Мучник Олександр Геннадійович

Олекса́ндр Генна́дійович Мучник (10 травня 1954(19540510), Одеса, УРСР) — правознавець[1][2], правозахисник[3][4][5], журналіст[6][7][8], філантроп[3][9][10].

Мучник Олександр Геннадійович
Народився 10 травня 1954(1954-05-10) (69 років)
Одеса, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність юрист, правозахисник, журналіст
Галузь право (конституційне право)
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова
Членство НСЖУ
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Автор книги «Філософія гідності, свободи та прав людини»[2].

Один із фундаторів, президент Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза.

Президент Інституту демократії та прав людини.

Науковий консультант Президента України з питань конституційного права (2002—2005)[11][12]. Заслужений юрист України[13].

Освіта ред.

Навчався з 1976 по 1981 рік на юридичному факультеті Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова (ОДУ). Отримав диплом з відзнакою (тема дипломного проєкту: «Логіка „Капіталу“ Карла Маркса у дослідженні права»)[2][14].

Професійна діяльність ред.

 
 
Газета «Голос України», № 187 від 11.10.2002 р.
 

З 1981 року працював юрисконсультом, адвокатом та президентом юридичної фірми «ФСП-А»[2].

З 2000 року — президент Інституту демократії та прав людини.

З 2002 по 2010 рік працював на державній службі: радником Прем'єр-міністра України, науковим консультантом Президента України, радником Першого віце-прем'єр-міністра України, радником Секретаря РНБО України, радником Міністра внутрішніх справ України, радником Міністра Кабінету Міністрів України. Державний службовець 3-го рангу[2].

З 1983 по 1991 рр. — член Асоціації молодих вчених-політологів СРСР, очолювану доктором юридичних наук Г. Х. Шахназаровим[2].

У 1989—1991 роках — помічник з питань прав людини народного депутата СРСР 12 скликання, члена Президії Верховної Ради СРСР, ректора ОДУ Ігоря Петровича Зелінського[2][5].

З 1999 року спеціалізується у сфері конституційного права[1][3][15][16][17][18][19][20][21].

У 1999 році розробив проект Хартії міста Одеси[3][15][17], у 2001 році — проект Закону України «Про громадянське суспільство в Україні»[16][22], який був оприлюднений в офіційному друкованому органі парламенту України[2][17][23].

У 2000 та 2003 роках Парламентським видавництвом Верховної Ради України було двічі видано його книгу «Коментар до Конституції України (книга перша)», рекомендовану Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів України[1][24][25]. Автором вступного слова до другого видання книги виступив 2-й Президент України Л. Д. Кучма. Задля правової просвіти книга була подарована бібліотекам шкіл міста Києва (19.11.2003 р.), вищих навчальних закладів (19.11.2004 р.)[26] та центральних органів державної влади України[17][23].

У 2003 році за дорученням першого помічника Президента України розробив проект Конституції України у новій редакції[2][20].

Є ініціатором (15.11.2005 р.) розробки Стратегії національної безпеки України[27], а також членом робочої групи з її складання[28].

Є ініціатором (15.12.2005 р.) розробки проекту нового єдиного системного Закону України «Про національну безпеку України»[29], а також членом робочої групи з підготовки проекту Закону України «Про національну безпеку України»[30][31].

У 2008 році брав участь у роботі Національної конституційної ради, створеної Указом Президента України № 1294/2007 від 27.12. 2007 р.[32]

Є автором низки коментарів до основних прав із Загальної декларації прав людини: «Право на недоторканість людської гідності»[33], «Право на свободу»[34], «Право на особисту недоторканність»[35], «Право на недоторканність особистого і сімейного життя, житла та комунікацій людини»[36], «Право на повстання»[37].

Є послідовним прихильником прямої референдумної демократії, а також повсюдної і всебічної правової просвіти громадян України[2][38][39][40][41][42][43].

Творча діяльність ред.

 

У 2009 році у Парламентському видавництві Верховної Ради України побачила світ його книга «Філософія гідності, свободи та прав людини»[2][44][45]. Передмову до другого видання книги написав 1-й Президент України Л. М. Кравчук, її рецензентами стали директор Інституту проблем національної безпеки України, академік НАН України В. П. Горбулін та директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України О. Л. Копиленко, перший ректор Юридичного інституту в складі ОДУ, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України А. С. Васильєв, а також доктор юридичних наук, професор І. В. Постіка.

Книга присвячена дослідженню гідності, свободи та прав людини як здобутку усього людства. У ній стверджується нерозривний зв'язок між торжеством цих правових цінностей та долею будь-якої людини, етносу, нації. Вищу форму виявлення людської гідності автор вбачає у здатності особистості до самопожертви задля порятунку інших людей, заради своєї Вітчизни. При цьому рівень поваги до гідності людини у відповідній країні світу досліджувався автором на тлі численних історичних даних про відношення того чи іншого народу до своїх співвітчизників — євреїв — напередодні та в роки Голокосту[2].

У висновку до книги автор так сформулював основну ідею своєї праці: там, де поважають гідність, шанують свободу та захищають права індивіда, кожен буде почувати себе людиною, а населення країни — народом.

Книга «Філософія гідності, свободи та прав людини» була подарована бібліотекам шкіл[46], низки найкращих університетів України[47][48] та світу[49], а також значнішим національним бібліотекам України, Росії, США, Великої Британії та Ізраїлю[17][23][50].

За роки дослідницької діяльності висунув та обґрунтував низку творчих правових ідей та концепцій, зокрема:

  • ідею розбудови громадянського суспільства в країні за допомогою видання спеціального конституційного закону (проект Закону України «Про громадянське суспільство в Україні»)[2][16][17];
  • концепцію створення вільної економічної зони в Одесі в якості етапу інтеграції України до Європейського Союзу[17][51];
  • концепцію напівпрезидентської республіки в Україні[18];
  • концепцію фіктивності держави — «квазідержава»[55][56];
  • концепцію «культури гідності»[2][57][58];
  • концепцію націоналізації неправомірно конфіскованої загальнонародної власності[60];
  • конституційно-правову версію виходу Української РСР зі складу Радянського Союзу[76].

Громадська, філантропічна діяльність ред.

 
 
Автограф Героя України Бориса Давидовича Літвака

Один з основоположників, президент Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза[77][78][79].

Його діяльність на чолі фонду отримала міжнародне визнання: 28 травня 1991 р. Мучник О. Г. виступив із доповіддю про історію створення та систему діяльності фонду у Центрі з вивчення філантропічної діяльності (Нью-Йорк, США), який видав й розповсюдив брошуру про фонд серед благодійних організацій США[3][9][10], а 15 липня 1991 р. — зробив повідомлення про благодійну діяльність фонду у Департаменті ООН у Відні (Австрія)[3][10][80].

Ініціатор створення Інституту медичної реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи імені Януша Корчака[3][9][10][81][82][83][84][85].

Сприяв Герою України Борису Давидовичу Літваку під час створення Центру реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє», більш відомого як «Будинок з ангелом»[3].

З 2003 по 2006 рік був організатором та координатором загальнодержавного проекту «Молодіжна рада з прав людини та розвитку громадянського суспільства [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]», яка діяла за участю студентів юридичних факультетів та вишів України під патронатом Адміністрації Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України[3][23].

Виступив організатором циклу телевізійних програм (2011 р.) за участю студентів юридичних факультетів та вишів Одеси, присвячений конституційно-правовій реформі в Україні. Передачі транслювалися по супутниковому каналу «ОК» на декілька країн світу. З вступним словом до глядачів першої передачі звернувся 1-й Президент України Л. М. Кравчук, до другої — екс-спікер Верховної Ради А. А. Мороз, до четвертої — голова Центральної виборчої комісії України В. Н. Шаповал[3][17][23][86].

У 1995 році балотувався до парламенту України по Центральному виборчому округу № 302 міста Одеси[87]: за кількістю поданих голосів виборців посів перше місце, друге місце дісталося голові правління Першого українського міжнародного банку, майбутньому Міністрові фінансів України І. О. Юшко. Вибори згідно з правилами чинного на той час виборчого законодавства України були визнані такими, що не відбулися[2].

Депутат Одеської міської ради III скликання (1998—2002)[2].

Журналістська діяльність ред.

