Відкрити головне меню
«Святий доктор» Федір Петрович Гааз.

Фонд соціа́льної допомо́ги і́мені до́ктора Ф. П. Гаа́за  — неприбуткова благодійна організація (НПО), була заснована 26 листопада 1987 року в Одесі (на той час УРСР)[1][2][3][4][5][6]

За даними доктора юридичних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Олександра Батанова фонд є першою в СРСР неурядовою благодійною організацією[7].

Фонд названо на честь знаменитого філантропа німецького походження, який працював у Москві членом московської тюремної комісії, багато піклувався про арештантів, прозваного «святим доктором» Федора Петровича Гааза. Девізом його життя був «Поспішайте робити добро!», що став символом благодійної діяльності фонду[1][2][8][9][10][11][12][13].

Офіційне дослідження багаторічної різноманітної благодійної діяльності фонду знайшло своє документальне відображення у Висновку постійної комісії з соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р.[2]. Діяльності Фонду присвячений документальний фільм, знятий в 1995 р.[14].

За підрахунками зазначеної постійної комісії Одеської міської ради Фонд соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза надав благодійної допомоги людям та соціальним установам загалом на суму (за тогочасним курсом) більш ніж 8 мільйонів доларів США[2].

Зміст

Історія створенняРедагувати

 
Перший голова правління фонду Тарасенко Т. А.  (портрет пастеллю художника Л. Л. Гормаха)
 
Президент фонду — Мучник О. Г.

Засновниками фонду стали випускники юридичного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова  (ОДУ) — Олег Джумберович Кутателадзе та Олександр Геннадійович Мучник[2][7]. Джерелом натхнення для них став біографічний нарис «Федір Петрович Гааз» російського правознавця Анатолія Федоровича Коні, присвячений пам'яті «святого доктора»[6].

Підтримку у процесі створення та становлення фонду надали викладачі юридичного факультету ОДУ: моральну, психологічну та політичну — завідувачка кафедри філософії Тамара Андріївна Тарасенко; юридичну — декан юридичного факультету, академік НАПрН України Анатолій Семенович Васильєв[6][15][16]. У складі членів правління фонду був завідувач кафедри теорії та історії держави та права юридичного факультету ОДУ, доктор юридичних наук Олексій Васильович Сурілов[6][17]. Моральну та юридичну підтримку Фонду незмінно надавав завідувач кафедри права Європейського Союзу та порівняльного права ОЮА Олександр Костянтинович Вішняков (1947—2015)[6][18][19].

Першим головою правління фонду було обрано Тарасенко Т. А., другим — Кутателадзе О. Д.[6] Збереглося інтерв'ю Олександра Мучника, в якому він високо оцінив діяльність обох голів правління фонду[2][20].

Від листопада 1990 року незмінним керівником (співголовою, головою правління, президентом) фонду є Олександр Мучник[2].

Віце-президенти Фонду: Цирфа Г. Б.[21] та Богомолова Л. Г[2].

Значну допомогу у забезпеченні благодійних установ фонду приміщеннями надав однокурсник засновників, на той час прокурор Приморського району Одеси, Юрій Анатолійович Кармазін[2][6].

Істотну підтримку у справі з надання Фонду кількох автівок «швидка допомога» в умовах лімітованої соціалістичної економіки надала дружина Президента СРСР Раїса Максимівна Горбачова[2][6].

Перу Олександра Мучника належить стаття «Поспішайте робити добро!», що присвячена пам'яті доктора Гааза та Тарасенко Т. А.[22].

Благодійна діяльністьРедагувати

 
Інститут медичної реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи імені Януша Корчака (Одеса, 2015 р.)
 
Колектив Центра милосердя імени матері Марії (Одеса, 1990 р.)
 
Колектив молодіжної благодійної установи «Гуманіст» (Одеса, 1990 р.)

За роки своєї філантропічної місії фонд створив та фінансував низку благодійних установ і програм, що забезпечили соціальну, медичну та психологічну допомогу значній кількості самотніх людей похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці, хворих дітей, а також фінансову підтримку дитячим садкам, школам, лікарням, дитячим поліклінікам та санаторіям, різноманітним соціальним установам[7][23][24][25][2][26].

Один з учасників установчої конференції Радянського фонду милосердя та здоров'я (16.09.1988 р.,Москва, СРСР)[2][6][27].

Задля підготовки створення вільної економічної зони в Одесі 23 листопада 1988 року фонд замовив групі вчених-економістів під керівництвом професора Володимира Олександровича Дергачова розробити пакет документів під назвою «Перспективи розвитку Одеського регіону на засадах відкритої економіки», що був переданий у розпорядження фонду 6 квітня 1989 р.[2][6][28].

Заснував Інститут медичної реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи імені Януша Корчака (9.06.1989 р., Одеса, УРСР)[29]. Протягом багатьох років незмінним керівником Інституту є доктор медичних наук, професор, експерт Дитячого фонду ООН Ірина Вікторівна Галіна. За час своєї діяльності Інститут надав медичну допомогу більш ніж 12-ти тисячам дітей з органічними й функціональними захворюваннями центральної нервової системи, такими як дитячий церебральний параліч, розумова відсталість, синдром Дауна, епілепсія, аутизм тощо.[2][6][7][30][31][32].

Фонд заснував Центр милосердя імені матері Марії (9.08.1989 р., Одеса, УРСР), у трьох стаціонарах якого, розташованих на вул. Гамарника (тепер Семінарська),13, кв. 1, проспекті Миру (тепер Олександрівський), 37, кв.21 та вул. Терешкової,12 «б», силами висококвалифікованих лікарів та сестер милосердя під керівництвом спочатку кандидата медичних наук Бориса Григоровича Херсонського, а потім Володимира Євгеновича Ґємусова[33] здійснювався цілодобовий догляд за самотніми людьми похилого і старечого віку. Співробітники центру також надавали медичну допомогу та соціальний захист цім людям удома. Підопічних Центру обслуговували два автомобілі швидкої допомоги[2][6].

Фондом заснована Молодіжна благодійна установа «Гуманіст» (15.05.1990 р., Одеса, УРСР), яка за активної участі школярів старших класів і студентів-медиків Одеси під керівництвом Любові Григоріївни Богомолової надавала регулярну соціальну, медичну та психологічну допомогу самотнім людям похилого віку вдома[34]. Підопічних «Гуманісту» обслуговували два автомобілі швидкої допомоги[2][6].

Фонд підтримував гідних поваги осіб та організації[2][6], зокрема:

  1. посприяв організації персональної виставки картин одеської художниці Зої Олександрівни Івницької у Західному Берліні (жовтень 1989 р. — січень 1990 р., ФРН);
  2. надав необхідну підтримку одеському піаністу Сергію Володимировичу Терентьєву (1990 р., Одеса, УРСР);
  3. надав фінансову допомогу газеті «Московские новости», офіс якої був пошкоджений внаслідок пожежі (14.03.1990 р., Москва, СРСР);
  4. надав фінансову допомогу проекту відомого радянського дисидента й правозахисника Валерія Федоровича Абрамкина[ru] «Гуманізація пенітенціарної системи» (23.04.1990 р., Москва, СРСР);
  5. надав фінансову допомогу першому у Радянському Союзі госпісу (26.09.1990 р., Ленінград, СРСР);
  6. надав фінансову підтримку Інституту економічних стратегій(рос.) (17.10.1990 р., Москва, СРСР).

Фонд заснував Центр соціально-психологічної підтримки (15.11.1990 р., Одеса, УРСР), у складі якого під керівництвом лікаря Леопольда Миколайовича Мендельсона діяла служба молодіжного телефону довіри, яка щовечора (щоночі) надавала нагальну психологічну допомогу молодим людям, які опинилися у складній життєвій ситуації. Центр став ініціатором створення Асоціації телефонів довіри (1990 р.), Української асоціації телефонних консультантів (1992 р.), а також проведення Міжнародних семінарів телефонних консультантів[2][6][7].

Задля підготовки кадрів для благодійних та соціальних установ на базі Рішельєвського ліцею фондом створений Філантропічний коледж імені Олександра Меня (1.12.1990 р., Одеса, УРСР), керівником якого стала вчителька математики ліцею Дора Олександрівна Чорокаєва[2][6].

Разом із будівельним концерном «Приморський» (Ю. Л. Кульбаченко) фонд організував програму безоплатного ремонту квартир незаможних самотніх людей похилого віку, яка здійснювалася під керівництвом досвідченого будівельника Володимира Пейсаховича Аненберга (1921—2004)[2][6][35].

Створив першу в країні фінансову компанію — АФІТ «ФОНД» (5.07.1991 р., Одеса, УРСР), — яка була покликана здійснювати свою діяльність за принципами філантропічного бізнесу: її акціонерами стали благодійні й соціальні установи країни[2][6][36][37].

