Префікс

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Префікс (значення).

Пре́фікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду»), при́росток (активно вживалося в мовознавчій літературі до 1937 року), рідко приста́вка — частина слова, що стоїть на початку слова, тобто перед коренем. Змінює лексичне або граматичне значення слова, наприклад: робити — розробити, співати — заспівати.

В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, що в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього: наприклад, нім. vorgehen — «наступати», gehe vor — «наступай».

Загальна характеристика префіксів

Значення

Переважно виражають словотвірні значення:

• Модифікаційне словотвірне значення — префікси не змінюють загального лексичного значення слова, лише видозмінюють його, надають йому певних відтінків.

Функція

• Словотвірна функція — утворюють нові слова (наприклад, виразний $\rightarrow$ не-виразний, милий $\rightarrow$ пре-милий).
• Формозмінна функція — утворюють форми однієї лексеми. До формозмінних префіксів належать:

1. префікс най- (утворює форму найвищого ступеня порівняння прикметників).
2. видові префікси, що утворюють форму дієслова доконаного виду від дієслова недоконаного (наприклад, будувати-$\emptyset$ $\rightarrow$ з-будувати-$\emptyset$, мал'увати-$\emptyset$ $\rightarrow$ на-мал'увати-$\emptyset$).

Типи системних відношень

• омонімія (наприклад, у значенні «ознака перебування за чимось»: за-гірний, за-кордонний; у значенні «темпоральність, початок»: за-блимати-$\emptyset$, за-с'півати-$\emptyset$).
• синонімія (наприклад, у значенні «протилежність»: анти-кризовий і проти-кризовий).
• антонімія (наприклад, від'і-йти-$\emptyset$ і під'і-йти-$\emptyset$, над-хмарний і під-хмарний).

Фонемне вираження

Завжди фонемно виражені: вокалічні, консонантні, вокалічно-консонантні.

Обсяг фонем — від однієї до шести.

Характер зв'язку з іншими морфемами

Аглютинативно поєднуються з іншим префіксом або коренем.

Структура префіксів

• Прості (непохідні) — неподільні префікси (наприклад: в-, на-, з-, роз-, під-, пере-).
• Складні (похідні, вторинні) — префікси, утворені внаслідок перерозподілу двох простих на користь одного похідного. Формально можна поділити на кілька префіксів, але мають власні значення та функції, відмінні від простих (наприклад, складний префікс недо- має значення «постійно» недо-йідати-$\emptyset$ і дві морфеми не до-їдати-$\emptyset$ сніданок у значенні «не встигати доїсти»).

Походження префіксів

• Питомі

1. Давні спільнослов'янського походження (па-, пра-, су-).
2. Давні східнослов'янського походження, що пішли з прийменників (без-, від-, до-, за-, над-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-).
3. Нові українські префікси (недо-, с'пів-, проти-).
4. Спрефіксовані частки (аби-, ан'і-, де-, н'і-, не-, казна-, хтозна-, уд'-, шчо-, йак-).

• Іншомовні (а-/ан-, ана-, анти-, архі-, гіпер-, де-/дез-, дис-, екс-/ек-/е-, екстра-, ім-/ін-, інтер-, ко-/ком-/кон-, сонтр-/контра-, мета-, пар-/пара-, пост-, про-, ре- , суб-, супер-, транс-, ультра-).

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Сучасна українська мова: Морфологія: Підручник / Л. А. Алексієнко, О. М. Зубань, І. В. Козленко ; за ред. А. К. Мойсієнка ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Знання, 2013. — 524 с. — (Університетський підручник).