Нечиста сила
Нечи́ста си́ла або нечисть — у слов'янських міфології та фольклорі, збірна назва істот і проявів «нечистого», «нетутешнього» потойбічного світу. Спільним для них є спрямованість на завдання шкоди людині.
Характеристики ред.
Нечистій силі притаманно різним чином шкодити людині: лякати, збивати зі шляху, насилати хвороби, вбивати, підштовхувати до злочинів, навівати погані думки, вводити в оману, насилати негоду, вчиняти в господарстві безлад, викрадати дітей, забирати молоко в худоби і т. д. Багато різновидів нечистої сили зосереджені на завданні лише певної шкоди або шкоди у визначеній області життя людини[1]. В той же час шкідництвом діяльність нечистої сили не обмежується. Її активність ситуативна, нечисть може також бути байдужою до людини, або й прихильною за певних умов[2]. У народних віруваннях більшість видів нечистої сили асоціюються з чортом. Вони або вважаються різновидами чортів, або чортами в різній подобі, тому образ чорта найбільш полісемантичний з-поміж усіх істот слов'янської міфології[3].
Нечисть повсюдна, але її конкретні істоти мають особливі місця свого мешкання, як правило це «нечисті», неосвоєні людиною місця — пустки, хащі, болота, провалля, печери. Наприклад, у лісах проживає лісовик. Також нечиста сила локалізується в місцях невизначеності, таких як перехрестя, на порубіжжі територій — мостах, межах сіл, полів. Селиться в господарстві, де увага людини невелика чи відсутня — за чи під піччю, на горищах, у стодолах, колодязях, лазнях. Наприклад, домовик часто переховується за піччю. Нечиста сила має умови діяльності, не може виходити за певні території, особливо активна чи навпаки безсила в певний час доби, на свята.
Для представників нечистої сили характерна варіативність вигляду, вони можуть бути антропоморфними (але як правило з певними аномальними рисами), зооморфними, змінювати подобу, бути невидимими. Часто поєднують риси людини та тварин, маючи тваринні роги, ноги, кігті тощо[1]. Іноді ознакою нечисті є незвичайна врода, що також є аномалією, зокрема це характерно жіночим персонажам, наприклад, русалкам[4]. Антропоморфні істоти можуть вирізнятися незвичайним одягом, що має символічний колір, невживаний стиль, має вигляд лахміття[5]. Постаючи в образі тварини, нечиста сила зазвичай уявляється невеликими тваринами — кіт, жаба, змія і т. ін. Також може бути і в вигляді неживих предметів — купи сіна, каменя, вихора, вогняного чи водяного стовпа. До зовнішніх ознак нечистої сили належать аномальні для людини звукові прояви на кшталт незвичайного голосу, виття, шуму, тріску без видимого джерела[1].
Нечиста сила в той же час може служити людині, виконувати за неї певну роботу, повідомляти таємне знання, сприяти у різних справах. Як правило такі послуги передбачають обмін на що-небудь, зазвичай душу[1].
Походження ред.
За апокрифічним християнським уявленням, у більшості випадків нечиста сила була створена Богом як ангели, але ті приєдналися до Сатани і були скинуті разом з ним з неба на землю, ставши чортами. Палі ангели, опинившись в різних місцях, стали відповідною нечистою силою: лісовиками, водяниками, домовиками. За іншими оповідями нечиста сила створена Сатаною як його військо проти Бога і його ангелів. Також в деяких версіях світ було створено за участі і Бога і Сатани, але останній так чи інакше зіпсував божу роботу, спричинивши появу всього злого і нечистого. Іноді нечиста сила походить від Бога, але не є результатом його задуму — виникає з відображення Бога, з Його плювка.
Народні перекази говорять, що нечиста сила також з'являється з нехрещених дітей, самогубців або померлих неприродною смертю (заложних мерців). На нечисть могли перетворитися люди, викрадені нечистими силами (лісовиком, водяником, русалками), і діти, прокляті батьками[1].
Поводження з нечистою силою ред.
У народних віруваннях захист від нечистої сили поєднує християнські та язичницькі елементи. Забороняється згадувати нечисту силу, щоб не прикликати її. Тому замість справжніх назв широко вживалися евфемізми, наприклад, замість «чорт» — «той», «нечистий». Вважалося, що нечисть можуть прикликати безглузді заняття — свист, хитання ногою, недоречний сміх. За необхідності її згадування має супроводжуватися перехрещенням чи вживанням евфемізмів, стуканням по дереву, спльовуванням. Від нечисті можна врятуватися, окропивши житло святою водою, причепивши або намалювавши в хаті хрест, створюючи обереги з рослин — полину, маку, кропиви, колючих залізних предметів, промовлянням замовлянь[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Славянская мифология. Энциклопедический словарь / Под ред. В.Я. Петрухина, Т.А. Агапкиной, Л.Н. Виноградовой, С.М. Толстой. Москва: Эллис Лак. 1995. с. 271—274.
- ↑ Иванов, В. В. (1980). Духи / Духи народов мира. Т. 1. с. 413.
- ↑ Галайчук, Володимир (22 серпня 2016). Українська міфологія (укр.). Family Leisure Club. с. 11—31. ISBN 9786171216150. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
- ↑ Буйських, Юлія (2008). Традиційні вірування українців у надприродні істоти: проблема наукових дефініцій. Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Т. 24. с. 75—81.
- ↑ Виноградова, Л. Н. (1995). Человек / нечеловек в народных представлениях. Человек в контексте культуры. Славянский мир. с. 23—24.
Література ред.
- Славянская мифология / науч. ред. В. Я. Петрухин, Т. А. Агапкина, Л. Н. Виноградова, С. М. Толстая; Ин-т славяноведения и балканистики РАН. — М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
- Галайчук В. Українська міфологія / В. Галайчук — «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 276 с.
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |