Убрус (головний убір)

Убру́с (також обрус, плат, рантух, пінка, півка, завійка, рубець, ширінка, ширинка, пелена, оковит, рубова хустка, біл. убрус, зх.-пол. укр. старовіцька хустка, серпанок, рос. убрус, намётка, плат, платок; фата; ширинка, полотнище, полотенце) — архаїчний східнослов'янський головний убір чи частина головного убору одруженої жінки у вигляді рушника, як правило, білого кольору, багато прикрашеного вишивкою. Укладався навколо голови поверх підубрусника — м'якої шапочки, що закривала волосся, — і зав'язувався під підборіддям, заколювався шпильками чи його кінці вільно спускали на плечі. Іноді убрус притримували на голові обручем. Поверх убруса могли надягати хутряну шапку. У XVII—XVIII століттях відомий у Європейській Росії й Сибіру. У простих жінок убрус був полотняним, у знатних — шовковим. У XIX — на початку XX століття майже не зустрічався. Оксамитні убруси зберігалися в скринях українських селян аж до початку ХХ століття. На зміну убрусу прийшли очіпок і хустка.

У рушниковому уборі прикрасою виступають китиці й бахроми на кінцях і краях полотнищ. Начільна частина виділяється дорогоцінною вишивкою. Рушниковий убір вважається найбільш архаїчним.

Етимологія

Слово убрус, обрус (д.-рус. убрусъ) походить від прасл. *ubrusъ, *obrusъ, що являє собою префіксальне утворення із префіксами o-, u- від кореня *brus-, який зберігся в староцерк.-слов. брысати («прибирати»), бръснѫти («стерти»), церк.-слов. брусити («гладити, точити»), пор. брус. На думку М. Фасмера, первісне значення — «рушник, утирач». Слова зі схожими значеннями є і в південнослов'янських і західнослов'янських мовах: староцерк.-слов. оуброусъ, болг. убрус («хустка, рушник»), сербохорв. у̀брус, словен. ubrȗs, чеськ. ubrus, словац. і пол. obrus.

Опис

Гуцулка зі східних Карпат. 1900 р.

Опис убруса, зроблений Павлом Мельниковим-Печорським у 1881 році:

Убрус — головний убір заміжніх жінок, зі шовкової тканини, переважно — тафти; кінці убруса (застінки), що висіли по боках голови, гаптувалися золотом і бували унизані перлами й маленькими дробницями (золоті дощечки). Оригінальний текст (рос.) Убрус — головной убор замужних женщин, из шелковой ткани, большею частью — тафты; концы убруса (застенки), висевшие по сторонам головы, вышивались золотом и бывали унизаны жемчугами и маленькими дробницами (золотые дощечки).

Убрус являє собою прямокутне полотнище 2 метри в довжину й 40—50 см в ширину. Матеріал залежав від заможності власниці. Найбільш поширений варіант — прикрашене вишивкою чи облямівкою лляне полотно чи інша щільна тканина. Знатні жінки носили убрус з білого чи червоного полотна або парчі. Часто поверх нього надягалася маленька шапочка з декором з тканини чи хутра.

В «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького убрус описується як головний убір на Волині з широкого полотна 1,5-2 м завдовжки, кінці якого вільно звисають на плечі.

• 
  Убір подружжя Святослава на мініатюрі до Ізборника Святослава 1073 р.
• 
  Убрус. Фрагмент иконы «Деісус і новгородці на молитві». XV століття
• 
  В. І. Суриков, етюд до картини «Бояриня Морозова». ДТГ
• 
  Традиційний жіночий головний убір гуцулів, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Львівської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Черкаської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Рівненської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Рівненської області, Україна
• 
  Убрус цариці. Середина XVI століття, шовк, перли, шиття; срібло, тиснення. ДТГ

Способи пов'язування

Первісно одним кінцем тканини обв'язували голову й сколювали шпильками під підборіддям. Другий прикрашений край лягав на плече. Пізніше убрус набув трикутної форми, його кінці сколювалися під підборіддям і зав'язувалися невеликим вузлом на верхній частині голови, тобто «головкою». Під подборіддям вузол стали зав'язувати на початку XIX століття, можливо, ця традиція прийшла з Німеччини. Траплялися також варіанти пов'язування на тімені.

Література

• Жилина Н. В. Архаический головной убор (археология, этнография, народное искусство) // Stratum plus. — СПб., 2010. — № 6. — С. 255—267.
• Мельников-Печёрский П. И. На горах. В 4 т. — СПб.—М. : Изд. М. О. Вольфа, 1881.
• Политковская Е. В. Как одевались в Москве и её окрестностях в XVI—XVIII веках. — М. : Флинта, Наука, 2004. — 168 с. — ISBN 5-89349-611-6.
• Шангина И. И. Убрус // Русский традиционный костюм: Илл. энц / Соснина Н., Шангина И.. — СПб. : Искусство—СПБ, 2006. — С. 326. — ISBN 5-210-01612-9.
• Хмельницька Л. Структурно-семантичний аналіз жіночого головного убору в традиційному українському національному костюмі : [арх. 24 червня 2018] // Східноєвропейський історичний вісник. — Дрогобич : Дрогобицький державний педагогічний університет, 2016. — Вип. 1.(укр.)
• Убрус // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
• Убрус // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
• Убрус. Церковное шитьё: история и современность. — СПб., 2004—2005. — Вып. 2—3.
• Убрус // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1987. — Т. IV. (рос.)
• Шанский Н. М. и др. Убрус // Краткий этимологический словарь русского языка. Пособие для учителя. — М. : Просвещение, 1971. — С. 459—460.