Віленська губернія
Віленська губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії з центром у місті Вільно; разом з Ковенською, Гродненською, Мінською, Могильовською і Витебською губерніями утворювала Північно-Західний край.
| Віленська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Вільно | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1795 | |||
| Ліквідовано | 1915 | |||
| Площа | 36 825,3 верст² | |||
| Населення | 1 550 057 осіб (1909) | |||
| Попередники | Віленське намісництво | |||
| Наступники | Литва, Білорусь | |||
ІсторіяРедагувати
_(1845).png)
Утворена в 1795 після третього поділу Речі Посполитої і приєднання до Російської імперії західнобілоруських і литовських земель. Спочатку поділялася на Браславський (згодом Новоолександрівський), Віленський, Вількомірський, Завілейський, Ковенський, Ошмянський, Росієнський, Тельшевський, Трокський, Упітський (Поневежський), Шавельський повіти. В ході адміністративно-територіальних реформ Павла I по указу від 12 грудня 1796 в 1797 об'єднана зі Слонімським намісництвом в одну Литовську губернію з губернським правлінням, яке розміщувалося в Вільнюсі.
При Олександрі I Литовська губернія в 1801 розділена на Віленськую губернію (до 1840 називалася Литовсько-Віленською губернією) і Гродненську губернію (колишня губернія Слонімська).
В 1843 частина території увійшла до складу знов утвореної Ковенської губернії. У складі Віленської губернії залишилися Віленський, Ошмянський, Свенцянський (Завілейський) і Трокський повіти, а також передані з Гродненської губернії Лідський і з Мінської губернії — Вілейський і Дисненський повіти.
В 1920 році територія губернії була розділена між Польщею, Литвою і Соціалістичної Радянської Республікою Білорусь.
НаселенняРедагувати
.jpg)
ЧисельністьРедагувати
На 1897 рік жителів 1591200 осіб, у тому числі міського населення 198 тисяч чоловік. З них католиків 59 %, православних 26 %[1]
Міське населення — 198 007 (12,4 %)
Сільське населення — 1 393 200 (87,6 %)
Національний складРедагувати
За переписом 1897 року, по повітах Віленської губернії:[2]
| Повіт | Білоруси | Литовці | Євреї | Поляки | Росіяни |
|---|---|---|---|---|---|
| Губернія в цілому | 56,1 % | 17,6 % | 12,7 % | 8,2 % | 4,9 % |
| Вілейський | 86,9 % | … | 9,5 % | 2,5 % | … |
| Віленський | 25,8 % | 20,9 % | 21,3 % | 20,1 % | 10,4 % |
| Дісненський | 81,1 % | … | 10,1 % | 2,4 % | 5,9 % |
| Лідський | 73,2 % | 8,7 % | 12,0 % | 4,7 % | 1,2 % |
| Ошмянський | 80,0 % | 3,7 % | 12,1 % | 1,7 % | 2,3 % |
| Свенцянський | 47,5 % | 33,8 % | 7,1 % | 6,0 % | 5,4 % |
| Трокський | 15,7 % | 58,1 % | 9,5 % | 11,3 % | 4,6 % |
Рідна мова населення Віленської губернії за переписом 1897 р.[3]
- Білоруська — 891 903 — 56,1 %
- Литовська — 279 720 — 17,6 %
- Єврейська — 202 374 — 12,7 %
- Польська — 130 054 — 8,2 %
- Російська — 78 623 — 4,9 %
Російська влада періодично проводила переписи. Тим не менш, вони показували разючі розбіжності:[4]
| Рік | В цілому | Литовці | Поляки | Білоруси | Росіяни | Євреї | Інші | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1862 | 838,464 | 418,880 | 50 % | 154,386 | 18 % | 146,431 | 17 % | 14,950 | 2 % | 76,802 | 9 % | 27,035 | 3 % |
| 1865 | 891,715 | 210,273 | 24 % | 154,386 | 17 % | 418,289 | 47 % | 27,845 | 3 % | 76,802 | 9 % | 4,120 | 0 % |
| 1883 | 1,192,000 | 417,200 | 35 % | 281,312 | 24 % | 239,592 | 20 % | - | 176,416 | 15 % | 77,480 | 7 % | |
| 1897 | 1,561,713 | 274,414 | 18 % | 126,770 | 8 % | 880,940 | 56 % | 75,803 | 5 % | 197,929 | 13 % | 5,857 | 0 % |
| 1909 | 1,550,057 | 231,848 | 15 % | 188,931 | 12 % | 570,351 | 37 % | 408,817 | 26 % | 146,066 | 9 % | 4,094 | 0 % |
| Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Місто | Білоруська | Російська | Єврейська | Польська | Литовська | Інша |
| Вільно | 4.2 % | 20.0 % | 40.0 % | 30.9 % | 2.0 % | 2.9 % |
| Вілейка | 52.6 % | 6.1 % | 37.2 % | 3.1 % | 0.3 % | 0.7 % |
| Радошковичі | 19.1 % | 2.9 % | 57.9 % | 19.9 % | 0.2 % | |
| Дісна | 23.2 % | 5.9 % | 67.9 % | 2.8 % | 0.2 % | |
| Друя | 24.4 % | 8.0 % | 63.4 % | 3.8 % | 0.4 % | |
| Ліда | 9.2 % | 15.9 % | 56.3 % | 14.2 % | 1.3 % | 3.1 % |
| Ошмяни | 27.5 % | 11.3 % | 53.1 % | 7.3 % | 0.1 % | 0.7 % |
| Свенцяни | 5.8 % | 16.4 % | 52.2 % | 20.6 % | 4.5 % | 0.5 % |
| Троки | 8.1 % | 26.5 % | 22.7 % | 27.6 % | 0.9 % | 14.2 % |
| По губернії | 7.6 % | 18.3 % | 43.1 % | 26.7 % | 1.8 % | 2.5 % |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних Показників
- ↑ Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних Показників
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=87
- ↑ (нім.) Nikolajew, Christina Juditha (2005). Zum Zusammenhang zwischen nationaler Identitätsbildung und Katholischer Kirche in Litauen. Eberhard Karls University of Tübingen. с. 16.[недоступне посилання з квітня 2019]
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віленська губернія |
|
Це незавершена стаття з історії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |