Відкрити головне меню

«Вій» (рос. «Вий») — радянський художній фільм 1967 року режисерів Костянтина Єршова і Георгія Кропачова за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя.

Вій Picto infobox cinema.png
рос. Вий
Vij.jpg
Жанр Жахи, містика
Режисери Костянтин Єршов
Георгій Кропачов
Сценаристи Олександр Птушко
Костянтин Єршов
Георгій Кропачов
На основі за мотивами повісті «Вій» Миколи Гоголя.
У головних
ролях
Куравльов Леонід
Наталія Варлей
Олексій Глазирін
Вадим Захарченко
Микола Кутузов
Петро Вескляров
Дмитро Капка
Степан Шкурат
Георгій Сочевко
Микола Яковченко
Оператори Федір Проворов, Віктор Піщальников, Борис Травкін (оператор комбінованих зйомок)
Композитор Карен Хачатурян
Монтаж Т. Зуброва, Р. Писецька
Художник Микола Маркін
Художник з костюмів Р. Сатуновська
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 78 хв.
Мова російська, українська
Країна СРСР СРСР
Рік 1967
IMDb ID 0062453

СюжетРедагувати

Бурсаків відпускають на канікули, троє з них вночі збиваються з дороги, серед них Хома Брут. Бурсаки натрапляють на хутір, де лишаються на нічліг у старої жінки. Вона виявляється відьмою та осідлавши Хому літає на ньому. Хомі вдається вирватися й забити відьму до смерті. При цьому стара перетворюється на вродливу дівчину. Злякавшись покарання, Хома тікає назад у бурсу. Там ректор повідомляє, що померла дочка відомого сотника і її останнім бажанням було, щоб саме Хома читав над нею Псалтир.

Сотник допитується в Хоми як той познайомився з його дочкою «панночкою», але не отримує відповіді. Побачивши небіжчицю, Хома розуміє, що це вбита ним відьма. Сотник просить три ночі читати в церкві Псалтир над дочкою, за що обіцяє щедру винагороду. Хома неохоче погоджується.

Коли він лишається в церкві один з небіжчицею, починаються дивні події: на лиці панночки з'являється кривава сльоза, свічки самі гаснуть. Запевнивши себе, що це випадковості, Хома починає абияк читати Псалтир. Несподівано панночка встає з труни, щоб помститися Хомі, але той захищається від неї, накресливши крейдою на підлозі магічне коло. Відьма не може бачити й проходити крізь нього, а з першим криком півня повертається в труну.

Місцеві жителі підозрюють, що померла була відьмою та допитуються чи бачив Хома щось дивне. Хома не наважується дати чіткої відповіді, але вирішує, що не повинен нічого боятися та повинен продовжити. Від одразу креслить коло, але тепер труна починає літати по церкві. Відьма однак не може проникнути за коло і Хома дожидається ранку, посивівши від страху.

Божеволіючи, Хома танцює, чим тільки веселить селян. Він заявляє сотнику, що не буде більше читати Псалтир. Той погрожує побити Хому канчуками. Тоді Хома тікає, але його повертають назад і замикають у церкві.

Панночка прикликає на допомогу нечисту силу — упирів, вурдалаків, кістяків, але Хома почувається в безпеці у колі. Тоді вона наказує привести Вія — єдиного з нечистої сили, що може бачити крізь коло. Вієві піднімають повіки, він вказує де Хома і нечиста сила накидається на того. З криком півня нечисть ховається, та Хому знаходять мертвим, а відьма лишається в подобі старої.

За якийсь час бурсаки обговорюють ці події. Один з них каже другому чому помер Хома — бо злякався. Його товариш, однак, не вірить, що все це було насправді.

У роляхРедагувати

 
Обкладинка з DVD диску

Знімальна група, місця зйомокРедагувати

 
Седнівська Георгіївська церква. Фото 1989 р.

Місця зйомок: дерев'яна церква Пресвятої Богородиці в селі Горохолин Ліс, Івано-Франківська область[1]; дерев'яна Георгіївська церква (смт Седнів) на Чернігівщині (фінальні сцени всередині храму)[2]. Кадри із седнівської церкви не ввійшли до остаточного варіанту фільму, однак декорації відповідних сцен, знятих у павільйоні «Мосфільму», в цілому повторюють інтер'єри цього храму.[3]

Містика фільмуРедагувати

Роль панночки зіграла Наталія Варлей, яка перед тим прославилася на увесь Радянський Союз у кінокомедії Л. Гайдая «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика». Кажуть, після зйомок життя акторки пішло шкереберть, вона серйозно і надовго захворіла. Усе нібито через те, що, за акторськими повір'ями, не можна зображати на сцені чи на екрані смерть свого персонажа, а Наталія Варлей у «Вії» лежала в труні. Після цього Варлей вирішила охреститися.[4]

У 2006 році в карпатському селі Горохолин Ліс Івано-Франківської області дотла згоріла дерев'яна церква Пресвятої Богородиці, в якій знімали фільм «Вій». І це попри те, що з вогнем разом із селянами боролось п'ять пожежних бригад[джерело?].

ФактиРедагувати

  • У 1967-му році фільм у вітчизняному прокаті зайняв 13-е місце.
  • На зйомках було спалено декілька центнерів свічок.
  • Костюм Вія був дуже масивним — для його виготовлення використовували гіпс, що імітував скорчені руки і ноги. Тому для цієї ролі знайшли спортсмена-важкоатлета, але навіть йому довелося нелегко, отже тяжка хода монстра вийшла сама собою.
  • На зйомках було використано 9 чорних кішок, потім вони з'являться у фільмах Гайдая «Діамантова рука» та «Іван Васильович змінює професію».
  • Півень, який кукурікає, сповіщаючи про ранок, до того грав у Птушка головну роль в знаменитій екранізації казки Пушкіна «Золотий півник».
  • У Панночки під час зйомок було три труни. Перша — та, в якій вона лежала, друга — та, яка не могла пробити магічне коло. Третя — для польотів в церкві: її випробовувала вся знімальна група.[5]

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати