Відкрити головне меню

Лазаревський інститут східних мов

Лазаревський інститут східних мов — вищий навчальний заклад Москви

Історія створення і функціонуванняРедагувати

Лазаревський інститут східних мов, заснований в Москві у 1815 як приватне «Вірменське училище» Лазаревих на кошти багатої вірменської родини Лазарян.

 
Лазаревський інститут східних мов у Москві

У 1827 отримало офіційне найменування інституту і було передане у ведення міністерства народної освіти Російської імперії.

До 1848 року фактично було гімназією з викладанням вірменської, перської, турецької та арабської мов.

У 18481871 роках — ліцей з викладанням східних мов у старших класах.

Інститут (окрім підготовки до університету, а також вчителів вірменських шкіл) готував чиновників і перекладачів з східних мов. З цією метою російський уряд ввів додаткові казенні стипендії, була розширена навчальна програма.

По новому статуту 1872 року інститут фактично складався з двох навчальних закладів:
перший — гімназії і спеціальних класів з трилітнім терміном вивчення арабської, перської та турецької мов;
другий — вивчення історії, мов і культури Закавказзя.

При Лазаревському інституті була друкарня; інститут видавав «Еміновську етнографічну збірку» (6 випусків) і «Праці по сходознавству» (18991917).

Декретом Ради Народних Комісарів РРФСР (1919) Лазаревський інститут був перетворений у Вірменський, потім у Переднєазіатський інститут, у 1920 році — в Центральний інститут живих східних мов, а в 1921 році — Московський інститут сходознавства.

Викладачі та студенти інституту — відомі особи, вихідці з УкраїниРедагувати

ДжерелаРедагувати