Тарасенко Тамара Андріївна

Тарасенко Тамара Андріївна (нар. 24 травня 1939(19390524), Москва, СРСР — пом. 23 травня 1992, Одеса, Україна) — український педагог, литературознавець, філософ.

Тамара Андріївна Тарасенко
Тарасенко Тамара Андреевна (портрет работы художника Гормаха Л.Л.).jpg
Перша голова правління Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза
Народилася 24 травня 1939(1939-05-24)
Москва, СРСР
Померла 23 травня 1992(1992-05-23) (52 роки)
Одеса, Україна
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність педагог, літературознавець, філософ
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий ступінь кандидат філософських наук
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Перша голова правління Фонду соціальної допомоги імені доктора Гааза (1987)[1][2][3][4].

БіографіяРедагувати

Батько — Мінчік Андрій Максимович (1915—1999) — військовослужбовець. Мати — Вапнярська Сусанна Ісаївна (1915—2008) — вчитель історії та географії в середній школі. Роки війни пережила разом із бабусею та дідусем у шахтарському селищі на Донбасі[4].

У 1961 році з відзнакою закінчила відділення російської мови і літератури філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова (ОДУ)[4].

Працювала старшим бібліотекарем наукової бібліотеки, лаборантом кафедри філософії, старшим викладачем, доцентом, виконувачкою обов'язків завідувача кафедри філософії, директоркою бібліотеки ОДУ[4].

Тема кандидатської дисертації — «Регулятивний аспект соціального функціювання мови» (1973)[4][5].

На чолі Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. ГаазаРедагувати

Згідно спогадів одного з основоположників Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза, заслуженого юриста України Мучника О. Г.[6] 26 листопада 1987 року Тарасенко Т. А. було вибрано першою головою правління цієї першої у СРСР неурядової благодійної організації[3]. Займаючи посаду завідувачки кафедри філософії ОДУ Тарасенко Т. А. відіграла визначну роль у справі офіційної легалізації цієї благодійної організації у складних умовах радянської бюрократичної системи. На чолі Фонду вона брала особисту участь у безпосередньому наданні соціальної допомоги нужденним. За час керівництва Фондом Тарасенко розпочала традицію морального, самовідданого та некорисливого служіння людям у системі управління благодійною організацією[3][7].

Наукова, педагогічна діяльністьРедагувати

Згідно численним спогадам її колег Тарасенко Т. А. одній з перших в СРСР розробила і почала читати на гуманітарних факультетах ОДУ спецкурс з історії російської філософії XX-го сторіччя. Завдяки їй студенти ОДУ вперше ознайомилися з раніше не доступними для них працями Бердяєва, Булгакова, Ільїна, Лосського, Розанова, Соловйова, Федорова, Флоренського, Флоровського, Франка, Шестова та ін., які у ті часи знаходились у так званих «спецхранах»[3][4] Багато років керувала студентським філософським гуртком на юридичному факультеті ОДУ.[3]. Під час своїх лекцій та семінарів практикувала, використовуючи метод відомого радянського філософа Г. С. Батіщева[ru] «глибинне спілкування», діалог, у якому бере участь не лише розум, але й сумління, моральна складова особистості її учнів[3][4].

У своїй педагогічній діяльності виявляла непідробну повагу до гідності, думок і особливостей особистості студентів. Уміла приходити їм на допомогу в скрутну мить, виявляючи при цьому делікатність до внутрішнього світу молодої людини[3][4][8].

У 1991 р., незважаючи на біль від невиліковної хвороби, продовжувала викладацьку діяльність, вважаючи за свій обов'язок довести розпочатий курс лекцій до кінця. У травні 1992 р., напередодні власної смерті, провела останній семінар зі студентами юридичного факультету ОДУ[3][4].

Пам'ятьРедагувати

Померла 23 травня 1992 року, похована на Північному кладовищі міста Одеси.

  • Пам'яті Т. А. Тарасенко присвячена книга професора ОДУ Г. П. Гребенника «Портрет інтелігента в одеському інтер'єрі. Повість про Тамару Андріївну Тарасенко та й не тільки про неї»[9]. Гребенник пише[4]:
  Вона жила поряд з нами, але секрет її існування було від нас приховано. Вона була єдиною людиною з усіх зустрінутих на моєму шляху людей, яка практикувала велику, зниклу тепер традицію в філософії — традицію сократизму. Вона була філософом в істинному розумінні цього слова, адже ж її ціллю було не відкриття формальних наукових закономірностей, а саме життя у його щасливому наповненні, в гармонії всіх його аспектів. Отака є таємниця її життя, що відкрилася нам після її смерті  

.

Як зазначає сучасний дослідник діяльності Тамари Андріївни[10]:

  Книга видана на замовлення Фонду соціальної допомоги імені лікаря Ф.П. Гааза. Першим головою цього Фонду була Тамара Андріївна, її портрет висить у кабінеті голови правління цієї благодійної організації Олександра Геннадійовича Мучника, справа на стіні. І виявляється, що саме він – випускник юридичного факультету 1981 року, студент Тамари Андріївни – запропонував Г. Гребеннику написати про свого Вчителя  
  • На замовлення Фонду художник Лазар Леонтійович Гормах (1924—2000) написав пастеллю портрет Т. А. Тарасенко, який разом із портретами доктора Ф. П. Гааса та Матері Терези виставлений у офісі Фонду[3].

БібліографіяРедагувати

 
Могила Т. А. Тарасенко (Україна, Одеса, Північне кладовище).
  • 1975 — "Современная идеологическая борьба и средства языка [Текст]: Метод. рекомендации лектору / Одес. обл. организация о-ва «Знание». Науч.-метод. совет по пропаганде филос. знаний. — Одесса: [б. и.], 1975. — 24 с.; 21 см[11]

ПриміткиРедагувати

  1. Брошюра о Фонде (Нью-Йорк, 1991). 
  2. Висновок постійної комісії з соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р. (рос.). 
  3. а б в г д е ж и к (рос.) «Философия достоинства, свободы и прав человека»". — Киев: Парламентское издательство, 2009 г.: ISBN 978-966-611-679-9[недоступне посилання з травня 2019]
  4. а б в г д е ж и к л Гребенник, 2010.
  5. [1]
  6. VTS_01_1_0002.wmv — Google Drive Интервью Мучника А. Г. (1995 г.) —
  7. Інтерв'ю Президента Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза Мучніка О. Г. (1995, Одеса, Україна)
  8. Рейдерман И. И. «Обыкновенный одесский интеллигент»
  9. «Портрет интеллигента в одесском интерьере». Вечерняя Одесса № 113 (9244). 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015. «Гребенник склав портрет розумної, тонкої, дуже доброї людини, яка лишила добрий, незгладимий слід в пам’яті багатьох і багатьох земляків…» 
  10. Ісаєнко Л. М. «Памʹяті світле джерело». — Одесса: ФОП Бондаренко М. О., 2015. — 575 с.
  11. [2]

ЛітератураРедагувати