Старий Крим

місто на сході Криму
(Перенаправлено з Старий Крим (Крим))

Стари́й Крим або Ескі́-Кири́м (крим. Eski Qırım) — місто в Україні, в Феодосійському районі Автономної Республіки Крим. Історично було відоме під назвами Солхат (італ. Solcati) та Кирим (крим. Qırım).

Старий Крим
Герб Старого Криму Прапор Старого Криму
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Феодосійський район
Код КАТОТТГ UA01180630010017505
Засноване І ст.
Статус міста з 1784 року
Населення 9478 (на 2014 рік)[1]
Площа 9.97 км²
Густота населення 950.65 осіб/км²
Поштові індекси 97345-97347
Телефонний код +380-6555
Координати 45°01′45″ пн. ш. 35°05′8″ сх. д. / 45.02917° пн. ш. 35.08556° сх. д. / 45.02917; 35.08556
Висота над рівнем моря 450 м
Водойма р. Чурук-Су, Монастирське водосховище
Назва мешканців старокри́мець
старокри́мка
старокри́мці
Відстань
Найближча залізнична станція Феодосія
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - фізична 77 км
 - автошляхами 88,9 км
До Києва
 - фізична 690 км
 - автошляхами 856 км
Міська влада
Рада Старокримська міська рада
Адреса 97345, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, м. Старий Крим, вул. Леніна, 70
Вебсторінка Старокримська міськрада
Міський голова Котюк Петро Максимович

Старий Крим у Вікісховищі

Карта
Старий Крим. Карта розташування: Україна
Старий Крим
Старий Крим
Старий Крим. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Старий Крим
Старий Крим
Мапа

Розташоване в північно-східній частині Кримських гір. Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як таврське м. Карія, з кінця І тисячоліття — Сурхат; з XIII до поч. XV ст. — Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим).

Клімат

ред.

Клімат слабовираженним низькогірський (висота бл. 400 м). Знаходячись біля підніжжя г. Агармиш на висоті близько 400 м н. р. м., місто має сприятливі умови для лікувальння легеневих хвороб. Нагріваючись вдень, Агармиш створює до вечора висхідний повітряний потік, що в свою чергу призводить до того, що в Старий Крим надходить повітря з боку Чорного та Азовського морів, а також повітря зі степів Керченського півострова. Змішуючись з повітрям потужного лісового масиву Агармиш і прилеглих околиць морське повітря створює неповторний клімат східного краю кримських гір.

Населення

ред.

Старий Крим — місто з найбільшою часткою кримськотатарського населення — 40,8 %.[2]. Динаміка чисельності населення: 1805 рік — 114 осіб (89 кримських татар, 25 циган); 1926 рік — 4738 осіб (1897 росіян, 1183 болгар, 900 греків, 266 кримських татар, 175 українців, 84 євреї, 63 німці); 1939 рік — 5141 осіб; 1989 рік — 9196 осіб; 2001 рік — 9960 осіб; 2011 рік — 9446 осіб.

Історія

ред.
 
Старий Крим. Картина Костянтина Богаєвського

На місці сучасного Старого Криму на початку І тисячоліття згадується таврське місто Карія, хоча не всі дослідники згодні з цією локалізацією.

Старий Крим як місто виникає у XIII століття, до поч. XV століття відомий як Солхат (дещо пізніше — Кирим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі-Кирим (Старий Крим).

У 1783 році разом з усім Кримом анексований Російською імперією. Григорій Потьомкін планував перетворити місто на адміністративний центр півострова і навіть вигадав для нього нову назву — Сімферополь, проте зрештою центр (разом із назвою) вирішили перенести до Акмесджита, натомість Старий Крим перейменували на Левкополь (від грец. Λευκόπολις) — так, як спочатку планували назвати Акмесджит. Створений одночасно Левкопольський повіт в 1787 році став Феодосійським, а Левкополь отримав статус позаштатного міста Феодосійського повіту Таврійської губернії (який зберігав до 1917 року). Назва Левкополь зрештою теж не прижилася і за правління Павла I місту повернули зросійщену назву Старий Крим[3].

1875 року для міста було створено проєкт герба: на чорному щиті золота голова дракона з червоними очима та язиком; у вільному куті щита герб Таврійської губернії. Проєкт дістав попереднє схвалення Департаменту герольдії Сенату, однак остаточного затвердження не дістав.

Національний склад

ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[4]:

Національність Відсоток
росіяни 53,79 %
кримські татари 29,17 %
українці 10,22 %
білоруси 0,64 %
вірмени 0.23 %
азербайджанці 0,14 %
поляки 0,11 %
інші/не вказали 5,70 %

Мовний склад

ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Російська 6 185 62,10 %
Кримськотатарська 2 572 25,82 %
Українська 522 5,24 %
Грецька 49 0,49 %
Білоруська 21 0,21 %
Вірменська 11 0,11 %
Болгарська 8 0,08 %
Румунська 6 0,06 %
Німецька 4 0,04 %
Інші/Не вказали 582 5,85 %
Разом 9 960 100 %


Пам'ятки

ред.

У Старому Криму збереглися пам'ятки старовинної архітектури середньовіччя: мечеть хана Узбека (45°02′2″ пн. ш. 35°06′1″ сх. д. / 45.03389° пн. ш. 35.10028° сх. д. / 45.03389; 35.10028) з розташованими поруч руїнами медресе, вірменський монастир Сурб-Хач (45°0′34″ пн. ш. 35°3′53″ сх. д. / 45.00944° пн. ш. 35.06472° сх. д. / 45.00944; 35.06472), руїни мечетей Бейбарса (найстарішої в Криму) та Куршум-Джамі, караван-сараю та церкви Іоанна Хрестителя. В 6 км на південь від міста Старий Крим і в 3 км від монастиря Сурб-Хач знаходиться колишній вірменьський монастир Сурб Степанос. У місті розташований будинок-музей Олександра Гріна (45°1′41″ пн. ш. 35°5′21″ сх. д. / 45.02806° пн. ш. 35.08917° сх. д. / 45.02806; 35.08917), Костянтина Паустовського, музей етнографії кримських татар, літературно-художній музей.

  • На північному заході від міста — гірський масив Агармиш (722,5 м н. р. м.);
  • На півдні — хребет Туар-Алан (748,2 м н. р. м.);
  • На сході — курган Кара-Оба (333,9 м н. р. м.).

Релігія

ред.

Мечеть хана Узбека

Мечеть Зубейр-Джамі

Відомі люди

ред.

Галерея

ред.

Виноски

ред.
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. http://tyzhden.ua/Publication/3334
  3. Олексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії. Еспресо. 2022-08-18.
  4. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

ред.

Додаткова література

ред.