Відкрити головне меню

Ураніні́т (настуран, уранова смоляна руда, уранова смолка, уранова смоляна обманка) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, діоксид урану координаційної будови. Руда урану й радію.

Уранініт
Pichblende.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула UO₂
Nickel-Strunz 10 4.DL.05[3]
Dana 8 5.1.1.1
Ідентифікація
Сингонія Гранецентрована кубічна ґратка[4]
Інші характеристики
Названо на честь уран[3]
CMNS: Уранініт на Вікісховищі
Уранініт
Уранініт

Названий за хімічним елементом урану (W.K.Haidinger, 1845). Синоніми: кірхіт, настуран, обманка смоляна, уранін, уранопісит, уранатемніт, ульріхіт.

Загальний описРедагувати

Вміст UO2 і UO3 варіює в межах 25-60 % і 20-55 % відповідно. Містить до 86,86 % U, домішки: Pb, S, Th, Ra, Ac, Po, He (He i Pb — продукт радіоактивного розпаду). За складом ізоморфних домішок виділяють різновиди: брегерит (6-15 % ThO2), клевеїт (3-16 % TR2О5 і 3-8 % ThO2); за морфологією: кристалічний У., коломорфний — настуран; рентгеноаморфні і аморфні — уранові черні. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Кристалічна структура типу флюориту. Форми виділення: кристали у формі кубів, октаедрів, ромбододекаедрів, мають розміри від сотих часток до десятків сантиметрів, також масивні, щільні агрегати. Густина 10,63-10,88. Тв. 5,5-6,5. Колір від сірого до чорного. У тонких уламках напівпрозорий. Блиск смоляний. Риса коричнево-чорна, сіра, оливково-зелена. Крихкий. Злом нерівний. Розчинний в HNO3, Н2SO4, слабше в HCl. Сильно радіоактивний.

РізновидиРедагувати

Розрізняють:

  • Брегерит (рос. бреггерит; англ. bröggerite; нім. Bröggerit) — мінерал, різновид уранініту, який містить 5—14 % ThO2.
  • Клевеїт (рос. клевеит; англ. cleveite; нім. Cleveit m) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи (до 6 %) та ітрій (до 10 %).
  • Настуран рос. настуран; англ. pitchblende; нім. Nasturan n, Uranpecherz n, Pechblende — мінерал класу простих оксидів, кристалохімічний аналог уранініту. Інші назви — уранова смоляна руда, уранова смолка.
  • уранініт I (різновид уранініту складу UO2,16-UO2,33),
  • уранініт II (різновид уранініту складу UO2,33-UO2,62),
  • уранініт III (різновид уранініту складу UO2,62-UO2,70),
  • уранініт ітріїстий (різновид уранініту, який містить до 12 % Y i TR),
  • уранініт коломорфний (різновид уранініту у вигляді коломорфних ниркоподібних натічних форм),
  • уранініт торіїстий (бреґерит, різновид уранініту, який містить до 14 % ThO2),
  • уранініт церіїстий (різновид уранініту, який містить до 5 % TR).

РозповсюдженняРедагувати

Зустрічається в ґранітних і сієнітових пегматитах разом з турмаліном, цирконом, монацитом, слюдою, польовими шпатами, а також у гідротермальних жилах (олов'яних та сульфідних у вигляді коломорфних утворень). Поширений в пегматитах (родов. в США, Норвегії, Україні, РФ); у високотемпературних гідротермальних родов. з гематитом (Канада) і більш низькотемпературних родов. п'ятиметалічної формації (Канада, Чехія і інш.). Уранініт — один з гол. джерел отримання урану та радію. Рідкісний.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати