Петро́ Юхи́мович Вескляро́в (9 червня 1911(19110609), Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 5 січня 1994, Київ) — український актор та телеведучий. Заслужений артист Української РСР (1973). Більш відомий під творчим псевдонімом «Дід Панас».

Петро Юхимович Вескляров
Вескляров — дід Панас
Вескляров — дід Панас
Вескляров — дід Панас
Інші іменаДід Панас
Народився28 травня (10 червня) 1911 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 січня 1994(1994-01-05) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноактор, телеведучий, телеактор, актор театру Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКіностудія ім. О. Довженка Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1932—1994
IMDbnm0895247
Нагороди та премії
медаль «За трудову відзнаку»
заслужений артист УРСР

Дід Панас та онук Андрій
Петро Вескляров та внук Андрій

Життєпис

ред.

Народився 9 червня 1911[1] року в місті Тальне, що на Черкащині.

Прізвище Петра Юхимовича зазнало змін під час війни з нацизмом: від єврейського Векслер до Вескляров. Це сталося під час перебування в нацистському фільтраційному таборі, щоб приховати єврейське походження[2].

Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до Луцька, у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там зіграв чимало ролей: Миколу Задорожнього з  «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», «Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся у приблизно 50 фільмах. Проте найбільше запам'ятався малечі та старшому глядачеві як казкар Дідусь Панас. Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію УТ листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки, неодноразово звинувачувався у націоналізмі.

Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований у колумбарії Байкового цвинтаря міста Києва.

 
Петро Юхимович, його невістка Весклярова Уляна Павлівна та внук Андрій

Хронологія

ред.

19321940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник та художній керівник клубу на станції Гребінка.

1941 — призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. 1946 року був скерований до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.

У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, де народився його син Богдан.[3]

19591982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).[3]

19641986 — у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму «На добраніч, діти».

Вшанування пам'яті

ред.

Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки із записами «діда Панаса» братам Капрановим[3].

 
Пам'ятна дошка актору в місті Тальне

У 2019 році на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Петро Вескляров, встановлено пам'ятну дошку.

У 2022 році у Тальному на Черкащині вулиця Крилова стала вулицею Весклярова.

Ролі в театрі

ред.

Цікаві факти

ред.

Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла у прямому ефірі, дід Панас завершив програму такою реплікою: «Отака хуйня, малята…» Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків є суперечливими. Наприклад, колишній колега Весклярова з телебачення журналіст Володимир Заманський цей факт заперечував[2], а диктор УТ Світлана Білоножко — підтверджує, але вже після ефіру, хоча сама особисто свідком цього не була[3].

Письменник Тимур Литовченко, використавши образ «Діда Панаса», 1999 року створив казковий цикл-пенталогію «Політичні казки Діда Панаса»[4][5], а в 2020 році — ще один цикл казок під назвою «Новітні казки Діда Панаса», який виходить в розділі «Притчі»[6] на інтернет-ресурсі «Лінія оборони»[7].

Фільмографія

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1980 ф Школа Школа дід
1979 ф Забудьте слово «смерть» Забудьте слово «смерть» селянин
1977 ф Єралашний рейс Ералашный рейс епізодична роль
1975 ф Юркові світанки Юркины рассветы дядя Вася
1973 ф Стара фортеця Старая крепость садівник Корибко
1973 ф До останньої хвилини До последней минуты селянин
1971 ф Зухвалість Дерзость стрілочник
1970 ф Два дні чудес Два дня чудес лікар похилого віку
1970 ф Севастополь Севастополь Кудря
1969 ф Серце Бонівура Сердце Бонивура Андрій Іванович, годинникар
1969 ф Падаючий іній Падающий иней Костас, господар
1968 ф Великі клопоти через маленького хлопчика Большие хлопоты из-за маленького мальчика машиніст
1967 ф Вій Вий пан ректор / Дорош
1967 ф Циган Цыган Будулай-старший
1965 ф Хочу вірити Хочу верить Кузьма Єгорович Левченко
1965 ф Гадюка Гадюка Рижков
1964 ф Сумка, повна сердець Сумка, полная сердец чоловік Мотрі
1963 ф Люди не все знають Люди не всё знают Фесюк
1962 ф У мертвій петлі В мёртвой петле епізодична роль
1962 ф Сейм виходить з берегів Сейм выходит из берегов Чубар
1961 ф Лісова пісня дядько Лев
1961 ф Дмитро Горицвіт Дмитро Горицвит Фесюк
1961 ф Здрастуй, Гнате! Здравствуй, Гнат! Іван Лапшин
1960 ф Роман і Франческа Роман и Франческа Чіно Аліг'єрі
1960 ф Народжені жити Рождённые жить Остап
1960 ф Прощавайте, голуби Прощайте, голуби Ілля Захарович
1960 ф Кров людська — не водиця Кровь людская — не водица Супрун
1959 ф Іванна Иванна Панас Голуб
1959 ф Олекса Довбуш дід Петрія

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Вескляров Пётр Ефимович. kiev-necropol.narod.ru. Процитовано 10 липня 2018.
  2. а б Дід Панас отримував 80 карбованців // Газета по-українськи, № 761, 13.01.2009
  3. а б в г Колискова від Діда Панаса // Україна молода, № 99-100, 10.06.2011
  4. Лабораторія Фантастики | Тимур Литовченко
  5. Сведения для энциклопедического справочника «ФАНТАСТЫ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЫ», 2007 год, с.395-405
  6. «Лінія оборони»: Притчі. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  7. Казочка про Зелену Цензуру. Із серії «Новітні казки Діда Панаса». Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.

Посилання

ред.