Брондуков Борислав Миколайович
Борисла́в Микола́йович Брондуко́в (1 березня 1938, село Дубова (Володарська сільська рада), Поліський район, Київська область, Українська РСР — 10 березня 2004, Биківня, Київ, Україна) — український актор, народний артист Української РСР.
Брондуков Борислав Миколайович | ||||
---|---|---|---|---|
Відома роль Брондукова. Кадр з фільму про пригоди Шерлока Холмса | ||||
Ім'я при народженні | Брондуков Борислав Миколайович | |||
Народився | 1 березня 1938 Дубова Київської області, УРСР | |||
Помер | 10 березня 2004 (66 років) Київ, Україна | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | СРСР Україна | |||
Діяльність | актор, кіноактор | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Роки діяльності | 1962 — 1997 | |||
Дружина | Катерина Брондукова | |||
Діти | Богдан, Костянтин | |||
Провідні ролі | Федул («Афоня» 1975) Інспектор Лестрейд («Шерлок Холмс і доктор Ватсон» 1979—1986) міліціонер Грищенко («Зелений фургон» 1983) наречений («Гараж», 1979) фальшивий капітан Ковбасьєв («Ми з джазу» 1983) | |||
IMDb | ID 0111410 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Брондуков Борислав Миколайович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис
ред.Народився в невеликому селі Дубова, Київська область у родині військовослужбовця[1]. З шести років у своєму рідному селі на всіх святах читав довгі вірші. У школі вчився добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою — з хімії[2]. Закінчив у Києві будівельний технікум у 1960.
Працював виконробом на будівництві, потім на заводі «Арсенал», де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І.Карпенко-Карого Микола Задніпровський, який запропонував Брондукову вступити до інституту[3]. З 1961 по 1965 рік навчався у Театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських часів[2]. Раїса Недашківська, народна артистка України, однокурсниця Брондукова по театральному інституту згадує:
«Боренька був приголомшливо талановитий. Його талант проявлявся не тільки на знімальному майданчику, а й у житті. У наші студентські роки він постійно всіх нас смішив. Просто доводив всіх до сліз, а сам в цей час залишався дуже серйозним.»[4]
Як кіноактор дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені».
У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі «Камінний хрест».
Пізніше знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Будь здоровим і прощай», «Небезпечні гастролі», «Зелений фургон», «Ми з джазу».
У кіно не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку».
У 1995 році став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка.
У 1984 році пережив перший інсульт. Пізніше він переніс ще два інсульти і операцію з видалення гематоми головного мозку[5].
Востаннє на екрані з'явився у 1997 році в картині «Хіппініада, або Материк любові», але після третього інсульту (1997) він не розмовляв і не вставав з ліжка. Постійно за ним доглядала дружина Катерина.
Помер на 67-му році життя. Похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а). Причиною смерті став інсульт.
Особисте життя
ред.На початку 1960-х одружився зі студенткою Ленінградського політехнічного інституту Мариною, яку зустрів на зйомках фільму «Бур'ян», де вона була звукооператором[2]. Спільне життя виявилося невдалим, незабаром після весілля з'ясувалося, що дружина має психічне захворювання, і через короткий час вони розлучилися.
Зі своєю другою дружиною, Катериною, студенткою театрального інституту, познайомився у 1969 році, тоді йому був 31 рік, а їй — 19. Борислав та Катерина Брондукови виховали двох синів — Костянтина (1970 р. н.) і Богдана (1979 р. н.)[6].
Премії та нагороди
ред.- 1973 — Заслужений артист Української РСР
- 1988 — Народний артист Української РСР
- 1995 — Перший лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка.
- 1968 — Диплом ІІІ-го Всесоюзного кінофестивалю за роль у фільмі «Камінний хрест» (Ленінград).
- 1981 — Лауреат XIX Всесоюзного кінофестивалю — за найкращу чоловічу роль (Вільнюс).
Вшанування пам'яті
ред.У День українського кіно, 8 вересня 2012 року, у Києві на вул. Інститутській, 22/7 відкрили меморіальну дошку на фасадній стороні будинку, в якому проживав Борислав Брондуков[7].
У 2008 році в Києві видана книга «Тринадцять сповідей», складена вдовою актора Катериною Брондуковою. До неї увійшли поетичні мініатюри та вірші Брондукова[8].
Фільмографія
ред.Актор
ред.- «Квітка на камені» (1962)
- «Бур'ян» (1965)
- «Гадюка» (1965) — червоноармієць
- «Немає невідомих солдатів» (1965) — солдат
- «Хто повернеться — долюбить» (1966) — радянський партизан
- «Вій» — бурсак (1967)
- «Вечір на Івана Купала» (1968)
- «Камінний хрест» — крадій (1968)
- «Розвідники» (1968) — конвоїр
- «Анничка» — Крупяк, він же пан Крупенко, головний поліцай (1969)
- «Варчина земля» (1968) — Шевельков
- «Якщо є вітрила» (1969) — Пташко
- «Комісари» (1969) — Коваль
- «Небезпечні гастролі» — сторож (1969)
- «Острів Вовчий» (1969)
- «Захар Беркут» — монгольський воєначальник Бурунда (1970)
- «Олеся» — Ярмола (1970)
- «Сеспель» (1970)
- «Крок з даху» (1970) — поручик
- «Сім'я Коцюбинських» (1970) — Микола ІІ
- «Сімнадцятий трансатлантичний» (1971)
- «Де ви, лицарі?» (1971) — міліціонер
- «День моїх синів» (1971) — Силкін
- «Здрастуй і прощай» (1972) — Раков
- «Тут нам жити» (1972) — Петро
- «Дід лівого крайнього» (1973) — Іван Бессараб
- «Чорний капітан» (1973)
- «Премія» (1974) — Зюбін
- «Я служу на кордоні» (1974) — майор Гребньов
- «Афоня» (1975) — Федул
- «Зірка привабливого щастя» (1976) — солдат
- «Марина» (1975) — Тиркін
- «Втеча з палацу» (1975) — Михайло
- «Повторне весілля» (1975) — директор майстерні
- ««Сто грам» для хоробрості...» (1976) — Федя
- «Два капітани» (1976) — Голуб
- «Дні Турбіних» (1976) — агітатор
- «Табір іде в небо» (1976) — Буча
- «Тривожний місяць вересень» (1976) — Попеленко
- «Вдови» (1976) — Галкін
- «Женитьба» (1977) — Анучкін
- «Міміно» (1977) — людина, яка зважувалася перед польотом
- «Ніс» (1977) — Іван
- «У нас новенька» (1977) — Панков
- «Юлія Вревська» (1977) — Тюрін
- «Вас чекає громадянка Никанорова» (1978) — Паша Дьожкін
- «Підозрілий» (1978)
- «Суєта суєт» (1978) — Сергієнко
- «Вавилон ХХ» (1979) — Явтушок
- «Гараж» (1979) — наречений
- «Кіт у мішку» (1979) — Кузьма Тюлькін
- «Осінній марафон» (1979) — перехожий
- «Шлях до Софії» (1979) — солдат
- «З коханням навпіл» (1979) — Якимович
- «Санта Есперанса» (1979) — Непомусенко
- «Шерлок Холмс і доктор Ватсон» (1979) — інспектор Лестрейд
- «Дульсінея Тобоська» (1980) — наречений Альдонси
- «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» — інспектор Лестрейд (1980)
- «Про бідного гусара замовте слово» (1980) — тюремник
- «Продається ведмежа шкура» (1980) — поштар
- «Крупна розмова» (1981) — Степчак
- «Осіння дорога до мами» (1981) — шофер
- «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів» — інспектор Лестрейд (1981)
- «Проданий сміх» — фотограф (1981)
- «Дивись в обидва!» — товариш Ликін (1981)
- «Зоряне відрядження» (1982) — Лур
- «Козача застава» (1982) — Олексій Бутов
- «Падіння Кондора» (1982)
- «Сльози крапали» (1982) — господар коня
- «Спортлото-82» (1982) — директор туристичної бази
- «Справа для справжніх чоловіків» (1983) — Карпов
- «Якщо вірити Лопотухіну...» (1983) — дядя Коля
- «Зелений фургон» (1983) — Грищенко
- «Ми з джазу» (1983) — підставний Колбасьєв
- «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри» — інспектор Лестрейд (1983)
- «Талісман» (1983) — майор міліції Васильєв
- «Унікум» (1983) — Петро Хомич
- «Я готовий прийняти виклик» (1983)
- «Вантаж без маркування» (1984) — матрос-охоронець
- «Жорстокий романс» (1984) — Іван, слуга у кав'ярні
- «Осінній подарунок фей» (1984) — художник
- «Якщо можеш, прости...» (1984)
- «Батальйони просять вогню» (1985) — старшина Цигичко
- «Вечорниці» (1985)
- «Кармелюк» (1985) — Данило
- «Небезпечно для життя!» (1985) — Андрій Павлович Передєлкін
- «Подвиг Одеси» (1985) — Борщ
- «Прощавай, зелень літа» (1985)
- «Дім батька твого» (1986)
- «Добре сидимо!» (1986) — дисертант
- «Зимівля на Студеній»
- «Злоблива неділя» (1986) — Степан Захарович
- «Не забудьте вимкнути телевізор» (1986) — Топтунов
