Прийменник
Прийме́нник — незмінна службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами в реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають. Стосуючись іменників, числівників, займенників, вони входять до складу другорядних членів речення.
Українська мова
ред.В українській мові прийменники за походженням поділяються на первинні (похідні) та вторинні (непохідні). Первинні прийменники мають праслов'янське походження, налічується близько 80-ти їх одиниць. Вони не співвідносяться з жодною частиною мови ні семантично, ні формально. Прийменникові сполучення, утворенні поєднанням двох чи трьох первинних прийменників, також належать до групи первинних прийменників. Вторинні ж прийменники мають кількісну перевагу над первинними, бо активно поповнюються новотворами.[1] Вторинні прийменники походять з інших частин мови. Вони неоднорідні й об'єднуються в 5 груп.[2][3]
За морфологічною будовою поділяються на прості, складні та складені.[4] Виділяють три сематичні типи — просторові, логічні та темпоральні.[5]
Прийменники пишуться разом, якщо утворені: двома або трьома прийменниками в сполученні із будь-якою частиною мови (напередодні, упродовж); двома простими прийменниками (задля, поза). Через дефіс записуються складні прийменники, утворені з початковими з та із (з-за, із-під). Окремо пишуться сполучення прийменників у разі, під кінець, під час, що ж до.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Безпояско, 1993, с. 278—279.
- ↑ Безпояско, 1993, с. 279—280.
- ↑ Вихованець, Городецька, 2004, с. 331—333.
- ↑ Н. Г. Шкуратяна; С. В. Шевчук (2000). Сучасна українська літературна мова. Київ: Літера. с. 250. ISBN 966-7543-02-1.
- ↑ Безпояско, 1993, с. 282.
Джерела
ред.- О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. Граматика української мови. Морфологія. — Київ : Либідь, 1993. — 334 с.
- І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, за ред. І. Р. Вихованця. Теоретична морфологія української мови. — Пульсари. — Київ, 2004. — 398 с.
- Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови — Київ: Наук. думка, 2019. — 286 с.
Додаткова література
ред.- Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. — К.: Наук. думка, 1980. — 285 с.
- Прийменники німецької мови: додаток до навч. посіб. «Граматика німецької мови. 1 ч.» / Д. А. Євгененко [и др.] ; Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. — 36 с.
- Прийменник // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 417. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо. — Центр навчальної літератури,. — Київ, 2019. — ISBN 978-611-01-1464-6.