Нікелін
Нікелін — мінерал, арсенід нікелю координаційної будови. Руда нікелю.
| Нікелін | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Абревіатура | Nc[2] |
| Хімічна формула | NiAs |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CC.05[3] |
| Dana 8 | 2.8.11.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | нікель[4] |
 Нікелін у Вікісховищі | |
Синоніми: ніколіт, колчедан, нікелевий червоний купфернікель.
Етимологія та історія ред.
Середньовічні шахтарі, які шукали мідь у Рудних горах, іноді знаходили червоний мінерал, зовні схожий на мідну руду. Під час спроби видобутку мідь не вироблялася, і згодом шахтарі захворіли на таємничу хворобу. Вони звинуватили духа німецької міфології — злого карлика Нікеля, який підсовував гірникам Саксонії замість якісної мідної руди схожу на неї речовину, але з якої не можна було виготувати ні мідь, ні взагалі хоч якийсь метал. Зіпсований метал шахтарі називали «купфернікель», тобто нікелева мідь, що використовувалось як лайливе слово, ніби як «чортова мідь»[5][6]. Пізніше з'ясувалося, що це був мінерал нікелін (ніколіт, нікелевий червоний купфернікель).
Така руда дійсно була «купфернікелем» — мідно-нікелева, бо в природі елемент нікель зустрічається лише в руді і лише у поєднанні з іншими металами, наприклад, з арсеном. Виплавка з такої руди небезпечна для життя.
У 1751 році барон і шведський хімік Аксель Фредрік Кронстедт, який відкрив елемент нікель, намагався видобути мідь з мінералу купфернікель і отримав натомість білий метал, який він назвав «нікель» на честь злого гнома Нікеля[7]. У сучасній німецькій мові Купфернікель і Купфер-нікель позначає сплав мельхіору.
«Купфернікель — руда, котра містить найбільшу кількість цього металу», — писав відкривач[8].
Назви, які згодом дали руді: нікелін (1832 р.) — французький геолог і мінералог Франсуа Сюльпіс Бьодан, і ніколіт (1868 р.) — американський геолог, мінералог Джеймс Дуайт Дана, відносяться до присутності нікелю; латинською мовою niccolum[9].
У 1971 році Міжнародна мінералогічна асоціація рекомендувала використовувати назву нікелін, а не ніколіт.[10]
Загальний опис ред.
Хімічна формула: NiAs. Містить (%): Ni — 43,92; As — 56,08. Домішки: Со до 2 %, Fe, S до 1 %, Sb. Сингонія гексагональна. Утворює рідкісні кристали, пірамідальні, часто спотворені, з горизонтальною штриховкою. Густина 7,78. Твердість 5,5-6,0. Колір світлий мідно-червоний. Риса бурувато-чорна. Блиск металічний. Крихкий. Добрий провідник електрики.
Зустрічається в гідротермальних кобальто-нікелево-срібних та урано-бісмутових родовищах разом з сульфідами та арсенідами нікелю, кобальту й з самородним бісмутом і сріблом. Асоціація: скуттерудит, сафлорит, рамельсбергіт, герсдорфіт, маухерит, брейтхауптит, майченерит, бісмутиніт.
Відомий у родовищах Рудних гір (ФРН, Чехія) і Кобальт (провінція Онтаріо, Канада), Шладмінг (Штирія, Австрія), Хову-Акси (Тува), Берикуль (Західний Сибір, Росія), Яхимів (Йоахімсталь), Чехія. Департамент Ізер, Франція. У США — штат Колорадо. Кочабамба, Болівія. Бу-Аззер, Марокко. На захід від Енарек, центральний Іран. Північний Захід В'єтнаму.
Застосовується як руда нікелю. Збагачується важкосередовищною сепарацією, флотацією в колективний мідно-нікелевий концентрат з подальшою селекцією прямою флотацією.
Див. також ред.
- Нікелін — сплав міді, нікелю й манґану; відзначається великим електричним опором, стійкістю проти корозії.
- Список мінералів
Примітки ред.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ ChemNet (Химический факультет МГУ) — Никель, Nickolum, Ni (28)
- ↑ Chambers Twentieth Century Dictionary, p888, W&R Chambers Ltd, 1977.
- ↑ Weeks, Mary Elvira (1932). The discovery of the elements: III. Some eighteenth-century metals. Journal of Chemical Education. 9 (1): 22. Bibcode:1932JChEd...9...22W. doi:10.1021/ed009p22.
- ↑ Нікель у популярній бібліотеці хімічних елементів
- ↑ Anthony, John W.; Bideaux, Richard A.; Bladh, Kenneth W.; Nichols, Monte C. (2005). «Nickeline» (PDF). Handbook of Mineralogy
- ↑ International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names (PDF). Mineralogical Magazine. 38 (293): 102—105. 1971. Bibcode:1971MinM...38..102.. doi:10.1180/minmag.1971.038.293.14. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2018. Процитовано 12 червня 2023.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Нікелін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Нікелін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 236–238.
Посилання ред.
- The mineral nickeline: Mineralgalleries.com
- Webmineral — Nickeline [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Mindat.org — Nickeline [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]