Спільно із редакцією газети «Вечерняя Одесса» фонд звернувся із закликом (26.01.1991 р.) до усіх одеситів, громадських організацій, трудових колективів, державних органів, народних депутатів та їхніх Рад про необхідність створення загальноміської комплексної програми «Милосердя» задля забезпечення необхідної соціальної допомоги для кожного інваліда, старої людини, хворої дитини, які її потребують[6][38].

Ініціював створення Асоціації благодійних організацій Одеси (16.10.1991 р.), органи управління якої мали б бути сформовані з представників «четвертої влади» — журналістів заради сприяння процесу заснування, діяльності та захисту благодійних організацій, які би виявили готовність працювати на території міста Одеси[6][39].

В особі свого керівника посприяв створенню Центру реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє», більш відомого як «Будинок з ангелом»[40].

17.09.2014 р., 24.09.2015 р. та 9.10.2015 р. профінансував лікування онкологічного хворого в Медичному центрі «Кібер клініка Спіженка»[41].

Загальнонаціональна правозахисна діяльністьРедагувати

 
Проект Закону України «Про громадянське суспільство в Україні» — газета «Голос України», № 187 від 11.10.2002 р.

Протягом 1989—1991 років в офісі фонду працювала приймальня народного депутата СРСР 12 скликання, члена Президії Верховної Ради СРСР, ректора ОДУ Ігоря Петровича Зелінського. Основоположники фонду у статусі помічників народного депутата СРСР здійснювали прийом населення, роз'яснювали норми діючого законодавства СРСР, готували матеріали для народного депутата СРСР задля захисту прав та свобод громадян СРСР[6].

Починаючи з 1999 р. основним напрямком діяльності фонду стало формування правової культури, створення громадянського суспільства, розбудова правової держави[6].

У 1999 році фонд видав та передав у дар одеситам, школам і бібліотекам Одеси проект Хартії міста Одеси[6][7][42].

Фонд соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза також є засновником Інституту демократії та прав людини[6][7][43][44][45][46][47].

У 2002 році фонд опублікував проект Закону України «Про громадянське суспільство в Україні» (газета «Голос України». — № 187 від 11.10.2002 р.)[7][48].

У 2003 році фонд видав книгу «Коментар до Конституції України» (книга перша)[7][49], яка була передана у дар бібліотекам середніх шкіл Києва, вищих навчальних закладів, вищих органів державної влади, низці національних бібліотек України та центральних органів державної влади України[50][51][52][53].

У 2009 році фондом видана книга «Філософія гідності, свободи та прав людини»[6][7][54][55], яка була передана у дар бібліотекам низки найкращих університетів світу[56], а також значнішим національним бібліотекам України, Росії, США, Великої Британії та Ізраїлю[50][51][52][53].

2010 року ініціював та забезпечив видання книги, присвяченої пам'яті першого голови правління фонду  Т. А. Тарасенко[57].

16 жовтня 2012 року фонд звернувся до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України з проханням зареєструвати його в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, щоб одержати права на отримання благодійної допомоги від закордонних донорів задля захисту соціальних прав громадян України[58]. Звернення було залишено без відповіді. 23 серпня 2013 році з аналогічним проханням фонд звернувся до Міністерства соціальної політики України[59]. У задоволенні цього прохання було відмовлено.

9 березня 2015 року фонд звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із пропозицією ініціювати створення Асоціації благодійних організацій України заради мобілізації й координації зусиль усіх благодійних організацій країни із захисту соціальних прав незаможних громадян[60]. Звернення було залишено без відповіді.

Система діяльностіРедагувати

 
Офіс Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза
 
Художник Л. Л. Гормах — автор портрету доктора Ф. П. Гааза

У роботі фонду ефективно поєднані діяльність благодійних програм та установ, створені та фінансованих ним, та господарська діяльність суб'єктів філантропічного бізнесу (кооперативів, малих підприємств, страхової компанії «Фенікс», акціонерної фінансово-інвестиційної компанії — АФІТ «Фонд»), що були створені фондом задля фінансування своїх благодійних програм[6][61][62][63].

Відповідно до положень статуту фонду всі його співробітники виконують свої обов'язки без оплати праці (на громадських засадах)[6].

