Вікіпедія

Тібор Секель

Тібор Секель (хорв. Tibor Sekelj, угор. Székely Tibor, Секей; нар. 14 лютого 1912, Спішська Собота — пом. 20 вересня 1988, Суботиця) — югославський (хорватський) журналіст угорсько-єврейського походження, дослідник, письменник і юрист. Брав участь в експедиціях по Південній Америці, Азії та Африці. Разом з угорською та хорватською мовами він також говорив німецькою, іспанською, англійською, французькою та есперанто (в загальній складності користувався 22 мовами). Був членом «Академії есперанто» і почесним членом Всесвітньої асоціації есперанто.

Тібор Секель
Tibor Székely
Тібор Секель, 1983 рік
Народився 14 лютого 1912(1912-02-14)
Спішська-Собота, Попрад
Помер 20 вересня 1988(1988-09-20) (76 років)
Суботиця
Країна  Долитавщина
 Королівство Югославія
 Демократична Федеративна Югославія
 СФРЮ
Місце проживання Суботиця
Діяльність дослідник, есперантист, письменник, адвокат
Alma mater Загребський університет
Знання мов есперанто, угорська[1], сербська, сербохорватська, німецька, англійська, французька, іспанська і італійська
Членство Академія есперанто і Association of Esperantophone Writersd
У шлюбі з Ержебет Секель
Нагороди

Життєпис ред.

Батько Тібора Секеля був ветеринаром і родина часто переїжджала. Всього через кілька місяців після народження Тібора на території сучасної Словаччини вони оселилися в селі Ченей (територія сучасної Румунії), а після 1922 року в Кікінді (Сербія, Югославія). Там він закінчив початкову школу, після чого сім'я переїхала до Нікшича (Никшић) в Чорногорії, де Тібор закінчив гімназію. Вже в середній школі він захопився альпінізмом і пішки пройшов через всю Чорногорію.

Після цього Секель працював журналістом в Загребі і в 1939 році здійснив подорож до Аргентини для підготовки репортажу про югославських емігрантів, але в результаті залишився там і протягом 15 років займався журналістикою і дослідженнями. У 1944 році він підкорив Аконкагуа, найвищу гору Західної та Південної півкуль.

В 1948—1949 роках займався вивченням малодосліджених районів у реліктових лісах Бразилії. У цій подорожі він зустрів канібальське плем'я тупарі, в якому прожив чотири місяці.

Паралельно з дослідженнями, Секель займався археологією та антропологією. У Гватемалі він зайнявся вивченням цивілізації майя) в Мексиці і цивілізації інків у Перу. Спираючись на легенду, він виявив стародавнє місто, побудоване менш цивілізованими індіанцями. Під час подорожі по Амазонці, використовуючи раніше отриманий досвід, Секель зумів пройти через Річку Смерті і крізь територію войовничого племені шавано, зібравши багато корисних географічних відомостей про цьому регіоні.

У 1954 році Секель повернувся до Югославії. Однак він як і раніше багато подорожував. У березні 1962 року він вирушив у річну подорож Африкою, в ході якої здійснив сходження на Кіліманджаро, найвищу вершину Африки. Також він відвідував Азію (Індію, Китай і Непал в 1956—1957 роках, Індію, Японію та Шрі-Ланку в 1958—1960 рр.), Сибір, Японію, Монголію в 1965—1966 роках). Також відвідав всі європейські країни, крім Албанії та Ісландії. У 1972 році знову відвідував СРСР під час етнологічного конгресу, був у Ленінграді та Узбекистані.

Протягом свого життя Секель займався різними науками. Він був дослідником, письменником, археологом, живописцем, скульптором, режисером, журналістом. Він використовував два десятки мов, з яких на десяти говорив добре. З 1972 року жив у Суботиці (Воєводина), де до кінця своїх днів працював директором музею.

У 1985 році Секель, представляючи Світову асоціацію есперанто і делегацію Югославії, вніс на голосування резолюцію про есперанто, яка була одностайно прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО.

Його дружиною була Ержебет Секель.

Праці ред.

Описи подорожей ред.

Твори Тібора Секеля містять цікаві спостереження за звичаями, мистецтвом, етнографією і перекладені багатьма мовами.

  • Tempestad sobre el Aconcagua, роман про експедиції на аргентинську гору Аконкагуа, написаний іспанською, Буенос-Айрес: Ediciones Peuser, 1944, стор 274
    • Oluja na Aconcagui i godinu dana kasnije, сербсько-хорватський переклад Іво Вечіріна, Загреб 1955, 183 стор.
    • Burka na Aconcagui, чехословацький переклад Едуарда В. Тварожека, Мартін: Osveta, 1958, 149 стор. (= Hory a ľudia 5).
    • Tempesto super Akonkagvo, перекладено есперанто Еніо Хуго Гаррота, Белград: Сербська ліга есперанто, 1959, 227 стор.
  • Por tierras de Indios, про проживання автора з індіанцями в тропічному регіоні Бразилії, в оригіналі написано іспанською, 1946.
    • Durch Brasiliens Urwälder zu wilden Indianerstämmen, німецький переклад Родольфа Симона, Цюрих: Orell Füssli, 1950, стор 210
    • Pralesmi Brazílie, чеський переклад Матильди Ст. Gusarovoj, Мартін: Osveta, 1956, 161 стор (= Svetom 9).
    • V dezeli Indijancev po brazilskih rekah gozdovih, словенський переклад Петера Ковацица, Марібор: Zalozba obzorja Maribor, 1966, стор 252
    • По країні індіанців, Перекладено есперанто Ернестом Зонненфельдем, Мальме: Видання товариства есперанто, 1970, стор 186
  • Nepalo malfermas la pordon, (Непал відкриває двері), в оригіналі написано на есперанто, La Laguna: Regulo, 1959, 212 стор. (= Stafeto науково-популярна 2).
    • Nepla otvara vrata, сербський переклад Антонія Секеля, Белград, 1959, 212 стор.
    • Window on Nepal, англійський переклад Марджорі Бултон, Лондон: Robert Hale], 1959, 190 стор
    • Nepal odpira vrata, словенський переклад Бориса Грабнара, Любляна: Mladinska knjiga, 1960, 212 стор.
  • Gxambo rafiki. La karavano de amikeco tra Afriko, (Джамбо рафіки. Караван дружби в Африці), в оригіналі написано на есперанто, Піза: Edistudio, 1991, 173 стор, ISBN 88-7036-041-5.
    • Djambo rafiki. Pot karavane prijateljstva po Afriki, словенський переклад Тіта Скерль-Сояра, Любляна: Mladinska knjiga, 1965, стор 184
  • Ridu per Esperanto, (Смійся на есперанто), Загреб 1973, 55 стр.(= Міжнародна культурна служба 3).
  • Premiitaj kaj aliaj noveloj, (Премійовані, та інші новели), сім оповідань, написаних в оригіналі есперанто, Загреб: Міжнародна культурна служба, 1974, 52 стор.
  • Kumeŭaŭa, la filo de la ĝangalo, (Кумеуауа, син джунглів), дитяча книга про пригоди серед індіанських племен Бразилії, в оригіналі написана на есперанто.
    • 1-е видання Антверпен 1979 (= Stafeto художня література 42)
    • 2-е видання Роттердам: UEA, 1994, 94 стор.
    • Kumeuaua djungels son, шведський переклад Лейфа Норденсторма, Боден 1987, стор 68
    • Kumevava, az őserdő fia, угорський переклад Іштвана Ертли, Будапешт, 1988.
    • Кумевава, син джунглів український переклад Надії Гордієнко-Андриіянової, Київ, Веселка, 1989.
  • Mondo de travivaĵoj, (Світ переживань), автобіографічне оповідання про мандри і пригоди в екзотичних країнах на п'яти континентах. Піза: Edistudio, 1-е видання 1981, 2-е видання 1990, 284 стор, ISBN 88-7036-012-1.
  • Neĝhomo, (Снігова людина), розповідь про переживання під час гірських сходжень, з поясненнями німецькою мовою, Відень: Pro Esperanto 1988, 20 стор.
  • Kolektanto de ĉielarkoj, (Збирач веселки), новели та поеми, в оригіналі написані на есперанто, Піза: Edistudio, 1992, 117 стор, ISBN 88-7036-052-0.
  • Temuĝino, la filo de la stepo, (Темуджин, син степу), юнацький роман, у сербському перекладі Терези Капісти, Белград, 1993, 68 стор, ISBN 86-901073-4-7.

Книги про есперанто ред.

  • La importancia del idioma internacional en la educacion para un mundo mejor, Мехіко: Мексиканська федерація есперанто, 1953, 13 стор.
  • The international language Esperanto, common language for Africa, common language for the world, переклад з есперанто англійською мовою виконаний Джоном Крістофером Веллсом, Роттердам: UEA, 1962, 11 стор.
  • Le problème linguistique au sein du mouvement des pays non alignés et la possibilité de la resoudre, Роттердам: UEA, 1981, 16 стор. (= Есперанто-документи 10).
    • La lingva problemo de la Movado de Nealiancitaj Landoj — kaj ĝia ebla solvo, (Мовна проблема Руху неприєднаних країн — і її можливе рішення), Роттердам: UEA, 1981, 12 стор. (= Есперанто-документи 13).

Підручники ред.

  • La trovita feliĉo, (Знайдене щастя), новела для читання для останніх курсів, Буенос-Айрес: Progreso, 1945.
  • kun Antonije Sekelj: Kurso de Esperanto, laux aŭdvida struktura metodo, (з Антонієм Секелем: Курс есперанто: акустико-візуальний структурний метод), 1960, 48 стор.
  • kun Antonije Sekelj: Dopisni tečaj Esperanta, (з Антонієм Секелем), Белград: Сербська ліга есперанто, 1960, 63 стор.

Книги з етнографії ред.

Подорожуючи по Південній Америці, Африці, Азії, Австралії та Океанії він сформував багату етнографічну колекцію, і подарував її Етнографічному музею Загреба.

  • Elpafu la sagon, (Пусти стрілу), з усної поезії народів світу, Роттердам: UEA, 1983, 187 сторінок, ISBN 92-9017-025-5 (= Серія «Схід-Захід» 18), переклади записів, зібраних під час своїх подорожей. Це твір виділяється з числа звичайних для руху есперанто та насправді стосується світової культури.

Словник ред.

Тібор Секель співпрацював з редакцією 20-мовного музеологічного словника Dictionarium Museologicum, який побачив світ у 1986 році. — ISBN 963-571-174-3

  1. ↑ CONOR.Sl
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тібор_Секель&oldid=40683491