Член Національної спілки журналістів України.

Виступив основоположником жанру правової публіцистики в Україні[3][21][88]. При цьому найбільший резонанс викликали статті: «Українська Система»[52]; «Держава чи квазідержава?»[56] ; «Приватизація чи конфіскація?»[59]; «Відповімо на конфіскацію націоналізацією»[60]; «Державна мова: засіб єднання чи ворожнечі?»[89]; «Унітарна нетерпимість чи федеративне добросусідство?»[90].

За твердженням Мучника правова публіцистика стала для нього найбільш прийнятною формою для творчого розвитку концепції конституційної політології, яку він розуміє як процес дослідження поточних політичних подій, що кояться в країні, у системі координат безперервного протистояння юридичної та фактичної конституцій[53].

В деяких публікаціях мали місце попередження про загрозу майбутнього розпаду держави, громадянської війни та етнічних чисток в Україні. Зокрема, подібне пророцтво лунало у статтях: «Як робити?»[91]; «Українська Система»[52], «Національна ідея чи етнічний розбрат?»[71], «Державна мова: засіб єднання чи ворожнечі?»[89], «Право на особисту недоторканність»[35], «Право на повстання»[37].

Цікаві факти ред.

Виведений під своїм ім'ям в якості одного з героїв п'єси Валерія Ская «Боротьба за душі»[92].

Нагороди та почесні звання ред.

Заслужений юрист України (Указ Президента України № 659/2003 від 15 липня 2003 р.).

Родина ред.

Батько — Мучник Геннадій Юхимович (1926—2005)

Мати — Мучник Олена Леонтіївна (1929—2020)

Основні праці ред.

 

