Відкрити головне меню
Весільна скриня. Наддніпрянщина, 1930 р. З фондів історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»

Скриня  — меблевий виріб з відкидним або знімним віком для зберігання одежі та різних інших предметів.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Слово скриня походить від пол. skrynia (сучасна форма skrzynia), яке, очевидно, має германську і далі латинську етимологію — від сер.-в.-нім. scrini < лат. scrinium («кругла коробка для паперів»). Припускається і питомо українське походження (від прасл. *skrinъ, *skrina, *skrinja, пор. «криниця»). Розмовне «сундук»[1] запозичене з тюркських мов (пор. кипч. sunduq, synduq, тат. , крим. і тур. sandyk)[2].

В УкраїніРедагувати

Дерев'яна розмальована та окута залізом скриня — неодмінний атрибут української хати. Тут зберігалося святкове вбрання, повсякденний одяг, рушники, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки) — гроші, прикраси та інші цінні предмети. У XVIIXVIII століттях скриню використовували як стіл і навіть як ліжко[3].

Заглядати в чужу скриню вважалося неетичним.

Скрині виготовлялися з явору, дубу, ялини, сосни, груші, в Карпатах нерідко використовували для цього бук. За орнаментацією скрині можна дізнатися, де вона була виготовлена. На Галичині і Гуцульщині використовували, як правило, геометричні орнаменти, в центральних і лівобережних областях України, а також на Волині і Поділлі — рослинний[4].

Колекція українських скринь XVIII—XIX ст. зберігається в зібраннях історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».

Весільна скриняРедагувати

Докладніше: Весільна скриня

Дослідження весільних скриньвиконане у дисертації Марини Юр «Розписи українських весільних скринь середини XIX — початку XX століття (типологія, іконографія, художні особливості)» (1998).

Скриня служила показником заможності дівчини, а також роду, звідки вона походила. Урочисте внесення скрині до господи нареченого було окремим ритуалом весільного обряду.

РундукРедагувати

 
Переносний ящик для особистих речей

Рунду́к — великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь, продовгуватий ящик для сидіння або лежання[5].

Різноманітні ящики на морських і річкових суднах теж називаються рундуками і призначаються для зберігання прапорів, лотів, лагів, особистих речей тощо[6][7]. Переносна матроська скринька для особистих речей називається рундучок.

ІншеРедагувати

  • На Поліссі для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо використовувалася бодня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривали віком з висячим замком[8].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  4. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  5. Рундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Каланов Н.А. Словарь морского жаргона. — 2-е изд. — М., : Моркнига, 2011. — ISBN 978-5-903081-23-3.
  7. Рундук // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  8. УКРЛІТ.ORG. Жайворонок В. В. Бо́дня // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 46.

ПосиланняРедагувати