Відкрити головне меню

Молодість (кінофестиваль)

щорічний Київський міжнародний кінофестиваль

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», КМКФ Молодість (англ. Kyiv International Film Festival "Molodist", KIFF "Molodist") — найбільший сучасний кінофестиваль в Україні. Проводиться в останню декаду жовтня кожного року. Фестиваль вважається однією з найбільших спеціалізованих кіноподій України та Східної Європи за версією Міжнародної Асоціації Кінопродюсерів (FIAPF). Засновником фестивалю є фонд «Молодість».

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість»
MolodistFilmFestivalLogo.png
Логотип Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість»
Місце проведення Київ, Україна Україна Україна
Дата заснування 1970
Дати проведення щороку у травні/червні
Офіційний сайт

Останній за часом проведення, 47-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», пройшов у Києві з 26 травня по 2 червня 2018 року — це вперше коли фестиваль проходитиме у травні/червні, відтоді як керівництво фестивалю заявило у серпні 2017 що дати проведення фестивалю переносять з жовтня на травень/червень.[1]

Зміст

Загальні відомостіРедагувати

Це єдиний кінофестиваль в Україні, що є акредитований FIAPF (з 1991 року). Він належить до переліку 26 спеціалізованих міжнародних конкурсних фестивалів.

Щороку фестиваль відвідують близько 200 гостей. До географії конкурсних робіт належать країни майже з усіх континентів. Організатори запрошують учасників конкурсу, членів журі, зіркових акторів і режисерів. Чимало з них проводять майстер-класи і представляють свої фільми глядачам.

Головне завдання фестивалю — сприяння розвитку молодого професійного кіно. Конкурсна програма фестиваля щорічно представляє в Україні відібрані на десятках національних та міжнародних кінооглядів твори талановитої кіномолоді з усіх континентів.

На «Молодості» відбулися дебюти нині визнаних європейських постановників: Фреда Келемена, Тома Тиквера, Денні Бойла, Франсуа Озона, Андраша Монорі, Ілдіко Енеді, Гера Попелаарса, Жака Одіара, Сергія Маслобойщикова, Олексія Балабанова, Дениса Євстигнеєва, Стівена Долдрі та ін. Учасників «Молодості» пізніше відзначали «Золотою пальмовою гілкою» (Брюно Дюмон) та «Оскаром» (Ален Берлінер).

Головні секції — студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) та перший повнометражний ігровий фільм.

Традиційним фестивальним центром на даний момент є Культурний центр "Кінотеатр «Київ». Фестивальні покази відбуваються також у 3-5 інших кінотеатрах, таких як «Жовтень», «Кінопанорама», «Київська Русь», «Кінопалац».

ІсторіяРедагувати

В 1970 році Вадим Львович Чубасов разом з Віктором Іларіоновичем Івченко вперше організували фестиваль студентських робіт кінофакультету Київського інституту театрального мистецтва «Молодість».[2][3][4] Він тривав два дні та презентував у своїй програмі 33 стрічки. Так почалася історія Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».

1970-80-ті рокиРедагувати

Вже з перших кроків фестиваль був відкритий для участі представників інших кіновузів та країн. Постійними гостями «Молодості» у 1970-х були кінематографісти Болгарії, Грузії, Вірменії, студенти ВДІКу. Вже з 1975 в конкурсі беруть участь не тільки студентські роботи, але й повнометражні ігрові стрічки. З фестивалю починали свій шлях у велике кіно провідні кінематографісти України.

Серед призерів фестивалю 1970-80 років — Карен Геворкян і Вадим Абдрашитов, Олександр Панкратов і Володимир Бортко, Костянтин Лопушанський і Сергій Снєжкін, Євген Цимбал і Юрій Мамін.

В часи перебудови «Молодість» почала розширювати свою географію. У конкурсі брали участь країни Прибалтики, Казахстан, Азербайджан та Німеччина. Фестиваль реагував на формування нових течій молодіжної культури. У 1989 році у Києві вперше на території СРСР була представлена продукція московського та ленінградського паралельного кіно: фільми Максима Пежемського, братів Алєйнікових, Генадія Юфіта викликали гострі дискусії про шляхи нового мистецтва.

1990-ті рокиРедагувати

З розпадом СРСР фестиваль здобув нові можливості розвитку у незалежній Україні. Вже у 1993 році Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів офіційно реєструє «Молодість» як міжнародний фестиваль, діяльність якого повністю відповідає міжнародним стандартам. Вирішальним у долі фестиваля стало партнерство із створеним у 1995 році телеканалом «1+1», який допоміг вирішити найскладніші фінансові та організаційні проблеми «Молодості».