Публікації ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Мучник А. Г. «Комментарий к Конституции Украины» (книга первая). Киев, 2003 г.: Парламентское издательство. ISBN 966-611-252-3(рос.)
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф «Философия достоинства, свободы и прав человека». [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.] — Киев: Парламентское издательство, 2009 г.: ISBN 978-966-611-679-9(рос.)
  3. а б в г д е ж и к л м н «Портрет правозащитника в социальном интерьере» — газета «2000», № 9 за 2.03.2016 г. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. а б «Правозащитник и губернатор — получится ли диалог?» — газета «2000», № 11 от 18.03.2016 г. [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  5. а б в «Чи з'явиться в області свій омбудсмен?» — газета «Одеські вісті» від 5.04.2016 р. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  6. Колонка Мучника О. Г. у газеті «День» [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Колонка Мучника О. Г. на сайті «Українська правда» [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  8. Колонка Мучника О. Г. у газеті «2000» [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  9. а б в Брошюра о Фонде (Нью-Йорк). 1991. 
  10. а б в г Висновок постійної комісії з соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р. 
  11. Розпорядження Президента України № 411/2002-рп від 24 грудня 2002 р. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015. 
  12. Розпорядження Президента України № 854/2005-рп від 25 березня 2005 р. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2015. 
  13. Указ Президента України № 659/2003 від 15 липня 2003 р. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  14. «Дорога на все життя» — газета ОДУ «За наукові кадри» № 23 від 26.06.1981 р., стор.2
  15. а б в Проект Хартии города Одессы. — Газета «ЮГ», № 106,107 від 20.07.1999 р.(рос.)
  16. а б в Проект Закону України «Про громадянське суспільство в Україні». — Газета «Голос України», № 187 від 11.10.2002 р.(рос.)
  17. а б в г д е ж и к «Институт демократии и прав человека: 15 лет в борьбе за права человека» опубликовано 10.03.2016 г. на сайте Института экономических стратегий Отделения общественных наук Российской академии наук (ИНЭС). Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 7 травня 2016. 
  18. а б «Президент — адвокат народа». — Газета «Голос України», № 181 від 3.10. 2002 р.(рос.)
  19. а б Конституционная реформа: цели, алгоритм, формы реализации. Газета «День» № 183 от 24.10.2007 г. [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  20. а б Проект Конституції України в новій редакції(рос.)
  21. а б сайт «Украинский выбор» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  22. Баймуратов М. А., Долженков О. А. Путь к гражданскому обществу. — Газета «День», № 155 від 31.08.2001 р. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  23. а б в г д «На шляху до громадянського суспільства» — Газета «Одеські вісті» від 10.10.2015 р. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 10 жовтня 2015. 
  24. Лист заступника державного секретаря Міністерства освіти і науки України № 14/182-1270 від 16.07.2003 р.
  25. Комментарий, полезный всем. — газета «Зеркало недели», № 44 от 10.11.2000 г. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 квітня 2021. 
  26. Листи органів освіти України. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 21 вересня 2015. 
  27. Доповідна записка Мучника О. Г. № 8 від 15.11.2005 р.
  28. Розпорядження Президента України № 32/2006-рп від 20.02.2006 р. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 11 лютого 2016. 
  29. Доповідна записка Мучника О. Г. № 16 від 15.12.2005 р.
  30. Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України № 15/2006 від 09.02.2006 р.,стор.1
  31. Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України № 15/2006 від 09.02.2006 р.,стор.2
  32. Запрошення Секретаріату Президента України № 45-02/109 від 18.04.2008 р.
  33. «Право на неприкосновенность человеческого достоинства» //російськомовна версія журналу «Право України» № 2 за 2013 р. [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  34. «Право на свободу» //російськомовна версія журналу «Право України» № 3 за 2013 р. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  35. а б «Право на личную неприкосновенность». — Інтернет-видання «Украинский выбор» від 3.06.2013 р. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  36. «Право на неприкосновенность личной и семейной жизни, жилища и коммуникаций человека». — Інтернет-видання «Украинский выбор» від 25.07.2013 р. [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  37. а б «Право на восстание». — Газета «2000» від 14.02.2014 р. [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  38. Интервью Мучника А. Г. «Конституция и бизнес» на Медиаинформ от 26.06.17 г.[недоступне посилання](рос.)
  39. Интервью Мучника А. Г. «День Конституции» на телеканале «Град» от 28.06.17 г. [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  40. Интервью Мучника А. Г. ко Дню независимости Украины на одесском государственном канале от 22.08.2017 г.(рос.)
  41. Интервью Мучника А. Г. «День независимости Украины. 26 лет, что было сделано» на телеканале «Одесса» от 22.08.2017 г.(рос.)
  42. Интервью Мучника А. Г. «Ко дню Независимости Украины!» на телеканале «Град» от 25.08.2017 г.(рос.)
  43. Диалог Мучника А. Г. с кандидатом в Президенты Украины Романом Безсмертным от 8 августа 2018 г.(рос.)
  44. Батанов О. Ґрунтовне дослідження проблем філософії гідності, свободи та прав людини (Рец. на кн. : Мучник А. Г. Философия достоинства, свободы и прав человека / А. Г. Мучник. — К. : Парламент. изд-во, 2009. — 672 с.) // Право України. — 2016. — № 4. — С. 182—185. — 0,3 д. а.
  45. Батанов О. В. Актуальне дослідження проблем філософії гідності, свободи та прав людини/О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. -Киів, 2016, N 1.-С.395-397
  46. Лист Управління освіти та науки Одеської міської ради
  47. Лист Національного університету «Києво-Могилянська академія»
  48. Листи вишів України 
  49. Листи провідних університетів західних країн