- «Потрібні люди» (1986) — сторож Петрович
- «Прем'єра у Сосновці» (1986)
- «Раз на раз не випадає» (1987)
- «Людина з бульвару Капуцинів» (1987) — Денлі
- «Моя люба» (1987)
- «Зять із провінції» (1987) — Георгій Сафарович, заступник директора зоопарка (роль озвучена іншим актором)
- Державний кордон. За порогом перемоги. Фільм 6-й — візник
- Генеральна репетиція — дядько Симон
- Загибель богів
- Грішник
- Лапта
- Мистецтво жити в Одесі — перший чекіст
- Мудромір — винахідник Микола Мурашко
- Світла особистість — начальник відділу кадрів
- Гол у Спаські ворота — Михайло Михайлович
- Іспанська акторка для російського міністра — Єремій
- Ліфт для проміжної людини — Костянтин Павлович
- Небилиці про Івана
- Бля… або Сеніт-зон — «хрещений батько» мафії
- І повертається вітер — дядя Вася, сусід
- Нам дзвони не грали, коли ми вмирали — дід
- І чорт з нами — Петро Петрович, начальник УВС
- Ізгой (1991) — Гриб
- Медовий місяць (1991)
- Подарунок на іменини — Яким
- Карпатське золото — Зенон
- Чіча — Мазай, начальник хору
- Мелодрама з замахом на вбивство (1992) — мужик
- Успіху вам, панове! (1992) — працівник крематорію
- Фанданго для мартишки (1992)
- Чотири листи фанери (1992) — кооператор
- Екстрасенс (1992)
- Секретний ешелон (1993) — Духнов
- Трам-тарарам, або Бухти-барахти (1993) — міліціонер
- Тутейші («Місцеві») (1993)
- Я сама (1993) — міліціонер
- Викуп (1994) — П'яний охоронець-ВОХРівець на вході у психлікарні
- Капітан Крокус і таємниця маленьких змовників (1994) — шеф поліції
- Майстер і Маргарита (1994, вийшов на екрани у 2011 році) — Варенуха
- Тихий жах (1995)
- Будемо жити (1995)
- Кайдашева сім'я (1996)
- Хіппініада, або Материк кохання (1997)
- «Здібний учень» (1979, випуск № 202) — слюсар-сантехнік
- Фитиль № 129-07 «Ради нескольких строчек» (1989)
Література
ред.- Борислав Брондуков. Тринадцять сповідей. — 2008 [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.][9]
- Борислав Брондуков. Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. Біо — ЦБя. — К.: Поліграфкнига, 2004. — С. 483.
- Борислав Брондуков. Кіномистецтво України: кінодовідник / Капельгородська Н. — К.: АВДІ, 2004. — С. 79.
- Борислав Брондуков. Обличчя українського кіно. — К. : РС Worid Ukraine, 1997. — С. 38.
- Борислав Брондуков. Український біографічний кінодовідник / Капельгородська Н. — К.: АВДІ, 2001. — С. 79.
- Борислав Брондуков. УСЕ: універсальний словник-енциклопедія. — К.: Ірина, 1999. — С. 190.
Примітки
ред.- ↑ У Києві увічнять пам′ять артиста Борислава Брондукова. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
- ↑ а б в Вдова Борислава Брондукова: «В загс ми з Бронею поїхали на трамваї, а весілля зіграли на позичені 300 рублів». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
- ↑ Кожну появу в кадрі перетворював на шедевр. 1 березня народився король епізоду Борислав Брондуков
- ↑ Через українського акценту більше 40 ролей Брондукова озвучили інші актори [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ «Вдова актора Катерина: Мене рятують онуки…» Тижневик «Собеседник», 9 березня 2013(рос.)
- ↑ Борислав і Катерина Брондукови: українські Петрарка і Лаура. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
- ↑ В Києві відкрили меморіальну дошку Бориславу Брондукову. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
- ↑ Нетлінна спадщина митця. Перша книжка (про) Борислава Брондукова. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
- ↑ 13 сповідей Борислава Брондукова. Зустріч друзів. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
Посилання
ред.- Відкрита Україна [Архівовано 5 грудня 2004 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія // Брондуков Борислав // Kinokolo [Архівовано 7 лютого 2006 у Wayback Machine.]