Список віце-чемпіонів Формули-1

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Це список пілотів, які зайняли друге місце в чемпіонаті світу з Формули-1.

Ален Прост і Стірлінг Мосс зайняли друге місце чотири рази, Прост в 1983 році за Renault, 1984 і 1988 роках за McLaren і Ferrari 1990 року, і Мосс в 1955 році за Mercedes, 1956 і 1957 за Maserati і 1958 за Vanwall. Також Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів».

Велика Британія є лідером по віце-чемпіонах серед країн. Віце-чемпіонами британцями були Стірлінг Мосс в період між 1955 і 1958, Тоні Брукс за Ferrari в 1959 році, Джим Кларк за Lotus в 1962 році, Грем Хілл за BRM в 1963, 1964 і 1965, Джон Сертіс за Ferrari в 1966 році, Джекі Стюарт за Matra в 1968 році і Tyrrell в 1972 році , Найджел Менселл за Williams в 1986, 1987 і 1991 роках, Деймон Хілл на Williams в 1994 і 1995 роках, Еді Ірвайн за Ferrari в 1999 році, Девід Култхард за McLaren в 2001 році і Льюїс Хемілтон для McLaren в 2007 році.

20 віце-чемпіонів бали у складі команди Ferrari. Це були Альберто Аскарі в 1951 році, Ніно Фаріна в 1952 році, Хосе-Фройлан Гонзалес в 1954 році, Тоні Брукс в 1959 році, Вольфганг фон Трипс в 1961 році, Джон Сертіс в 1966 році, Жакі Ікс в 1970 році, Клей Регаццоні в 1974 році, Нікі Лауда в 1976 році, Жиль Вільньов в 1979 році Дідьє Піроні в 1982 році, Мікеле Альборето в 1985 році, Ален Прост в 1990 році, Міхаель Шумахер в 1998 і 2006 роках, Еді Ірвайн в 1999 році, Рубенс Баррікелло в 2002 і 2004, Феліпе Маса в 2008 році і Фернандо Алонсо в 2010 році.

Найменша різниця між першим і другим місцями була в 1984 році, всього 0,5 очок, які розділяли пілотів команди McLaren Алена Проста і чемпіона Нікі Лауду. Найбільша різниця була в 2011 році, 122 очка, що розділили Себастьяна Феттеля з команди Red Bull та Дженсона Баттона з McLaren.

Рекорд перемог у Гран-Прі у віце-чемпіонів — 7, Ален Прост за McLaren в 1984 і 1988, Кімі Райкконен за McLaren в 2005 році і Міхаель Шумахер за Ferrari в 2006 році. Два пілота стали віце-чемпіонами без жодної перемоги у Гран Прі. Це Ніно Фаріна за Ferrari в 1952 році і Ронні Петерсон за March в 1971 році.

Дженсону Баттону належить рекорд за кількістю очок за друге місце — 270 (в 2011 році). Стірлінг Мосс, в 1955 році, набрав найменше — 23.

Два пілота отримали друге місце посмертно — Вольфганг фон Трипс в 1961 році і Ронні Петерсонас в 1978 році.

По сезонам

ред.
 
Ален Прост був віце-чемпіоном чотири рази, також чотири рази він був чемпіоном
 
Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів»
 
Грем Хілл має три других місця і два титули чемпіона
 
Найджел Менселл має три других місця і один титул чемпіона
Сезон Пілот Команда Двигун Поул Перемоги Подіуми Очки Різниця
1950   Хуан-Мануель Фанхіо   Alfa Romeo Alfa Romeo 4 3 3 27 3
1951   Альберто Аскарі   Ferrari Ferrari 2 2 3 25 6
1952   Ніно Фаріна   Ferrari Ferrari 2 0 4 24 12
1953   Хуан-Мануель Фанхіо   Maserati Maserati 1 1 4 28 6.5
1954   Хосе-Фройлан Гонзалес   Ferrari Ferrari 1 1 4 25.14 16.86
1955   Стірлінг Мосс   Mercedes Mercedes 1 1 3 23 17
1956   Стірлінг Мосс   Maserati Maserati 1 2 3 27 3
1957   Стірлінг Мосс   Maserati
  Vanwall
Maserati
Vanwall
1 3 3 25 15
1958   Стірлінг Мосс   Cooper
  Vanwall
Climax
Vanwall
3 4 5 41 1
1959   Тоні Брукс   Ferrari Ferrari 2 2 4 27 4
1960   Брюс Макларен   Cooper Climax 0 1 6 34 9
1961   Вольфганг фон Трипс   Ferrari Ferrari 1 2 4 33 1
1962   Джим Кларк   Lotus Climax 5 3 3 30 12
1963   Грем Хілл   BRM BRM 2 2 5 29 25
1964   Грем Хілл   BRM BRM 1 2 5 39 1
1965   Грем Хілл   BRM BRM 4 2 6 40 14
1966   Джон Сертіс   Ferrari
  Cooper
Ferrari
Maserati
2 2 4 28 14
1967   Джек Бребем   Brabham Repco 2 2 6 46 5
1968   Джекі Стюарт   Matra Ford 0 3 4 36 12
1969   Жакі Ікс   Brabham Ford 2 2 5 37 26
1970   Жакі Ікс   Ferrari Ferrari 4 3 5 40 5
1971   Ронні Петерсон   March Ford 0 0 5 33 29
1972   Джекі Стюарт   Tyrrell Ford 2 4 5 45 16
1973   Емерсон Фіттіпальді   Lotus Ford 1 3 8 55 16
1974   Клей Регаццоні   Ferrari Ferrari 1 1 7 52 3
1975   Емерсон Фіттіпальді   McLaren Ford 0 2 6 45 19.5
1976   Нікі Лауда   Ferrari Ferrari 3 5 9 68 1
1977   Джоді Шектер   Wolf Ford 1 3 9 55 17
1978   Ронні Петерсон   Lotus Ford 3 2 7 51 14
1979   Жиль Вільнев   Ferrari Ferrari 1 3 7 47 4
1980   Нельсон Піке   Brabham Ford 2 3 6 54 13
1981   Карлос Ройтеман   Williams Ford 2 2 7 49 1
1982   Дідьє Піроні   Ferrari Ferrari 2 2 6 39 5
1983   Ален Прост   Renault Renault 3 4 7 57 2
1984   Ален Прост   McLaren TAG 3 7 9 71.5 0.5
1985   Мікеле Альборето   Ferrari Ferrari 1 2 8 53 20
1986   Найджел Менселл   Williams Honda 2 5 9 70 2
1987   Найджел Менселл   Williams Honda 8 6 7 61 15
1988   Ален Прост   McLaren Honda 2 7 14 87 3
1989   Айртон Сенна   McLaren Honda 13 6 7 60 16
1990   Ален Прост   Ferrari Ferrari 0 5 9 71 7
1991   Найджел Менселл   Williams Renault 2 5 9 72 24
1992   Рікардо Патрезе   Williams Renault 1 1 9 56 52
1993   Айртон Сенна   McLaren Ford 1 5 9 73 26
1994   Деймон Хілл   Williams Renault 2 6 11 91 1
1995   Деймон Хілл   Williams Renault 7 4 9 69 33
1996   Жак Вільньов   Williams Renault 3 4 11 78 19
1997   Хайнц-Харальд Френтцен*   Williams Renault 1 1 7 42 39
1998   Міхаель Шумахер   Ferrari Ferrari 3 6 11 86 14
1999   Еді Ірвайн   Ferrari Ferrari 0 4 9 74 2
2000   Міка Хаккінен   McLaren Mercedes 5 4 11 89 19
2001   Девід Култхард   McLaren Mercedes 2 2 10 65 58
2002   Рубенс Баррікелло   Ferrari Ferrari 3 4 10 77 67
2003   Кімі Райкконен   McLaren Mercedes 2 1 10 91 2
2004   Рубенс Баррікелло   Ferrari Ferrari 4 2 14 114 34
2005   Кімі Райкконен   McLaren Mercedes 6 7 12 112 21
2006   Міхаель Шумахер   Ferrari Ferrari 4 7 12 121 13
2007   Льюїс Хемілтон   McLaren Mercedes 6 4 12 109 1
2008   Феліпе Маса   Ferrari Ferrari 6 6 10 97 1
2009   Себастьян Феттель   Red Bull Renault 4 4 8 84 11
2010   Фернандо Алонсо   Ferrari Ferrari 2 5 10 252 4
2011   Дженсон Баттон   McLaren Mercedes 0 3 12 270 122
2012   Фернандо Алонсо   Ferrari Ferrari 2 3 13 278 3
2013   Фернандо Алонсо   Ferrari Ferrari 0 2 9 242 155
2014   Ніко Росберг   Mercedes Mercedes 11 5 15 317 67
2015   Ніко Росберг   Mercedes Mercedes 7 6 15 322 59
2016   Льюїс Хемілтон   Mercedes Mercedes 12 10 17 380 5
2016   Себастьян Феттель   Ferrari Ferrari 4 5 13 317 46
Сезон Пілот Команда Двигун Поул Перемоги Подіуми Очки Різниця

† Вольфганг фон Трипс помер після аварії на Гран-прі Італії 1961. Ронні Петерсон аналогічно помер після аварії на Гран-прі Італії 1978.
* У 1997 році Міхаель Шумахер закінчив чемпіонат другим, у трьох очках позаду Жака Вільнева, але був дискваліфікований за створення аварійної ситуації з Вільневим на Гран-прі Європи.[1]

За пілотами

ред.

Нижче наведено список пілотів, які ставали кілька разів віце-чемпіонами.

Пілот Віце-чемпіон Чемпіон
  Стірлінг Мосс 4 0
  Ален Прост 4 4
  Грем Хілл 3 2
  Найджел Менселл 3 1
  Фернандо Алонсо 3 2
  Хуан-Мануель Фанхіо 2 5
  Жакі Ікс 2 0
  Джекі Стюарт 2 3
  Емерсон Фіттіпальді 2 2
  Ронні Петерсон 2 0
  Айртон Сенна 2 3
  Деймон Хілл 2 1
  Рубенс Баррікелло 2 0
  Кімі Райкконен 2 1
  Міхаель Шумахер 2 7
  Ніко Росберг 2 1
  Льюїс Хемілтон 2 3
  Себастьян Феттель 2 4

За країнами

ред.

Список віце-чемпіонів за національною приналежністю.

Країна Других місць Гонщик(ів)
1   Велика Британія 22 12
2   Бразилія 8 5
2   Німеччина 8 5
4   Франція 5 2
5   Аргентина 4 3
5   Італія 4 4
7   Фінляндія 3 2
7   Іспанія 3 1
9   Канада 2 2
9   Бельгія 2 1
9   Швеція 2 1
12   Нова Зеландія 1 1
12   Австралія 1 1
12   Швейцарія 1 1
12   Австрія 1 1
12   ПАР 1 1

Примітки

ред.
  1. FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.