Серед учасників «Молодості» 1990-х багато призерів найпрестижніших кінонагород світу: Брюно Дюмон, який побував у Києів у 1997 році з дебютною стрічкою «Життя Ісуса», через два роки отримає «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі за свою другу режисерську роботу «Людство». Ален Берлінер, відмічений на «Молодості» призом за найкращий повнометражний дебют «Моє життя у рожевому», стане лауреатом «Оскара».

У 1997 році на фестивалі був установлений спеціальний приз за внесок у світове киномистецтво. Його лауреатами стали голівудський режисер українського походження Едвард Дмитрик, великий італійський комедіограф Маріо Монічеллі, ветеран польської кінематографії Єжи Гофман, майстер італійського кіно Етторе Скола.

З 2001 року президентом фестивалю став народний артист України Богдан Ступка.

У 2004 році символом фестивалю стала фоторобота українського оператора Данила Демуцького, яка отримала у 1925 році Гран-прі на конкурсі фотографії у Парижі.

У 2005 році символом фестивалю став фотоколаж з обличч численних зірок українського та світового кінематографу, які того чи іншого року відвідали фестиваль. Основним графічним символом стала поштова марка, що символізує інтенсивне спілкування, творчі зв'язки, відсутність кордонів та умовність тих відстаней, що розділяють країни та кіномитців.

Ювілей у 2010Редагувати

У 2010 р. в Києві відкрився ювілейний кінофестиваль «Молодість», найбільшій кіноподії в Україні та Східній Європі виповнилося вже 40 років. Протягом тижня було показано майже три сотні фільмів. Для шанувальників кіномистецтва були передбачені майстер-класи та зустрічі з іменитими режисерами і акторами. У програмі фестивалю також були представлені фільми-переможці за всю його історію.

Офіційна церемонія відкриття ювілейного кінофестивалю почалася в Національній опері ім. Шевченка, її провела російська актриса Рената Літвінова. Серед гостей «Молодості» — світові імена: Фанні Ардан, Жерар Депардьє, Карен Шахназаров, Людмила Гурченко, Володимир Меньшов, Роман Балаян.

Показ французького фільму «Картахена», який презентували актори Софі Марсо і Крістофер Ламберт, головні виконавці ролей, відбувся у кінотеатрі «Київ». У картині режисера-дебютанта Алана Монне, героїня Софі Марсо потерпає фізично і психологічно. Її партнером по фільму став Крістофер Ламберт, який теж непогано впорався зі своєю роллю пияки, екс-чемпіона з боксу.

У 2010 р. в конкурсній програмі було представлено 57 стрічок (23 студентських, 21 короткометражних і 13 повнометражних фільмів). Позаконкурсна програма була представлена 67 фільмами, альтернативна конкурсна програма — 21 фільмом. Журі «Молодості» очолював французький режисер Марк Каро. А в суддівські крісла сіли: австрійський режисер Райнер Фріммель, український художник Олександр Ройтбурд і російський продюсер Олена Яцура.

Переможець Сергій Лозниця «Щастя моє» отримав $ 10 тис. і «Скіфського оленя». Також $ 2 тис. отримали режисери, які відзначилися і одержали перемогу в категоріях: найкраща короткометражка, найкращий повнометражний фільм і найкраща студентська робота. Найкращий молодий актор отримав премію в 1 тис. євро. Почесного «Скіфського оленя» отримав Крістофер Ламберт «За внесок у світовий кінематограф».

Перетнувши символічну межу у 40 років, фестиваль незмінно зосереджений на дослідженні найважливіших тенденцій розвитку молодого кіно і є послідовним у своєму прагненні допомогти молодим талантам зайняти місце, якого вони варті, у сучасному кінопроцесі.

Секції конкурсної програмиРедагувати

Міжнародний конкурсРедагувати

Як і 40 років тому, конкурсна частина фестивалю містить три основні міжнародні програми — студентську, короткометражну і повнометражну. Стрічка-претендент має вийти не раніше ніж «01» січня року, попереднього до року проведення поточного фестивалю. Фільми, що брали участь у інших фестивалях та отримали нагороди, можуть бути запропоновані до участі в конкурсі.

