Відкрити головне меню

Зеньківський Василь Васильович

український філософ, психолог, публіцист та церковний і державний діяч

Васи́ль Васи́льович Зенькі́вський (4 (16) липня 1881(18810716), Проскурів — 5 серпня 1962, Париж) — український філософ, психолог, публіцист та церковний і державний діяч.

Зеньківський Василь Васильович
Зеньківський Василь Васильович
 
Освіта: Київський університет[d] і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Народження: 4 (16) липня 1881
Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть: 5 серпня 1962(1962-08-05) (81 рік)
Париж, Франція
Громадянство: Російська імперія

ЖиттєписРедагувати

Василь Васильович Зеньківський народився 4(16) липня 1881 року в місті Проскурові у родині священика. Вищу освіту він здобув на історико-філологічному факультеті Київського університету, де був одним з безпосередніх учнів Георгія Челпанова. Доцент, а після стажування за кордоном, закінчення якого збіглося з початком Першої світової війни, та захисту докторської дисертації з 1915 року — професор кафедри філософії університету. Читав курс психології та логіки. Активно цікавився релігією. З 1908-го року Василь Зеньківський став головою Київського товариства з вивчення релігії та філософії, активно приєднався до церковного руху в Україні.

У 1918 році Василь Зеньківський увійшов до складу уряду Скоропадського, обійнявши в ньому посаду міністра віросповідань. Перебуваючи на цій посаді, Зеньківський порушував питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії та богослужбових книг на українську мову.

У 1919 року виїхав за кордон, спочатку до Югославії, де викладав філософію у Белградському університеті, а з 1926 працював у Парижі на посаді професора філософії Богословського православного інституту. В 1942 році прийняв сан священика. Помер 5 серпня 1962 року.

Педагогічна та наукова діяльністьРедагувати

З 1910 року починає читати курс загальної психології в Київському університеті. Особливістю розробленого ним лекційного курсу став тісний зв'язок психології з «історією педагогічних учень» та загальна релігійна спрямованість. В. В. Зеньківський намагався виховати у студентів інтерес до психології, привернути їх увагу до нових досліджень у цій галузі, заохотити до наукової роботи. З цією метою він почав відновлювати роботу психологічної лабораторії, яка, після від'їзду з Києва Г. І. Челпанова, не працювала.

У лекціях та науковій роботі В. В. Зеньківський намагався поєднати релігійні погляди на сутність і природу психіки з дослідними даними, особливо високу оцінку надавав емоційним елементам психіки. Його магістерська дисертація «Проблема психической причинности» (1914) стала своєрідною спробою показати особливості психічних явищ та їх закономірностей порівняно з явищами матеріального світу. Серед основних його наукових праць: «Про соціальне виховання» (1920), «Психологія дитинства» (1924), «Проблема виховання у світлі християнської антропології» (1934).

Вшанування пам'ятіРедагувати

У мікрорайоні Книжківці міста Хмельницького на честь Василя Зеньківського у 2007 році перейменовано вулицю, яка до того носила назву Косіора[1], одного з організаторів Голодомору в Україні 1932—1933 років[2].

ТвориРедагувати

  • Современное состояние психофизической проблемы. — К., 1905;
  • Проблема психической причинности. — К., 1914;
  • Психология детства. — Берлин, 1923, 279 с; (Перевидання: сербською і польською мовою — 1955; російською: — М.: Школа-Пресс, 1995. 334 с.)
  • Вопросы пола. — Париж, 1926. 71 с.
  • Дар свободы. — Париж, [б/д]. 23 с.
  • О чуде. — Париж, 1929.
  • На пороге зрелости. — Париж, 1929 (2-е видання — 1953).
  • История русской философии: В 2 томах. Париж — Т. 1. 1945. 469 с.; Т. 2. 1950. 477 с.
  • Проблема воспитания в свете христианской антропологии. — Париж, 1934
  • Das Bild des Menschen in der Ostlichen Kirche. — Stuttgart, 1953
  • Grundlagen der Orthodoxen Anthropologie. — Stuttgart, 1953
  • Русские мыслители и Европа. — Париж, 1955;
  • Наша эпоха. — Париж, 1955. 47 с
  • О мнимом материализме русской науки и философии. — Мюнхен, 1956. 72 с.
  • Апологетика. — Париж, 1957. 260 с. (2-е видання — М.: Братство Всемилостивого Спаса, [б/г]).
  • Русская педагогика XX века. — Париж, I960.
  • Н. В. Гоголь. — Париж, 1961 (перевидання: — М.: Слово, 1997. 224 с.)
  • Основы христианской философии. — Париж, 1961—1964. — Т. 1—2.
  • Педагогика. — Париж; Москва, 1996. 153 с.
  • Христианское учение о познании. — М.: Грааль, 2001. 140 с.
  • Пять месяцев у власти. — М.: Крутицкое подворье, 1995. 237 с. (2-е видання — Пять месяцев у власти [Воспоминания] / Под ред. М. А. Колерова. — М.: Издательский дом REGNUM, 2011. 648 с. Серия «Исследования по истории русской мысли». Том 15). ISBN 987-5-91887-013-6

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати