Відкрити головне меню
Флягін
Монітор Железняков.jpg
Однотипний монітор «Желєзняков»
Служба
Тип/клас річковий монітор проекту СБ-37
Держава прапора СРСР СРСР
Належність Naval Ensign of the Soviet Union (1950–1991).svg ВМФ СРСР
На честь учасника громадянської війни в Росії Флягина
Корабельня «Ленінська кузня»,
Київ
Закладено 31 липня 1934
Спущено на воду 1935
Введено в експлуатацію 30 грудня 1936
Загибель 18 вересня 1941
Статус здано на металобрухт після 1944
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 230 т (стандартний),
239 т (нормальний),
263 т (повний)
Довжина 51,2 м
Ширина 8,22 м
Осадка 0,885 м
Бронювання борт 4-8 мм,
палуба 4 мм,
дах рубки та башти 16 мм,
стіни рубки та башти 30 мм
Технічні дані
Рухова установка два дизеля 4-СД-19-32
Гвинти 2
Потужність 2×140 к.с.
Швидкість 8,3 вузли
Дальність плавання 3700 миль повним ходом
Екіпаж 83 чол.
Озброєння
Артилерія 1×2 102-мм баштова установка Б-18
1 носова двоствольна універсальна 45-мм баштова установка 41-К
1 універсальна 45-мм баштова установка 40-К[1]
Зенітне озброєння одна 4-ствольна 7,62-мм кулеметна установка М-4[1]

Флягін — річковий монітор проекту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні.

Зміст

Особливості проектуРедагувати

«Флягін» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934—1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проект моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.

Історія корабляРедагувати

 
Монітор «Флягін» на Дніпрі у Києві, 1939 рік (кадр з кінохроніки).

Кораблі проекту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Флягін» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Флягіна, що загинув у 1919 році на Балтиці під час боїв між червоним та британським флотами[2].

«Флягін» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду у 1935 році. 30 грудня 1936 року прийнято на озброєння флоту, а через місяць увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії[1].

2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчаннь прибув на початку липня. 5 липня монітора влючено до складу Дунайської військової флотилії. Але вже 17 липня включили до складу Пінської військової флотилії (ПВФ) та його повернули до Києва[1].

22 червня 1941 року, перший день німецького вторгнення, «Флягін» зустрів на полігоні біля села Кальне під Києвом. З 27 червня до 11 липня монітор виконує бойові завдання на річках Прип'ять та Птич. У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів для дій на різних ділянках фронту. «Флягін» опинився у Дніпровському загоні для дій на ділянці фронту Канів — Трипілля, тому корабель тоді залишив Прип'ять[1].

Починаючи з 31 липня монітор мав кілька безпосередніх вогневих контактів з ворогом біля сіл Трипілля та Халеп'я[1]. 8 серпня він прибув до Києва для вогневої підтримки 37-ї армії, яка у період 4 — 9 серпня відбивала перший штурм Києва, розпочатий 29-й армійським корпусом вермахта[3].

 
Монітори типу «Желєзняков» на Дніпрі у Києві, 1939 рік (кадр з кінохроніки).

22 серпня «Флягін» включено до складу Прип'ятьського загону річкових кораблів для прикриття мосту та переправи через Прип'ять у містечку Чорнобиль, через які відступали війська 5-ї армії Південно-Західного фронту[1].

26 серпня «Флягін» разом з шпитальним судном «Каманін» успішно та без серьйозних бойових пошкодженнь прорвався на південь до Києва, минаючи село Окунінове[4], де з 23 серпня розташовувався плацдарм 6-ї німецької армії. У цьому прориві приймали участь кілька інших кораблів ПВФ, більша частина з яких вимушена була під час бою повернути назад на нівніч або була потоплена супротивником. Тому вдалі дії монітора «Флягін» у такій ситуації були розцінені командуванням як ухилення від бою, а командир монітора, старший лейтенант Гулько О. Г., та військовий комісар були заарештовані особливим відділом ПВФ[1].

З 29 серпня до 14 вересня корабель своїм вогнем підтримує північний фланг Київського укріпрайону поблизу Межигір'я — Нові Петрівці, обстрілюючи ворожі позиції на ділянці Козаровичі — Глібівка — Димер[1].

18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у районі Дарниця в Києві. 6 жовтня «Флягін» вивели із списків кораблів ВМФ[1].

Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято. Але його не ремонтували та не відновили як бойову одиницю. Подальша доля невідома[1].

Командири корабляРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
  2. Блытов В. Блытова О. Живые — помните погибших! Гибель эсминцев в Копорском заливе. (рос.)
  3. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
  4. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра

ДжерелаРедагувати