Відкрити головне меню

Монахиня Марія (відома як мати Марія (фр. Mère MarieMère Marie), в миру Єлизавета Юріївна Скобцова, в дівоцтві Пиленко, по першому чоловікові Кузьміна-Караваєва; 8 [20] грудня 1891, Рига31 березня 1945, Равенсбрюк, Німеччина) — черниця Західноєвропейського екзархату руської традиції Константинопольського патріархату. Російська поетеса, мемуаристка, публіцистка, громадський діяч, учасниця французького Опору.

Свята мати Марія
Ліза Пиленко в 1903 році
Народилася 20 грудня 1891(1891-12-20)
Рига, Російська імперія
Померла 31 березня 1945(1945-03-31) (53 роки)
Равенсбрюк, Німеччина
Канонізована в січні 2004 року
Медіафайли на Вікісховищі

Канонізована Константинопольським патріархатом як преподобномучениця в січні 2004 року.

Зміст

БіографіяРедагувати

Єлизавета Юріївна Пиленко народилася 8 грудня 1891 року (20 грудня за новим стилем) в Ризі в родині юриста Юрія Дмитровича Пиленко і Софії Борисівни (урожд. Делоне). Будинок № 21 по вулиці Елізабетес (арх. Е. Тромповский) зберігся, в 2011 році на ньому встановлена меморіальна дошка[1].

Навесні 1906 року Ю. Д. Пиленко був переведений на службу в Петербург, але виїхати до місця призначення не встиг — 17 липня він раптово помер в Анапі. Ліза була вражена цією трагедією і, за її власними словами, втратила віру в Бога.

У серпні 1906 року овдовіла С. Б. Пиленко з двома дітьми (у Лізи був молодший брат Дмитро) переїхала в Петербург. Ліза навчалася два роки у приватній гімназії Л. С. Таганцевої, потім перейшла в гімназію М. Н. Стоюниної, яку закінчила навесні 1909 року зі срібною медаллю і вступила на вищі Бестужевські курси (філософське відділення історико-філологічного факультету). У лютому 1908 року познайомилася з А. Блоком, з яким у неї згодом виникли складні відносини і тривала переписка.

19 лютого 1910 року Єлизавета Пиленко вийшла заміж за помічника присяжного повіреного Дмитра Кузьміна-Караваєва, колишнього більшовика і близького знайомого багатьох столичних літераторів, разом з ним відвідувала зібрання «на вежі» Вячеслава Іванова, засідання «Цеху поетів», релігійно-філософські збори, спілкувалася з Миколою Гумільовим, Ганною Ахматовою, Осипом Мандельштамом, Михайлом Лозінським.

Залишила Бестужевські курси, не отримавши диплома, навесні 1912 року видала перший збірник віршів «Скіфські черепки», яка позитивно зустрінута критиками. Скоро Кузьміна-Караваєва почала перейматися атмосферою столичної еліти і поїхала спочатку на німецький курорт Бад-Нугайм, а потім у Крим, де спілкувалася з Олексієм Толстим, Максиміліаном Волошиним, Аристархом Лентуловим.

 
Меморіальна дошка
Матері Марії.
Рига, будинок Тизенгаузенів
 
Пам'ятна дошка в Петербурзі (Манежний провулок, д. 2)

У 1924-1925 роках Єлизавета Скобцова опублікувала в емігрантських журналах повісті «російська Рівнина» і «Клим Семенович Баринькин», описували трагедію Громадянської війни, автобіографічні нариси «Як я була міським головою» і «Друг мого дитинства», а також мемуарно-філософське есе «Останні римляни».

16 березня 1932 року в церкві Свято-Сергієвського православного богословського інституту прийняла від митрополита Євлогія (Георгієвського) чернечий постриг, отримавши ім'я Марія в честь святої Марії Єгипетської, і з благословення духовного отця протоієрея Сергія Булгакова почала своє нетрадиційне чернече служіння в миру, присвятивши себе благодійній та проповідницькій діяльності. Організувала в Парижі гуртожиток для самотніх жінок, будинок відпочинку для видужуючих туберкульозних хворих в Наузі-ле-Гран під Парижем, причому більшу частину роботи там робила сама: ходила на ринок, прибирала, готувала їжу, розписувала будинкові церкви, вишивала для них ікони та плащаниці. При гуртожитку була влаштована церква Покрови Пресвятої Богородиці та курси псаломщиків, а з зими 1936-1937 — місіонерські курси. 27 вересня 1935 року за ініціативою черниці Марії було створено благодійне та культурно-просвітницьке товариство «Православне діло», куди увійшли Микола Бердяєв, Сергій Булгаков, Георгій Федотов, Костянтин Мочульський.

У липні 1935 року старша дочка Марії (Скобцовой) Гаяна поїхала в СРСР і 30 липня 1936 року раптово померла в Москві.

Черниця Марія постійно виступала з доповідями, публікувала богословські і гостро-соціальні статті, у п'ятнадцяту річницю смерті Олександра Блока надрукувала в журналі «Сучасні записки» мемуарный нарис «Зустрічі з Блоком». Незважаючи на неймовірну зайнятість, багато часу приділяла поезії — у 1937 році в Берліні вийшла її збірка «Вірші», наприкінці 1930-х — початку 1940-х років вона написала віршовані п'єси-містерії «Анна», «Сім чаш» і «Солдати».

Під час нацистської окупації Парижа гуртожиток черниці Марії на вулиці Лурмель стало одним зі штабів Опору. В червні 1942 року, коли німці проводили масові арешти євреїв в Парижі і зганяли їх на зимовий велодром для подальшої відправки в Освенцім, черниці Марії вдалося таємно вивезти звідти чотирьох єврейських дітей в сміттєвих контейнерах. Будинки на Лурмель і в Нуазі-ле-Гран стали притулками для євреїв і військовополонених, м. Марія і о. Димитрій Клепінін також видавали євреїв фіктивні свідоцтва про хрещення, які іноді допомагали.

8 лютого 1943 року гестапівці заарештували її сина Юрія, а на наступний день і саму Марію, яку спочатку тримали у в'язниці форту Роменвіль, а потім відправили в концтабір Равенсбрюк. 6 лютого 1944 року Скобцов Юрій загинув у концтаборі Дора («філія» Бухенвальда), черниця Марія була страчена в газовій камері Равенсбрюка 31 березня 1945 року, за тиждень до звільнення табору Червоною армією.

Оцінки і канонізаціяРедагувати

У 1985 році меморіальним центром Яд Вашем матері Марії посмертно було присвоєно звання «праведник світу»[2]

7 травня 1985 року указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджена Орденом Вітчизняної війни II ступеня (посмертно)[3]

У 1992 році на екуменічному з'їзді у Франції, організованому громадою протестантських сестер, було складено і надіслано Патріарху Московському Алексію II прохання про прославлення Марії (Скобцовой) та її сподвижників, підписане православними, протестантськими та католицькими богословами[4].

16 січня 2004 року канонізована Константинопольським патріархатом як преподобномучениця. Разом з нею були канонізовані її син Юрій Скобцов, священик Димитрій Клепінін і Ілля Фондамінський[5]. У консервативних колах Російської Православної Церкви канонізація викликала несхвальні відгуки[6][7]

Під час урочистого чину прославлення новоканонізованих святих 1-2 травня 2004 року в Олександро-Невському соборі в Парижі в богослужіннях брали участь християни різних конфесій. Архієпископ Парижа кардинал Жан-Марі Люстиже сказав, що Католицька Церква теж буде почитати цих мучеників як святих покровителів Франції.

31 березня 2016 року в Парижі відбулася церемонія відкриття вулиці Марії (Скобцовой). Нова вулиця примикає до вулиці Лурмель в XV окрузі, де розміщувалося об'єднання «Православне діло»[8].

Популяризацією праць і спадщини Марії (Скобцовой) займається Ксенія Кривошеїна, яка написала про неї кілька книг і безліч статей. Також вона створила сайт www.mere-marie.com.

У мистецтвіРедагувати

  • У романі Олексія Толстого «Ходіння по муках» петербурзький період її життя послужив прообразом персонажа «Єлизавета Києвна»
  • Її долі присвячений фільм 1982 року «Мати Марія» з Людмилою Касаткіною у головній ролі.
  • Кривошеина Н. А. Четыре трети нашей жизни / послесл. И. А. Кривошеина. — Paris : YMCA-Press, 1984. — 282 c. : ил. — (Всероссийская мемуарная библиотека. Наше недавнее; вып. 2)
  •  Кривошеина К. И. «…И вот я умерла»: Жизнь и судьба матери Марии (Скобцовой) // Новый журнал. — 2008. — № 253

ТвориРедагувати

  • Кузьмина-Караваева. Е. «Скифские черепки». СПБ, «Цех поэтов», 1912
  • Кузьмина-Караваева Е. (Мать Мария) Жатва духа. — СПб.: Искусство-СПБ, 2004. ISBN 5-210-01543-2 Составление, подготовка текстов, примечания — А. Н. Шустов
  • Кузьмина-Караваева Е. Ю. Как я была городским головой // Воля России. — 1925. — № 4. — С.63 — 80; № 5. — С.68 — 88.
  • Кузьмина-Караваева Е. Ю. Равнина русская — СПб.: Искусство—СПб, 2001 — ISBN 5-210-01541-6; Составление, вступительная статья, примечания — Шустов А. Н.
  • Мария (Скобцова) Настоящее и будущее церкви. Что такое церковность. К.: Quo vadis, — 2010. — 252 с.
  • Мать Мария (Скобцова; Кузьминина-Караваева Е. Ю.) Красота спасающая: живопись, графика, вышивка — СПб.: Искусство-СПБ, 2004. ISBN 5-210-01573-4 Составитель и автор Ксения Кривошеина, предисловие митрополита Смоленского Кирилла (ныне Патриарх Московский и всея Руси)послесловие проф. Жоржа Нива (Франция); примечания, летопись жизни матери Марии — Шустов А. Н.
  • См. также библиографию до 2000 г.

ЛітератураРедагувати

  • Прот. Сергий Гаккель. Мать Мария. — М.: Издательский отдел Всецерковного Православного Молодежного Движения, 1993. — 176 c. — ISBN 5-87966-013-3
  • Библиографический указатель литературных, философских, публицистических и художественных произведений Е. Ю. Кузьминой-Караевой / Сост. А. Н. Шустов. — Томск.: «Володей». — 1994. — 24 С.
  • Е. Ю. Кузьмина-Караваева (Мать Мария): Библиографический указатель произведений и критической литературы. — СПб.: «Сударыня». — 2002. — 160 С.
  • Агеева Л. «Петербург меня победил»: Документальное повествование о жизни Е. Ю. Кузьминой-Караваевой — матери Марии. — СПб.: Ж-л Нева, 2003. — 400 c. — ISBN 5-87516-016-0
  • Обоймина Е. Н. Свет земной любви: Елизавета Кузьмина-Караваева — мать Мария. — М.: НЦ ЭНАС, 2009. — ISBN 978-5-93196-936-7
  • Кривошеина К. И. Мать Мария (Скобцова). Святая наших дней. — М.: Эксмо, 2015. — 696 с. — (Религия. Великие люди XX века). — ISBN 978-5-699-69950-6.

ПриміткиРедагувати