Ростовцев (монітор)
Ростовцев — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні.
| Ростовцев | ||
|---|---|---|
 | ||
| Однотипний монітор «Желєзняков» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | річковий монітор проєкту СБ-37 | |
| Держава прапора |  СРСР
| |
| Належність | .svg){kind=small} ВМФ СРСР
| |
| На честь | учасника громадянської війни в Росії Ростовцева | |
| Корабельня | «Ленінська кузня», Київ | |
| Закладено | 31 липня 1934 | |
| Спущено на воду | 13 травня 1937 | |
| Введено в експлуатацію | травень 1937 | |
| Перекваліфікований | учбово-тренувальний засіб у листопаді 1944 р. | |
| Виведений зі складу флоту | 1950 | |
| Загибель | 1955 | |
| Статус | здано на металобрухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 230 т (стандартний), 239 т (нормальний), 263 т (повний) | |
| Довжина | 51,2 м | |
| Ширина | 8,22 м | |
| Осадка | 0,885 м | |
| Бронювання | борт 4-8 мм, палуба 4 мм, дах рубки та башти 16 мм, стіни рубки та башти 30 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | два дизеля 4-СД-19-32 | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2×140 к.с. | |
| Швидкість | 8,3 вузли | |
| Дальність плавання | 3700 миль повним ходом | |
| Екіпаж | 83 чол. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1×2 102-мм баштова установка Б-18 1 носова двоствольна універсальна 45-мм баштова установка 41-К 1 універсальна 45-мм баштова установка 40-К[1] | |
| Зенітне озброєння | одна 4-ствольна 7,62-мм кулеметна установка М-4[1] | |
Особливості проєкту ред.
«Ростовцев» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.
Історія корабля ред.
Кораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Ростовцев» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Ростовцева, що загинув у 1919 році на Балтиці під час боїв між червоним та британським флотами[2].
«Ростовцев» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду 13 травня 1937 року. Увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії у тому ж місяці[1].
2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії[1].
22 червня 1941 року, у перший же день німецького вторгнення «Ростовцев» патрулював державний кордон на Дунаї. 8 липня, коли ворожі війська форсували річку Прут, «Ростовцев» разом з однотипними моніторами «Желєзняков» та «Жемчужин» отримали наказ прориватися до міста Ізмаїл у гирлі Дунаю. 9 липня корабель без втрат та пошкоджень прибув на місце призначення. З 15 липня «Ростовцев» разом з монітором «Мартинов» надає вогневу підтримку іншим суднам та кораблям, що виходили з Дунаю до узбережжя Чорного моря. Потім «Ростовцев» забезпечує евакуацію сухопутних частин Червоної армії на лівий берег Дунаю біля Вилково та веде артилерійський вогонь по ворогу, а 20 липня прибув до Одеси[1].
Рішенням командування корабель 22 липня передається у склад Пінської військової флотилії (ПВФ), а 2 серпня він вже виконує бойові завдання на Дніпрі біля містечка Ржищів. У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів для дій на різних ділянках фронту. «Ростовцев» опинився у Дніпровському загоні та потім прикривав переправи біля міста Канів, взаємодіючи із 41-шою стрілецькою дивізією[1].
В середині серпня супротивник вийшов безпосередньо до Дніпра та захопив Канів. Таким чином, ПВФ була вимушена провести операцію з метою прориву кораблів та суден у Київ з півдня. Дніпровський ЗРК здійснив 17 — 19 серпня 1941 року так званий Канівський прорив з району Канева до Києва. Дану операцію підтримали діями військ зв'язку та польової та далекобійної артилерії сухопутних військ, яка вела вогонь по ворожим цілям з лівого берега. Загалом прорив виявився вдалим, а втрати були мінімальними[1].
Сам монітор під час прориву з боєм пройшов відтинки Канів - Ситники (село нині не існує) та Ходорів - Гребені, під час якого у машинний відсік влучив ворожий снаряд. А вже 19 серпня безпосередньо під Києвом корабель обстріляла своя сухопутна артилерія. Всього під час цих подій загинуло 7 червонофлотців та 5 поранено. До 21 серпня корабель знаходився на ремонті, а вже наступного дня, діючи у складі Київського загону річкових кораблів, прикриває переправу біля села Сухолуччя, що північніше Києва. 26 серпня монітор сів на мілину поблизу Сухолуччя та був атакований групою німецьких літаків. «Ростовцев» отримав 3 прямих влучання авіабомбами та затонув[1].
29 серпня починалися роботи по підйому корабля. В ніч на 1 вересня це вдалося, та вранці того ж дня «Ростовцев» на буксирі прибув до Києва. 13 вересня повністю відремонтований монітор повернувся до бойового складу ПВФ[1]. Під час другого штурму Київського укріпрайону, що розпочався 16 вересня 1941 року[3], «Ростовцев» вів вогонь на південному фланзі укріпрайону по ворожій піхоті 29-й армійського корпусу вермахта. 18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у Матвіївській затоці. 6 жовтня «Ростовцев» вивели із списків кораблів ВМФ[1].
Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято. Але його не відновили як бойову одиницю та перевели у категорію учбово-тренувальних засобів у листопаді 1944 року. У вересні 1950 року «Ростовцева» виключено із складу флоту, а в 1955 році його здано на металобрухт[1].
Командири корабля ред.
- старший лейтенант Орлов В. М. (1940 - 26.08.1941)
- старший лейтенант Юшин Б. О. (06.09.-18.09.1941)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
- ↑ Блытов В. Блытова О. Живые — помните погибших! Гибель эсминцев в Копорском заливе. [Архівовано 19 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
Джерела ред.
- В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
- А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
- Мониторы тип «Железняков» (проект СБ-37) // ussrfleet.1939-45.ru (рос.)
- Речные мониторы серии СБ 37 // bcrm.ru (рос.)