Лісовик

лісовий дух у міфології східних слов'ян

Лісови́к[1] (також лісу́н і полісу́н[2], гайови́к[3][4], борови́к і пра́ведний дід, лісови́й пан[5]; пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням[2].

Лісовик
Божество вслов'янська міфологія
Частина відслов'янська міфологія і російський фольклорd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

В переносному значення лісовик — той, хто живе в лісі[2][6].

Образ і заняття

ред.
 
Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.

Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають[6][7]. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру[8]. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі[7].

Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів[6], що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці[8]. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів[7]. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми[6], є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями росіян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики[7].

За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія[8].

Серед українців було повір'я, що лісовик зимує в барлозі, поруч із ведмедем, і з носа у нього стирчить бурулька. Існувало повір'я: якщо смикнути полісуна за бурульку, вона розсиплеться золотими грішми[9].

Примітки

ред.
  1. Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Лісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Гайовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 20-24.
  6. а б в г Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243—244.
  7. а б в г Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128—130.
  8. а б в Ґейштор, Александр (2014). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 256.
  9. Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 22.

Джерела

ред.
  • Анисов Л.М. (ред.) Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
  • Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 20-24.
  • Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Александр Гейштор ; пер. з пол. С. Гіріка. — К. : КЛІО, 2014. — 415 с.
  • Кононенко О.А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.:
  • Лісовик [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 851. — 1000 екз.
  • Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — ISBN 978-611-01-1596-6.
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — 840 с.

Посилання

ред.
  • Лісовик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія