Відкрити головне меню

«Вавилон XX» — український радянський художній кінофільм режисера Івана Миколайчука. Знято на кіностудії ім. О. Довженка у 1979 році. Кінокартину було відзнято в селищі Витачів Обухівського району Київської області. Створено за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя» про перші кроки колективізації в українському селі.

Вавилон XX Picto infobox cinema.png
Vavilon XX.jpg
Жанр Поетична притча
Режисер Іван Миколайчук
Сценарист Василь Земляк
Іван Миколайчук
У головних
ролях
Іван Миколайчук
Любов Поліщук
Ольга Матешко
Борислав Брондуков
Костянтин Степанков
Оператор Юрій Гармаш
Кінокомпанія Київська кіностудія імені О.Довженка
Тривалість 100 хв.
Мова українська
Країна СРСР СРСР
Рік 1979
IMDb ID 0080083

СюжетРедагувати

До села Вавилон приходить колишній моряк Синиця, щоб організувати комуну. Він бачить, що після повалення царизму село майже не змінилося, там навіть стоять гротескні скульптури царя, цариці і їх сина. Синиця підриває скульптури гранатами.

Місцевий трунар і філософ Фабіан слідом повертається до Вавилона, роздумуючи про те, що головне не пройти шлях, а багато що на ньому побачити. Брати Данько і Лук'ян задумуються оженитися, але мусять доглядати за старою матір'ю. Вони наймають сироту Даринку для допомоги по господарству. Незабаром Даринка стає свідком того як багатий Бубела, побоюючись що більшовики відберуть його майно, збирає зброю аби вбити Клима Синицю. Вона розповідає про це братам.

Данько залицяється до Мальви, кажучи покинути її хворого чоловіка Андріяна. Незабаром Андріян помирає, але Мальві подобається Фабіан. Проте він не хоче стосунків, побоюючись втратити розум. Мальва приходить до Синиці в колишній панський маєток аби вступити в комуну, та Синиця не хоче її приймати, вважаючи ненадійною. Комунар відправляє її назад в супроводі поета Яворського, хоча Мальва твердо вирішує бути в комуні. Побачивши її в компанії поета, Данько ревнує та замислює помсту.

Невдовзі мати Данька і Лук'яна помирає, але виявляється, у неї був скарб, закопаний під грушею. Селяни покидають жнива, щоб поховати небіжчицю, а Фабіан копає могилу. Після похоронів брати беруться шукати скарб та викопують скриню з козацькою зброєю, але не розуміють її цінності. Мальва продовжує зустрічатися з Яворським, та його вислідковують куркулі на чолі з Бубелою і застрелюють. Однак Мальва вже вагітна від нього.

Бубела приходить до Фабіана й замовляє про всяк випадок труну для себе. Вночі на Водохреще він з іншими куркулями приходить до комунарів та схоплює їх. Данько стає на бік куркулів, тоді як Лук'ян приєднується до комунарів. Бубела підмовляє селян на бунт, Фабіан же намагається завадити кровопролиттю. Попри його слова, починається бійка і куркулі тікають. Користуючись нагодою, Данько стріляє в Мальву, але влучає у Фабіана.

Жанрова належністьРедагувати

Як написала у висновку худрада кіностудії ім. О. Довженка [1] :

« Жанр картини сягає джерел народних фольклорних сказань, до традицій романтико-поетичної народної бувальщини, яка поєднує в собі абсолютну психологічну реалістичність народних характерів і вільну умовність форм. <...> В основі композиційної організації матеріалу — принцип поетичної, музичної побудови, споріднений зі симфонічним твором, що поєднує ностальгійну, комедійну, лірико-драматичну частини. В основі органіки їх поєднання — образ Фабіяна. »

Жанр самі автори означують як «народно-романтичну небилицю».

« Події, про які йдеться в нашому фільмі, відокремлені від нас невеличким проміжком часу — всього лише півстоліття. Але якщо подумати, скільки сталося всього за ці п'ятдесят років, як змінилася доля мого народу, його психологія, життя, то виявиться, що цей фільм про дуже далеке його дитинство, про те, що завжди прекрасне та незабутнє. Досить строката мозаїка яскравих замальовок побуту, сцен народного життя поєднується з образом Фабіяна, котрий є ніби єдиним стрижнем, який пов'язує всіх і дає моральну оцінку людям, їхнім вчинкам. Ця людина з народу, мудрець, філософ. Зміст його життя в тому, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається. І це йому врешті-решт вдається »

— Іван Миколайчук (1979)

АкториРедагувати

 
Афіша

Знімальна групаРедагувати

НагородиРедагувати

  • 1979Головний приз кінофестивалю «Молодість» (Київ)
  • 1980 — ВКФ в Душанбе: Приз за найліпшу режисуру — Іванові Миколайчуку

Культурний впливРедагувати

Джерело інформаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати