Віленська губернія
Віленська губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії з центром у місті Вільно; разом з Ковенською, Гродненською, Мінською, Могильовською і Витебською губерніями утворювала Північно-Західний край.
| Віленська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Вільно | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1795 | |||
| Ліквідовано | 1915 | |||
| Площа | 36 825,3 верст² | |||
| Населення | 1 550 057 осіб (1909) | |||
| Попередники | Віленське намісництво | |||
| Наступники | Литва, Білорусь | |||
ІсторіяРедагувати
_(1845).png)
Утворена в 1795 після третього поділу Речі Посполитої і приєднання до Російської імперії західнобілоруських і литовських земель. Спочатку поділялася на Браславський (згодом Новоолександрівський), Віленський, Вількомірський, Завілейський, Ковенський, Ошмянський, Росієнський, Тельшевський, Трокський, Упітський (Поневежський), Шавельський повіти. В ході адміністративно-територіальних реформ Павла I по указу від 12 грудня 1796 в 1797 об'єднана зі Слонімським намісництвом в одну Литовську губернію з губернським правлінням, яке розміщувалося в Вільнюсі.
При Олександрі I Литовська губернія в 1801 розділена на Віленськую губернію (до 1840 називалася Литовсько-Віленською губернією) і Гродненську губернію (колишня губернія Слонімська).
В 1843 частина території увійшла до складу знов утвореної Ковенської губернії. У складі Віленської губернії залишилися Віленський, Ошмянський, Свенцянський (Завілейський) і Трокський повіти, а також передані з Гродненської губернії Лідський і з Мінської губернії — Вілейський і Дисненський повіти.
НаселенняРедагувати
.jpg)
ЧисельністьРедагувати
На 1897 рік жителів 1591200 осіб, у тому числі міського населення 198 тисяч чоловік. З них католиків 59 %, православних 26 %[1]
Міське населення — 198 007 (12,4 %)
Сільське населення — 1 393 200 (87,6 %)
Національний складРедагувати
За переписом 1897 року, по повітах Віленської губернії:[1]
| Повіт | Білоруси | Литовці | Євреї | Поляки | Росіяни |
|---|---|---|---|---|---|
| Губернія в цілому | 56,1 % | 17,6 % | 12,7 % | 8,2 % | 4,9 % |
| Вілейський | 86,9 % | … | 9,5 % | 2,5 % | … |
| Віленський | 25,8 % | 18,9% | 21,3 % | 22,1% | 10,4 % |
| Дісненський | 81,1 % | … | 10,1 % | 2,4 % | 5,9 % |
| Лідський | 73,2 % | 8,7 % | 12,0 % | 4,7 % | 1,2 % |
| Ошмянський | 80,0 % | 3,7 % | 12,1 % | 1,7 % | 2,3 % |
| Свенцянський | 47,5 % | 33,8 % | 7,1 % | 6,0 % | 5,4 % |
| Трокський | 15,7 % | 26,1% | 9,5 % | 37,3% | 4,6 % |
Згідно з переписом Німеччини 1916 р. (під час німецької окупації) майже 60% намісництв складали поляки, 20%-литовці, близько 15-20%-євреї, решта залишилися (у тому числі не більше 1-2% росіяни). У Вільнюсі також домінували поляки, за ними йшли євреї, а литовці не перевищували 1%. Після 1918 р., та перемоги поляків у польсько-більшовицькій (польсько-радянській) війні 1920 р., Віленський край належала Польщі, польські переписи населення (перше населення Віленщини 1919 р. і наступне населення Польщі 1931 р.) показали, що в цьому регіоні панувало польське населення та Польська мова.
Населення губернії, оцінене німцями та поляками в 1916 і 1919 році:
| Повіт | Білоруси | Литовці | Євреї | Поляки | Росіяни | Українці |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Місто Вільно | 1,5% | 1% | 40,3% | 54,1% | 2,3% | 0,4% |
| Віленський | 3,1% | 12,2% | 3,6% | 78% | 1,4% | 0,7% |
| Вілейський | 51,8% | 0,1% | 4,4% | 43,2% | 0,1% | 0,2% |
| Дісненський | 53,6% | 0,3% | 7,1% | 36,7% | 1,7% | 0,1% |
| Лідський | 11,2% | 3,8% | 3% | 80,5% | 0,3% | 1,1% |
| Ошмянський | 14% | 2,3% | 7,7% | 74,8% | 0,1% | 0,8% |
| Свенцянський | 7,4% | 35,6% | 6,5% | 47,1% | 0,2% | 0,1% |
| Трокський | 2% | 13,3% | 2,2% | 82,4% | 0,05% | 0,05% |
| Браславський | 22,3% | 3,7% | 7,4% | 61,3% | 4,4% | 0,3% |
<50% - найбільша етнічна група, що становить менше половини всього населення (47,1% П)
>50% - найбільша етнічна група, яка становить більше половини всього населення (54,1% П - 78% П - 51,8% Б - 53,6% Б - 80,5% П - 74,8% П - 82,4% П - 61,3% П)
Перепис польського віленського воєводства 1931 р. (Лідський повіт тоді належав Новогрудському воєводству), за даними перепису в Польщі:
| Повіт | Білоруси | Литовці | Євреї | Поляки | Інші |
|---|---|---|---|---|---|
| Місто Вільно | 0,9% | 0,8% | 28% | 66% | 4,4% |
| Віленсько-трокський | 2,6% | 7,9% | 3% | 84,1% | 2,3% |
| Вілейський | 49,1% | <0,01% | 4,5% | 45,4% | 1% |
| Дісненський | 50% | 0,1% | 7,4% | 39% | 3,6% |
| Ошмянський | 9,7% | 1,5% | 6,4% | 81,2% | 1,2% |
| Свенцянський | 5,9% | 31,5% | 5,6% | 50,2% | 6,8% |
| Браславський | 16,1% | 2,4% | 5% | 65,6% | 10,8% |
| Поставський | 47,8% | <0,01% | 2,7% | 48% | 1,5% |
| Молодечанський | 53,7% | <0,01% | 6,3% | 38,9% | 1,1% |
Лідський повіт у Новогрудському воєводстві: Поляки - 83,6%, Білоруси - 10,8%, інші - 5,6% (переважно євреї та литовці і в меншій мірі росіяни та українці).
Тоді українці могли становити 0,5-2% від усього населення у всьому регіоні.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних Показників. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 9 лютого 2014.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віленська губернія |
- Віленськая губернія [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з історії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |