Шпи́лька[1] (пол. szpilka < сер.-в.-нім. spille), рідко була́вка[2] — пристрій, що використовується для кріплення предметів або речей разом. Являє собою голку з тупою або кулястою головкою на одному кінці. Шпильки, як правило, зроблені із сталі, міді або латуні. Шпильки виготовляють шляхом розтягування тонкого дроту, заточення вістря і додавання голівки. Деякі шпильки схожі на цвяшки, але тонші і довші.

Шпилька
Зображення
CMNS: Шпилька у Вікісховищі
Шпильки

Історія

ред.

Шумери використовували шпильки, виготовлені з кістки і заліза, для сколювання тканин ще в III тис. до н. е.

Види

ред.
  • Французька шпилька — голка з головкою
  • Англійська шпилька — застібка із замочком
  • Шпилька для волосся — предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді дротяної петельки або двозубчастої вилочки
  • Шпилька для краватки — традиційна чоловіча ювелірна прикраса, призначена для кріплення шийної хустки до сорочки, була в моді переважно в XIX — початку ХХ століття.
  • Шпилька для капелюха — шпилька з декоративною головкою, що служить для кріплення капелюшка до волосся або декоративних елементів (стрічок, квітів) до капелюшка.
  • Канцелярська кнопка — шпилька, призначена для кріплення чого-небудь (найчастіше паперу або тканини) до твердої поверхні, яку можна проткнути. Має невелику довжину і об'ємне або широке плоске навершя.
  • Ентомологічна шпилька — спеціальні голки, що застосовуються для прикріплення комах в ентомологічних колекціях.

Мовні звороти

ред.
  • Підпускати шпильку — говорити ущипливі слова[3]
  • Пускати шпильку — робити ущипливе, єхидне зауваження кому-небудь[4]
  • Як на шпильках сидіти — хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння[1]
  • Як на шпильки посадити — заставити хвилюватися, відчувати тривогу[1]

Інше

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.