Литвиненко Таїсія Йосипівна
українська акторка
Таїсія Йосипівна Литвиненко (10 лютого 1935, Погреби, Київська область, Українська СРР) — артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Народна артистка Української РСР (1988).
| Таїсія Йосипівна Литвиненко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народилася |
10 лютого 1935 (88 років) село Погреби, Броварський район, Київська область, УРСР | ||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | ||||
| Національність | українка | ||||
| Діяльність | артистка театру та кіно | ||||
| Галузь | театр[1] і фільм[1] | ||||
| Відома завдяки | Народна артистка Української РСР | ||||
| Alma mater | Київський інститут імені Івана Карпенка-Карого | ||||
| Знання мов | українська і російська | ||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР, Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької і ЛНУ імені Івана Франка | ||||
| У шлюбі з | Стригун Федір Миколайович | ||||
| Діти | Стригун Назар Федорович | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 0514836 | ||||
Життєпис Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. |
Народилася в селі Погреби Броварського району Київської області. У 1957 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого в майстерні І. І. Чабаненка та Л. А. Олійника.
Ролі у кіно Редагувати
- «Назар Стодоля» (1955, Галя)[2]
- «Максим Перепелиця» (1955, Василинка)
- «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957, Галя Суматоха)
- «Григорій Сковорода» (1959, Параска)
- «За двома зайцями» (1961, Химка)
- «Мовчать тільки статуї» (1962, епіз.)
- «Камінний господар» (1971)
- «Хазяїн» (1979) — Соня
- «Вавилон-XX» (1980)
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981, Приська)
- «Вир» (1983, Олена)
- «Житейське море» (1983)[2]
- «Камінна душа» (1988, епіз.)
- «Сіроманець» (1989, т/ф)
- «Війна на західному напрямку» (1990)
- «Далі польоту стріли» (1990)[2]
- «Меланхолійний вальс» (1990)
- «Павло Полуботок» (1991, відео)
- «Небилиці про Івана» (1990)
- «Для домашнього огнища» (1992)[2]
- «Гетьманські клейноди» (1993)
- «У. Б. Н.» (2001)[2][2]
…
Нагороди та премії Редагувати
- Орден княгині Ольги I ст. (6 березня 2015) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі професійні здобутки та самовіддане служіння Українському народові[3]
- Орден княгині Ольги II ст. (1 грудня 2011)[4]
- Орден княгині Ольги III ст. (20 січня 2006)[5]
- Народна артистка Української РСР (1988)
- Орден св. Анни[6]
- Орден Архистратига Михаїла[6]
- Премія у галузі театрального мистецтва ім. М. Заньковецької[6]
- Премія у галузі театрального мистецтва Б. Романицького[6]
Примітки Редагувати
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е Фильмография Таисии Литвиненко на сайте KINO USSR. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 31 липня 2013.
- ↑ Указ Президента України від 6 березня 2015 року № 126/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
- ↑ Указ Президента України № 1094/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Указ Президента України № 17/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Львівської області». Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 5 грудня 2011.
- ↑ а б в г Сторінка Таїсіі Литвиненко. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 31 липня 2013. на сайті Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (укр.)
Джерела Редагувати
Література Редагувати
- Житейське море: Федір Стригун, Таїсія Литвиненко: художньо-докум. повість / В. Грабовський. — Львів: Леополь, 2015. — 264 с. : 47 с. іл. — ISBN 617-7142-13-2.