  • Програма студентських фільмів. Головне завдання фестивалю «Молодість» — сприяння розвитку молодого кіно. Щороку презентується біля трьох десятків студентських робіт. Програма включає перший професійний короткометражний фільм (ігровий, документальний, анімаційний) (до 45')

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий студентський фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

  • Програма короткометражних фільмів. Фестивальна програма короткого метру представляє збірку цікавих робіт молодих режисерів зі всього світу — кіномитці представлять свої фільми особисто. В змаганні беруть участь фільми не довші за 30 хвилин.

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий короткометражний фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

  • Програма повнометражних фільмів. Щороку близько десятка дебютних повнометражних фільмів (від 60' і більше) представлять актуальні тенденції розвитку європейського і світового кіно. Традиційно, свій перший великий творчий успіх молоді режисери представляють особисто.

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий повнометражний фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

Національний конкурсРедагувати

Першорядним завданням для фестивалю зажди був и залишається пошук, відбір та просування українських фільмів. Історично, секція «Панорама українського кіно» була першою позаконкурсною програмою фестивалю. Згодом вона була визначена як «Національна конкурсна програма». Участь у національному конкурсі беруть будь-які короткометражні фільми (ігрові, документальні, анімаційні, до 45 хвилин), вироблені в Україні (або за участю України як країни-співпродюсера). Приз за Найкращий фільм / Спеціальні дипломи

Альтернативний конкурсРедагувати

«Сонячний зайчик» (англ. SunnyBunny) — це головний вітчизняний культурний ЛГБТ захід, відомий за межами України. Заснована 2001 року, директором фестивалю Андрієм Халпахчі і відомим тележурналістом Анатолієм Єремою[5]. Це друга в світі (після Teddy Award на Берлінале) програма ЛГБТ фільмів на основних міжнародних кінофестивалях (2007 року ЛГБТ премію Queer Lion було започатковано також на Венеціанському кінофестивалі, а з 2010 року приз Queer Palm вручають і в Каннах). Приз за Найкращий фільм/Спеціальні дипломи. Конкурс відбувається на спеціальних показах «Сонячного зайчика» в кінотеатрі «Жовтень».

Секції позаконкурсної програмиРедагувати

Позаконкурсна секція фестивалю традиційно представляє низку програм, які знайомлять глядача з найкращими досягненнями найновішого національного та світового кіномистецтва: «Панораму українського кіно», «Панораму східно-європейського кіно», «Фестиваль фестивалів», «Світ російського кіно», «Інше кохання», ретроспективи провідних майстрів світового екрану та найбільших кіношкіл світу, спеціальні події.

Географічно-орієнтовані програмиРедагувати

  • German wave / німецькомовне кіно. Німецький кінотиждень у рамках позаконкурсної програми фестивалю «Молодість» представляє тенденції та основні процеси кінематографу всього німецькомовного світу. Найкраще кіно виробництва Швейцарії, Німеччини, Австрії, а також численного німецькомовного співпродукування виразно представлять фільми регіону українському глядачеві.
  • French connection / франкомовне кіно. У фокусі — франкомовне кіно з усього світу. Найсвіжіше кіно зі Швейцарії, Бельгії, Канади, франкомовної Африки, а в перспективі — ще й із Близького Сходу — в оновленій програмі «French connection».
  • Східний експрес представляє кінематограф не лише східноєвропейського регіону, але й країн Азії.
  • Скандинавська панорама. Щороку десять фільмів Скандинавської панорами представляють якісну, орієнтовану на глядача добірку фільмів.
  • Нове російське кіно «Молодості» — основний імпортер якісного російського артхаузу в Україну. Це репрезентативний парад молодих режисерів та визнаних метрів — найважливіші російські кіноподії, які було представлено в Берліні, Каннах, Венеції та під час національного «Кінотавру».

РетроспективаРедагувати

Лише за останнє десятиріччя на «Молодості» були показані ретроспективи Ліндсея Андерсона, Мішеля Суттера, Маргарет фон Тротта, Дерека Джармена, Інгмара Бергмана, Девіда Лінча, братів Каурісмякі, Петра Чардиніна, Івана Пир'єва, Едварда Дмитрика, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Кшиштофа Зануссі, Робера Брессона, Етторе Сколи та багатьох інших.

Тематичні програмиРедагувати

  • Фестиваль Фестивалів.

До неї входять елементи офіційних відборів, а також призери головних фестивальних гравців світу — Канн, Берліна, Локарно, Карлових Вар тощо.

  • Molodist Cinergy

Програма має на меті представити роботи, які знаходяться на перетині кіно та медіа-арту, суміжні з кінематографом види мистецтва, що мають потужний вплив на сучасне кіно. Важливим моментом «Molodist Cinergy» є участь кураторів та програмних координаторів фестивалю у презентації компонентів програми аудиторії, а також лекції та майстер-класи, які відбуваються в межах сателітного освітнього проекту «Молодості» — «Molodist Talent Wokshop».

