Франк Семен Людвигович

Семен Людвігович Франк (16 [28] січня 1877, Москва, Російська імперія — 10 грудня 1950, Лондон, Велика Британія) — російський філософ і релігійний мислитель.

Франк Семен Людвигович
Народження 16 (28) січня 1877
Москва, Російська імперія
Смерть 10 грудня 1950(1950-12-10)[1][2][3] (73 роки)
Лондон, Велика Британія
Підданство Російська імперія
Знання мов
  • російська[2][4]
  • Діяльність
  • викладач університету, психолог
  • Викладав Саратовський університет, МДУ і Санкт-Петербурзький Імператорський університет
    Основні інтереси російська філософія
    Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd (невідомо), Лазаревський інститут східних мов (1892) і Імператорський Казанський університет (невідомо)
    Літературний напрям Russian religious philosophyd
    Партія Конституційно-демократична партія і Союз визволення
    Конфесія православ'я і юдаїзм
    Брати, сестри Léon Zackd і Mikhail Frankd

    CMNS: Франк Семен Людвигович у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Учасник збірок «Проблеми ідеалізму» (1902), «Віхи» (1909) і «З глибини» (1918). Прагнув до синтезу раціональної думки і релігійної віри в традиціях апофатичної філософії і християнського платонізму, перебував під впливом Плотіна і Миколи Кузанського. Уже будучи в еміграції виявив схожість своїх досліджень з ідеями Володимира Соловйова (особливо у світлі концепції позитивної всеєдності).

    Протоієрей Василь Зеньковський, історик російської філософії, писав, що серед мислителів свого покоління Семен Франк був найбільш філософським[5].

    Біографія ред.

     

    Дитячі роки ред.

    Семен Людвігович Франк народився в єврейській родині. Його батько, лікар Людвіг Семенович Франк (1844—1882) — випускник Московського університету (1872), переселився в Москву з Віленської губернії під час Польського повстання 1863 року, як військовий лікар брав участь у Російсько-турецькій війні 1877—1878 років, за відвагу та відданість Російській імперії був удостоєний ордена Святого Станіслава 3-го ступеня та особистого дворянства[6][7][8]. Л. С. Франк працював у Департаменті охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ, сім'я жила на П'ятницькій вулиці, потім в Мясницкій околотці; разом з ними жила мати батька (бабуся філософа) Феліція Френкель, а також сестри батька Теофілія і Єва. У 1891 році, через 9 років після смерті чоловіка від лейкозу, мати С. Л. Франка — Розалія Мойсеївна Росіянська (1856, Ковно — 1908, Нижній Новгород)[9] — вдруге вийшла заміж за аптекаря Василя Івановича (Цалеля Іціковича) Зака, який в 1884 році повернувся з шестирічного сибірського заслання, яке він відбував за участь у «Народній волі»[10].

    У дитинстві Семен Франк отримав домашню освіту у свого діда, купця першої гільдії Мойсея Мироновича Росіянського (1830—1891), уродженця Ковно[11], який був наприкінці 60-х роках XIX століття одним із засновників московської єврейської громади і у якого онук сприйняв інтерес до філософських проблем релігії[12]. Р. М. Росіянськая з дітьми жила разом з Мойсеєм Мироновичем і його дружиною (бабусею філософа) Сорой-Гитл Добринер (1834—?, родом з Тільзіта у Східній Пруссії), спочатку в Мясницькому околотку, а з 1899 року — у власному будинку в Кривому провулку; дід торгував чаєм.

    У 1886—1892 роках Семен Франк навчався у Лазаревському інституті східних мов, де був прийнятий відразу в другий клас. У 1891 році мати переїхала до нового чоловіка в Нижній Новгород і оселилася в Канавино, Семен приєднався до них через рік і в Нижньому Новгороді закінчив гімназію, після чого поступив в Московський університет.

    Бібліографія ред.

    Примітки ред.

    1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118692739 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
    4. CONOR.Sl
    5. Семён Людвигович Франк. www.alexandrmen.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2015. 
    6. А. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2017. 
    7. Родители С. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 березня 2017. 
    8. Российский либерализм: идеи и люди
    9. В ревизских сказках по Ковенской губернии за 1858 год, доступных на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org, Хая-Рейзя Россиенская, 2-х лет, указывается как дочь Мойше-Лейба Мееровича Россиенского и Соры-Гитл Добринер.
    10. Зак Василий Иванович // Деятели революционного движения в России: в 5 т. / под ред. Ф. Я. Кона и др. — М. : Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльнопоселенцев, 1927—1934.
    11. В ревизских сказках за 1851, 1852, 1858 и 1868 годы, доступных на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org, годом рождения Мойше-Лейба Мееровича (Моисея Мироновича) Россиенского указан 1830 год. Фамилия всей семьи указана как Россиенский. В переписи 1868 года Мойше-Лейб Россиенский ещё значится жителем Ковно.
    12. Татьяна Франк «Один из столпов местной еврейской общины». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 23 березня 2017. 

    Джерела та література ред.

    Посилання ред.