робоча назва «Вій — у владі страху»). У ньому були елементи, схожі на фільм Дзвінок.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Видання повістей Гоголя 2009 року