Діоксид урану — неорганічна хімічна сполука урану з оксигеном — речовина темно-коричневого (майже чорного) кольору. Хімічна формула — . Широко використовується як ядерне паливо.

Діоксид урану
UO2lattice.jpg
Небезпеки
Класифікація ЄС не вказано
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
4
0
Radioactive.svg
Властивості
Молекулярна формула UO2
Молярна маса 268.027 г/моль
Зовнішній вигляд Темна тверда речовина
Густина 10.97 г/см3, тверде
Тпл 2875 °C
Розчинність (вода) Нерозчинний
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Фізичні властивостіРедагувати

Температура плавлення залежно від стехіометричного складу становить від 2840 до 2875 °C. Діоксид урану — нестехіометричні з'єднання, що мають склад від   до  . Діоксид урану термічно стійкий при нагріванні у вакуумі або у відновлювальній атмосфері до температури 1600 °C і переганяється без розкладання. При вищій температурі він втрачає кисень із утворенням стехіометричного діоксиду. У присутності ж кисню, здатний розчиняти його в собі зі збереженням кубічної структури кристала типу флюориту  , причому додаткові (понад стехіометрії) атоми кисню утримуються в проміжках кристалічної решітки в результаті впровадження атомів кисню в ґрати   з утворенням фази  , де x залежить від температури. При збільшенні вмісту кисню колір діоксиду змінюється від темно-коричневого до чорного[1].

Хімічні властивостіРедагувати

Діоксид урану має сильно-основні властивості, не реагує з водою і її парами до 300 °C, не розчиняється у соляній кислоті, але розчинний в азотній кислоті, царській воді і суміші   і  . При розчиненні в азотній кислоті відбувається утворення ураніл-іонів  . Відомий один кристалогідрат діоксиду урану   — чорний осад, що випадає при гідролізі розчинів урану. Діоксид урану входить до складу уранових мінералів уранініту і клевеїту.

Діоксид урану можна отримати відновленням воднем вищих оксидів[1]:

 

або тригідрату оксалату уранілу:

 

ПриміткиРедагувати

  1. а б проф. И. Н. Бекман (2009). Уран. Учебное пособие. М.: МГУ.