Післяйменник є службова частина мови, що виконує анальогічну роль, що й прийменник, проте стоїть після слова, котрого стосується. Післяйменник притаманний більшости аґлютинативних мов, зокрема японській, корейській, тюркським, фіно-угорським тощо. Декотрі флективні індоєвропейські мови, наприклад гінді, вірменська, осетинська тощо, також мають післяйменник. У російській мові трапляється у приказках та фразеольогічних висловах: «Не корысти ради, а удовольствия для».

У декотрих мовах, наприклад, тюркських, декотрі післяйменники злилися зі словом і перетворилися на афікси. Наприклад, у турецькій — «masada» — «на столі», в татарській — «йөрәксез» — «без серця».

ДжерелаРедагувати