  • Довгі ночі короткого метру: Німеччина / Франція.

Програми, що вже стали традиційними для кінофестивалю «Молодість», презентують у рамках кожного блоку дві величезні за обсягом добірки короткометражних фільмів виробництва Німеччини («Німецька ніч») та Франції («Французька ніч»). Ці представники європейського кіноматографу представлять у рамках кожного блоку в середньому по дві години анімації, близько години документального кіно та три години ігрових короткометражних фільмів. Загалом — шість годин показу.

ЖуріРедагувати

Дирекція фестивалю формує міжнародне журі, яке оцінює фільми Офіційної Конкурсної Програми та працює відповідно до Правил для міжнародних кінофестивалів FIAPF й відповідно до регламенту МКФ «Молодість». Національна конкурсна програма оцінюється спеціально сформованим журі. На Фестивалі також можуть працювати журі FIPRESCI (Міжнародної федерації кінопреси), FICC (Міжнародної федерації кіноклубів), Екуменічне журі тощо.

  • Журі ФІПРЕССІ. Рішення щодо присутності журі ФІПРЕССІ (Міжнародна федерація кінопреси, фр. Fédération Internationale de la Presse Cinématographique, "FIPRESCI") на фестивалі приймається Генеральною Асамблеєю.
  • Журі FICC. Вперше журі Міжнародної Федерації Кіноклубів було представлено на кінофестивалі Молодість у 1998 році.
  • Журі конкурсу Sunny Bunny. До складу міжнародного журі «Сонячного зайчика» входять громадські активісти та представники ЛГБТ організацій, фахівці в області квір-студій та гендерної тематики, діячі культури та інші знакові особистості, які роблять внесок, або відомі своєю підтримкою ЛГБТ спільноти. Завдання журі Sunny Bunny — обрати серед фільмів з усіх програм фестивалю особливо актуальну, хвилюючу чи знакову для ЛГБТ спільноти стрічку[6].
  • Журі національного конкурсу оцінює сучасні вітчизняні фільми з 2004 року. До складу журі національного конкурсу традиційно входять українські телеведучі, кінокритики, режисери, продюсери, мистецтвознавці та інші представники культури й мистецтва.
  • Екуменічне журі призначається Екуменічною кінематографічною організацією Інтерфільм, Світовою католицькою організацією для спілкування SIGNIS та Конференцією Європейських церков. До складу екуменічного журі входять шість членів, представників різних країн та культур, які можуть бути кіножурналістами, кінокритиками, теологами, викладачами чи дослідниками. Екуменічне журі зосереджує свою увагу на стрічках специфічного характеру. Воно розглядає як мистецьку якість фільму, так і релігійну, соціальну та гуманістичну проблематику.

НагородиРедагувати

  • Гран-прі за найкращий конкурсний фільм.

Гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» щороку присуджується міжнародним журі кінофестивалю за найкращій фільм усієї конкурсної програми. Володар Гран-прі отримує грошову винагороду у розмірі 10 000 доларів США, статуетку «Скіфський олень», що є символом кінофестивалю та диплом журі.

  • Приз за найкращий фільм у кожній категорії.

Приз за найкращий фільм у кожній категорії Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» присуджується міжнародним журі кінофестивалю за найкращий студентський фільм, найкращий повнометражний фільм, та за найкращий короткометражний фільм. Переможці отримують винагороди у розмірі 2 500 доларів США, або еквівалентну цій сумі матеріальну відзнаку та дипломи журі.

Крім того, на фестивалі існує приз глядацьких симпатій, еквівалентний USD 1,000.

Перелік переможцівРедагувати

Огляд студентських робіт, зараз нам відомий як «Молодість», почався у 1970 році. Проте тоді це були всього кількаденні форуми, інформація про які фактично загублена. Але, наприклад, відомо, що у 1971 році на «Молодості» відзначили дебютну акторську роботу Володимира Меньшова «Щасливий Кукушкін». У нижче наведеному переліку присутні деякі прогалини по роках — інформацію по них ще досі шукають в архівах.

У 197080-х роках вручався Головний приз «За найкраще втілення сучасної теми», від 1979 року декілька разів поспіль — Головний приз «За найкращий художній фільм», нині (2000-ні) — Гран-прі.