  50. Листи бібліотек. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2019. 
  51. «Проект концепции: „Свободная экономическая зона в Одессе как этап интеграции Украины в Европейский Союз“. — Газета „Порто-Франко“, № 31 (569) від 03.08.2001 р. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  52. а б в „Украинская Система“. — „Русский журнал“ від 8.01.2011 р. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  53. а б «Ми і Конституція» (вступна стаття до книги першої «Коментаря до Конституції України») [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  54. „Выбор формы правления — выбор исторической судьбы“ — Газета „2000“ за 14.12.2007 г. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021. 
  55. Интервью с Мучник А. Г.: «В Украине весь свод прав человека является абсолютно фиктивным» — Диалог.ua от 12.06.2013 г. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. (рос.)
  56. а б „Государство или квазигосударство“. — Інтернет-видання „Українська правда“ за 1.08.2011 р. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  57. «„Датский“ принцип». — газета «День» № 113 от 27.06.2001 г. [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  58. Телевизионная передача «Сердце, отданное людям. Андрей Сахаров»(рос.)
  59. а б «Приватизация или конфискация?». — Інтернет-видання «Українська правда» від 5.01.2012 р. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  60. а б «Ответим на конфискацию национализацией». — Газета «2000» № 10 за 7.03.2012 р. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 9 жовтня 2017. 
  61. «О пользе референдумов». — Газета «День», № 81 від 15.05.2003 р. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 10 вересня 2015. 
  62. «Что делать?» — Интернет-издание «Украинская правда» от 14.12.2009 г. [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  63. «Что делать?» — Газета «2000» № 34 від 20.08.2010 р. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019. 
  64. «Конституционная реформа: авансы и долги». — Газета «2000» от 26.08.2010 г. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 18 листопада 2019. 
  65. «Как делать?». — Газета «2000» от 18.09.2010 г. [Архівовано 25 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  66. «Возможно ли правосудие в Украине?». — Газета «2000» від 7.11.2010 р. Архів оригіналу за 12.12.2010. Процитовано 10.09.2015. 
  67. «Суд присяжных». — Інтернет-видання «Українська правда» від 29.05.2011 р. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  68. «Бремя упущенных возможностей». — Інтернет-видання «Українська правда» від 23.08.2011 р. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  69. «Вправе ли судебная власть отменять выбор народа?». — Інтернет-видання «Українська правда» від 16.09.2013 р. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  70. «Порядочность — источник Права». — Інтернет-видання «Українська правда» від 16.06.2011 р. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  71. а б «Национальная идея или этническая рознь?». — Газета «2000» від 14.03.2012 р. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 22 квітня 2019. 
  72. Обращение на имя Одесского губернатора от 10.02.2016 г. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  73. «Обретет ли Одесса своего омбудсмена?» — УСИ Одесса от 7.03.2016 г. [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  74. «Местный омбудсмен» — газета «Вечерняя Одесса», № 30-31 от 17.03.2016 г. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  75. Телерадиокомпания «Град»: Репортаж о проекте по защите прав человека от 14.03.2016 г. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 16 листопада 2019. 
  76. «Первое декабря 1991 года: конституционный договор или политический обман?» — Інтернет-издание «Украинский выбор» от 27.11.2017 г. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  77. Документальный фильм о деятельности Фонда (1995 г.). Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 18 липня 2017. 
  78. Телевизионная передача «Сердце, отданное людям. Фёдор Гааз» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  79. Олег Кутателадзе: «Если человек хочет участвовать в процессе развития, он всегда найдет средства» — газета Лиманська Агенція Новин от 25 сентября 2020 г. [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  80. Спільне фото учасників семінару у Департаменті ООН у Відні за участю О. Г. Мучника (Відень, 1991 р.) —. Архів оригіналу за 16 червня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 
  81. Первинні документи Інститу́ту меди́чної реабіліта́ції діте́й з ура́женням центра́льної нерво́вої систе́ми і́мені Я́нуша Ко́рчака
  82. Інтерв'ю з професором І. В. Галіною про історію створення Інституту імені Януша Корчака (1995 р.)  [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  83. Фільм про Інститут імені Януша Корчака «Наші Ангели»
  84. Інтерв'ю з професором І. В. Галіною (2019 р.)(рос.)
  85. «Три хороших праздника» — газета «Вечерняя Одесса» от 13 июня 2019 г.(рос.)
  86. Ми і Конституція: передача перша [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.], друга [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.], третя [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.], четверта [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.], п'ята [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (2011 р.)(рос.)
  87. Звернення кандидата у народні депутати України Мучника О. Г. до виборців (1995 р.) 
  88. Блог избранных статей Мучника А. Г. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 14 травня 2017. 
  89. а б «Государственный язык: способ единения или вражды» [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]. — газета «2000» № 17 от 26 апреля 2012 г.
  90. «Унитарная нетерпимость или федеративное добрососедство» [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]. — газета «2000» № 26 от 27 июня 2012 г.
  91. «Как делать?». — газета «2000» № 37 від 18 вересня 2010 г. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 19 червня 2016. 
  92. Опубліковано на російському літературному порталі «Проза.ру». Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.