На замовлення фонду художник Лазар Леонтійович Гормах (1924—2000) намалював пастеллю два портрети доктора Ф. П. Гааза: перший виставлений в офісі фонду, другий  — (одночасно з брошурою про фонд) переданий у дар місту Бад-Мюнстерайфель, де народився Ф. П. Гааз[64]. Пензлю художника також належить портрет матері Терези та Т. А. Тарасенко, виставлені в офісі фонду. Створений художником портрет Ірини Литвак (1955—1992) був переданий в дар її батькові — Герою України Б. Д. Літваку[6].

В 1990 році в офісі фонду був захищений дипломний проект випускника юридичного факультету ОДУ на тему: «Правовий статус та організаційна структура Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза»[6].

Міжнародна діяльністьРедагувати

 
Брошура про Фонд імені доктора Ф. П. Гааза (1991 р., Нью-Йорк, США)

Організував першу в країні міжнародну конференцію благодійних організацій «Добро та мир» (4-7.10.1990 р., Одеса, УРСР)[2][6][65][66].

Плідна діяльність фонду доволі швидко отримала міжнародне визнання: 28 травня 1991 року Олександр Мучник виступив із доповіддю про історію створення та систему діяльності фонду у Центрі з вивчення філантропічної діяльності (Нью-Йорк, США), який видав та розповсюдив брошуру про фонд серед благодійних організацій США[67], 15 липня 1991 року представники фонду доповідали про діяльність організації в Департаменті ООН у Відні (Австрія) — United Nations Office at Vienna Centre for Social Development and Humanitarian Affairs[2][7][68].

24-29 листопада 1992 року Фонд соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза відрядив Героя України Літвака Бориса Давидовича у статусі свого президента на семінар Департаменту ООН у Відні[69]. 3 червня 1993 р. керівник Департаменту ООН у Відні Генрі Сокальскі відправив на ім'я президента фонду Б. Д. Літвака лист із заявою про всіляку підтримку зі свого боку, а також із закликом до майбутніх спонсорів про надання допомоги проекту Дитячого реабілітаційного центру в Одесі[7][70] .

Давнім партнером фонду є товариство друзів доктора Ф. П. Гааза(рос.) (місто Бад-Мюнстерайфель, Німеччина)[6].

ЛітератураРедагувати

  • «Кооперативы — службе милосердия».- Газета «Известия» від 9.02.1988 р.;
  • «Спешите делать добро!». — Журнал «Работница», № 3 від 1989 р.;
  • «Фонд имени доктора Гааза». — Газета «Неделя», № 49 від 1989 р.;
  • «Умереть по инструкции». — Газета «Труд» від 24.01.1990 р.;
  • «Вместо души — инструкция». — Газета «Труд» від 3.03.1990 р.;
  • «Фонд имени доктора Гааза». — Газета «Новороссийский телеграф» № 1 від 1990 р.;
  • «Люди, деньги, совесть». — Журнал «Охрана труда и социального страхования» № 7 від 1990 р.;
  • «Пароль милосердия — доктор Гааз». — Газета «Вечерняя Одесса» від 3.06.1991 р.;
  • «Спасите наши души». — Газета «Одесский политехник» від 18.10.1991 р.;
  • «Приют надежды». — Газета «Вечерняя Одесса» від 20.11.1991 р.;
  • «Гуманисты». — Газета «Вечерняя Одесса» від 7.04.1992 р.;
  • «Письма из Фонда имени доктора Гааза». — Газета «Вечерняя Одесса» від 5.12.1995 р.;
  • «Чьи вы, старики». — Газета «Одесские известия» від 22.03.1996 р.;
  • «По ком звонит колокол». — Газета «Одесский вестник» від 3.12.1998 р.;
  • «Остров благополучия». — Газета «Одесский вестник» від 24.12.1998 р.;
  • «Как мы учились нищим подавать». — Газета «Юг» від 23.11.2002 р.;
  • «Торопитесь делать добро…». — Газета «Вечерняя Одесса» від 26.11.2002 р.;
  • «Отдача». — Газета «Одесские известия» від 4.12.2002 р.;
  • «Забуті уроки минулого замість передмови» — газета «Одеські вісті» від 14.11.2015  р.
  • «Портрет правозахисника в соціальному інтер'єрі» — газета «2000» від 2.03.2016 р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Брошюра о Фонде (Нью-Йорк, 1991). ((англ.)). 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Висновок постійної комісії з соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р.  (рос.)
  3. «Спешите делать добро!». — Журнал «Работница», № 3 от 1989 р. стор. 1; стор. 2(рос.)
  4. «Фонд имени доктора Гааза». — Газета «Неделя», № 49 от 1989 р.(рос.)
  5. «Люди, деньги, совесть». — Журнал «Охрана труда и социального страхования» № 7 от 1990 р.(рос.)
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж (рос.) «Философия достоинства, свободы и прав человека»". — Киев: Парламентское издательство, 2009 г.: ISBN 978-966-611-679-9[недоступне посилання з травень 2019]
  7. а б в г д е ж и к л м н «Портрет правозащитника в социальном интерьере» — газета «2000», № 9 за 2.03.2016 г.(рос.)
  8. «Помнивший Христа и людей» — газета «Вечерняя Одесса» от 15 ноября 1989 г.(рос.)
  9. «Спешите делать добро!» — Союз православных женщин (рос.)
  10. «Спешите делать добро!» — газета «Украинская правда» от 13.12.2011 г. 
  11. Живая память: беседа с Андреем Лихачевым. «ПРЯМЫЕ ИНВЕСТИЦИИ», № 3(119) 2012 г. . Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 13 січень 2016. 
  12. Спешите делать добро (о докторе Федоре Гаазе)(рос.)
  13. Телевизионная передача «Сердце, отданное людям. Фёдор Гааз» — http://7kanal.com.ua/2018/06/serdtse-otdannoe-lyudyam-fyodor-gaaz/(рос.)[недоступне посилання з червень 2019]
  14. Документальный фильм о деятельности Фонда (1995 г.)
  15. Інтерв'ю з Мучніком О. Г. про роль академіка А. С. Васильєва (1995 г.)(рос.)
  16. Інтерв'ю з академіком А. С. Васильєвим про Фонд соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза (1995 г.)(рос.)
  17. «Всё остается людям» — Газета «Порто-Франко» № 35 от 9.09.2008 г.(рос.)
  18. http://slovo.odessa.ua/main/4047-ushel-iz-zhizni-aleksandr-konstantinovich-vishnyakov.html(рос.)
  19. http://intlaw.onua.edu.ua/news/vyshnyakov_2015(рос.)
  20. VTS_01_1_0002.wmv — Google Drive Интервью Мучника А. Г. (1995 г.)
  21. Інтерв'ю з віце-президентом Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза Георгієм Борисовичом Цирфою (1995 г.)(рос.)
  22. «Спешите делать добро!». — Інтернет-видання «Українська правда» від 13.12.2011 р.(рос.)
  23. «Спешите делать добро!». — Журнал «Работница», № 3 от 1989 р. — https://drive.google.com/file/d/0B1uofP2NAJxpZ21ZaC1VWmkzN0k/view?usp=sharing; https://drive.google.com/file/d/0B1uofP2NAJxpb2ZfWXQ4YzVyUFk/view?usp=sharing(рос.)
  24. «Фонд имени доктора Гааза».  — Газета «Неделя», № 49 от 1989 р. (рос.)
  25. «Люди, деньги, совесть». — Журнал «Охрана труда и социального страхования» № 7 от 1990 р.  (рос.)
  26. «Забуті уроки минулого замість передмови» — газета «Одеські вісті» от 14.11.2015 г. 
  27. «Милосердие по разнарядке». — Газета «Знамя коммунизма» від 3.10.1988 р.;
  28. [Стаття Дергачева В. О. о вільних зонах http://dergachev.ru/Landscapes-of-life/FEZ/index.html]
  29. Первинні документи Інституту медичної реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи імені Я́нуша Ко́рчака
  30. Інтерв'ю з професором І. В. Галіною про історію створення Інституту імені Януша Корчака (1995 р.)(рос.)
  31. Фільм про Інститут імені Януша Корчака «Наші Ангели»
  32. Інтерв'ю з професором І. В. Галіною (2019 р.)(рос.)
  33. Інтерв'ю з В. Є. Ґємусовим про діяльність Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза (1995 г.)(рос.)
  34. Інтерв'ю Богомолової Л. Г. про діяльність МБУ «Гуманіст» (1995 г.)(рос.)
  35. Інтерв'ю Мучніка О. Г. про безоплатні ремонти житла (1995 г.)(рос.)
  36. Інтерв'ю з президентом АФІТ «Фонд» В. С. Маревським (1995 р.)(рос.)
  37. (рос.) «По ком звонит колокол?». — Газета «Голос України», № 171 від 12.09.2009 р.
  38. «Дорогие сограждане!». — газета «Вечерняя Одесса» від 26 січня 1991 г.(рос.)
  39. «Спасите наши души». — Газета «Одесский политехник» від 18.10.1991 р.;
  40. Подяка Б. Д. Літвака на ім’я керівника Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф.П. Гааза О.Г.Мучника (рос.). 
  41. «Забуті уроки минулого замість передмови» — газета «Одеські вісті» от 14.11.2015 р. 
  42. Проект Хартии города Одессы. — Газета «ЮГ», № 106,107 від 20.07.1999 р. (рос.)
  43. «На шляху до громадянського суспільства» — Газета «Одеські вісті» від 10.10.2015 р. 
  44. «В інтересах муніципальної демократії та прав людини в Україні» — Газета «2000» от 19.11.2015 г. 
  45. «В борьбе за созидание гражданского общества и украинского правового государства» — Газета «Слово» от 24.12.2015 г. 
  46. Интервью с Мучник А. Г. «Конституция и бизнес» на Медиаинформ от 26.06.17 г.
  47. Интервью с Мучник А. Г. «День Конституции» на телеканале «Град» от 28.06.17 г.
  48. (рос.) Проект Закона Украины «О гражданском обществе в Украине». — Газета «ЮГ», № 45 від 23.06.2001 р.; Газета «Голос України», № 187 від 11.10.2002 р.
  49. «Комментарий к Конституции Украины» (книга первая). — Киев: Парламентское издательство, 2000 г.; 2-ое изд. исправ. и доп. 2003 г. — 400 c. -ISBN 966-611-252-3
  50. а б «На шляху до громадянського суспільства» — Газета «Одеські вісті» від 10.10.2015 р. 
  51. а б «В інтересах муніципальної демократії та прав людини в Україні» — Газета «2000» от 19.11.2015 г. 
  52. а б «В борьбе за созидание гражданского общества и украинского правового государства» — Газета «Слово», № 51 от 24.12.2015 г. 
  53. а б «Институт демократии и прав человека: 15 лет в борьбе за права человека» опубликовано 10.03.2016 г. на сайте Института экономических стратегий Отделения общественных наук Российской академии наук (ИНЭС)
  54. Батанов О. Ґрунтовне дослідження проблем філософії гідності, свободи та прав людини (Рец. на кн. : Мучник А. Г. Философия достоинства, свободы и прав человека / А. Г. Мучник. — К. : Парламент. изд-во, 2009. — 672 с.) // Право України. — 2016. — № 4. — С. 182—185. — 0,3 д. а.
  55. Батанов О. В. Актуальне дослідження проблем філософії гідності, свободи та прав людини/О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. -Киiв, 2016, N 1.-С.395-397
  56. Листи провідних університетів світу
  57. Гребенник Г. П. Портрет интеллигента в одесском интерьере. Повесть о Тамаре Андреевне Тарасенко и не только о ней. — Одесса: Фенікс, 2010. — 176 с. Режим доступу: http://politology2004.narod.ru/oblozhka_intelligent.JPG
  58. Лист до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 16.10.2012 р.(рос.)
  59. Лист до Міністерства соціальної політики від 23.08.2013 р.(рос.)
  60. Лист до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 9 березня 2015 року. (рос.). 
  61. «Кооперативы — службе милосердия». — Газета «Известия» від 9.02.1988 р.; «Милосердие должно быть богатым». — Газета «Вечерняя Одесса» від 26.10.1989 р.
  62. «Движение милосердия: начало пути». — газета «Панорама» № 3 за 1989 г. — http://www.panorama.ru/gazeta/1-30/p03mil.html
  63. «По ком звонит колокол?». — газета «Голос Украины», № 171 от 12.09.2009 г.(рос.)
  64. Немецкая газета от 10.08.1994 г.
  65. Інтерв'ю Мучніка О. Г. про міжнародну діяльність Фонду (1995 р.)(рос.)
  66. «Дебют милосердия». — Газета «Деловая Одесса» від 19.10.1990 р.; Буклет конференції (рос.,англ.). 
  67. Брошура про Фонд (Нью-Йорк, 1991). (англ.). 
  68. Спільне фото учасників семінару у Департаменті ООН за участю О. Г. Мучніка (Відень,1991 р.)
  69. Спільне фото учасників семінару Департамента ООН у Відні за участю Б. Д. Літвака (Австрія, 1992 р.)
  70. Лист керівника департаменту ООН у Відні на ім'я президента Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза Бориса Давидовича Літвака (3.06.1993 р.)(англ.)