Рік Назва фільму режисер/и кіностудія / країна або республіка СРСР Примітки
1972 «Захарова рідня» Олександр Криварчук   СРСР,   УРСР
1974 «Перша сторінка» Себастьян Аларкон ВДІК
«Звичайний сіонізм» Рамон Бетрос КДІТМ
1975 «Жінка з вбитого села», «Німий крик», «Крихта піску»   Білоруська РСР програма документальних фільмів студії «Білорусьфільм»
1976 «Канал» Володимир Бортко   СРСР,   УРСР
«Ар-хи-ме-ди» Олександр Павловський   СРСР,   УРСР
1977
головний приз не присудили
1978 «Ангел мій» Борис Токарєв   СРСР,   РРФСР
«Ветеран» Аркадій Сіренко   СРСР,   РРФСР
1979 «Вавилон XX» Іван Миколайчук   СРСР,   УРСР
1980 «Дебют»   «Мосфільм» за великий творчий внесок у професійне становлення молодих кінематографістів та програму фільмів, представлених на фестивалі
1981 «Жарт» Галина Юркова
1982 «Сім маленьких розповідей про перше кохання» Георгій Матарадзе   СРСР,   ГРСР
1983 «Солдатські вдови» Володимир Артеменко   СРСР,   УРСР
«Над Бейрутом чуже небо» Ф. Мутлак
«Пригоди Петрова і Васєчкіна. Звичайні й неймовірні» Володимир Алєніков   СРСР,   РРФСР
1984 «Одиниця з обманом» Андрій Праченко   СРСР,   УРСР
1985 «Гей, на лінкорі» Сергій Снєжкін   СРСР,   РРФСР
1986 «Свято Нептуна» Юрій Мамін   СРСР,   РРФСР
1987 «Двоє на мотоциклі» Серик Апримов   СРСР,   КРСР
1988 «Захисник Сєдов» Євген Цимбал   СРСР,   УРСР
«Невідома» Володимир Кучинський   СРСР,   УРСР
1990 «Ми летимо» О. Вазар анімаційний фільм
1991
Гран-прі не присудили
1992
Фестиваль не відбувся
1993 «Олімпійське літо» Гордіан Маугг   Німеччина
1995 «САБС» Глєб Тєлєшов   Росія
1996 «Тридцять п'ять в стороні» Даміан О'Доннелл   Ірландія
1997 «Склад» Донна Сван   Австралія
1998 «Голоси» Андрій Осипов   Росія
1999 «Хлібний День» Сергій Дворцевой   Росія
2000 «Бути поруч» Рох Стефанік, Стефан Далдрі   Франція /   Велика Британія
2001 «Діва та піаніст» Мартін Ле Галль   Франція
«Чоловічі справи» Славомір Фабіцькі   Польща
2002 «Утопія Блюз» Штефан Гаупт   Швейцарія
2003 «Старі» Геннадій Сидоров   Росія
2004 «Після меси» Паприка Стеен   Данія
2005 «Звинувачуваний» Якоб Тюзен   Данія
2006 «12:08 на схід від Бухареста» Корнеліу Порумбою   Румунія
2007 «Мандри Оркестру» Еран Колірін   Ізраїль /   Франція
2008 «Будда вибухнув від сорому» Хана Махмальбаф   Іран
«Шультес» Бакур Бакурадзе   Росія
2009 «Дівчинка» Тіцца Кові, Райнер Фріммель   Італія /   Австрія
2010 «Щастя моє» Сергій Лозниця   Україна /   Німеччина /   Нідерланди
2011 «Подих» Карл Марковіч   Австрія
2012 «L» Бабіс Макрідіс   Греція
2013 «Людська маса»
(англ. The Mass of Men)
Ґабріель Ґоше   Велика Британія
2014 «Десь там»
(англ. Anywhere Else)
Естер Амрамі   Німеччина
2015 «Принцеса»
(англ. Princess)
Талі Шалом-Езер   Ізраїль
2016 «Остання сім'я»
(англ. Ostatnia rodzina)
Ян П. Матушинський   Польща З врученням грошового сертифікату від «Лото-Забава» на 10 000 доларів
2017
фестиваль не проводився
2018 «Святий»
(лит. Šventasis)
Андріус Блажевічюс   Литва /   Польща Гран-прі «Скіфський олень» та сертифікат на 10 000 доларів

Ключові особиРедагувати

 
Андрій Халпахчі
  • Халпахчі Андрій Якович — генеральний директор фестивалю від 1992 року, з ним пов'язують успіхи кінофестивалю останніх років.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати