Тризуб

Тризуб
Тризуб
Версії
	Гедимінові стовпи Литовської династії
Деталі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 25 грудня 2018, заснована на цій версії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тризуб (значення).

Три́зуб (варіант — Тризу́б) — український національний герб, герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Руської держави.

Історія

Тризуб у формі монограми ВОЛЯ на монеті Володимира (Великого) Святославовича

Походження символу

Особисті знаки князів династії Рюриковичів

Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, стилізованого та спрощеного символу птаха, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків.

Існує думка що за допомогою тризуба слов'яни символічно зображали слов'янського бога Перуна, який, ймовірно був покровителем у тому числi й скіфів, котрі за Геродотом називали себе «соколотами» — тими, що поклоняються соколу. Саме слово сокіл складається зі скіфських so («як») і kolo («сонце», порівн. коло, колесо), тобто «сонцеподібний».

Київська держава

Після «соколу» Святослава Тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого — Святополка І (1015–1019), Ярослава I Мудрого (1019–1054) й інших князів. Двозуб був знаменом Із'яслава Ярославича (1054–1078), Святополка II Із'яславича (1093–1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264–1301). Крім монет знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986–996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах.

Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено близько 2 сотень різновидів тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 століття, але вже з 12 століття його почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом.

ХХ століття

Печатки 1918–1920. Музей УНР

По відродженні української держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і Малий Герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.).

Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб. Націоналістичні середовища вживають тризуб, в якому середній зуб замінений мечем, деякі українські католики і гетьманці — тризуб з хрестом.

Після відновлення української національної державності Верховна Рада України своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.

Предметне трактування

Шеврон «Донбасу»

Герб з якорем.

Бачення у зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Деякі дослідники вважають Тризуб відтворенням форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображенням корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, слов'янського сокола або голуба Святого Духа. Також є фахівці, які вважають, що Тризуб є стилізованим символом сокола, який був священним птахом і символом Першобога для слов'ян. Значна частина фахівців припускає, що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем^[1], норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо.

Філософське трактування

Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним.

Галерея

Родові герби та символи

Використання в італійській армії

Геральдика італійської армії дозволяє підрозділам додавати символи до їхніх гербів за кожну Медаль за військову доблесть, якою нагороджено підрозділ. Ці символи відносяться до країн/територій, де ця медаль була отримана. Протягом Другої світової війни 8-ма Армія (Італії) була направлена на східний фронт. Ця армія була практично повністю знищена протягом Операції «Малий Сатурн». Підрозділам, які добралися назад до ліній країн Осі та були сформовані знову після війни, було дозволено додати Український Тризуб до своїх гербів, якщо вони були нагороджені медаллю «За військову доблесть» протягом італійської кампанії в Радянському Союзі.

Тризуб на своїх гербах мають:

53-й піхотний полк
80-й піхотний полк
82-й піхотний полк
89-й піхотний полк
3-й Берсаґлієрський полк
6-й Берсаґлієрський полк
18-й Берсаґлієрський полк
1-й Альпійський полк
2-й Альпійський полк
4-й Альпійський полк
5-й Альпійський полк
6-й Альпійський полк
8-й Альпійський полк
9-й Альпійський полк
14-й Альпійський полк
15-й Альпійський полк
18-й Альпійський полк
Альпійський батальйон Тірано
Альпійський батальйон Вінченца
3-й кавалерійський полк
5-й кавалерійський полк
Вольйоре Кінний артилерійський полк
2-й артилерійський полк
3-й Гірський артилерійський полк
4-й Артилерійський полк
8-й Артилерійський полк
11-й Артилерійський полк
17-й Артилерійський полк
52-й Артилерійський полк
121-й Артилерійський полк
Ундіна Гірська артилерійська група
2-й Інженерний полк
4-й Інженерний полк
Залізничний Інженерний полк
Армійський Ветеринарний корпус

Тризуб у Росії

В добу Київської Русі так званий «чернігівський» різновид тризубу був дуже поширений на значній території Чернігівського князівства, в тому числі й на тих землях, що перебувають зараз у складі Росії. Після вбивства у 1246-му році в Золотій Орді чернігівського князя Михайла Святого, центр політичного життя Чернігівського князівства перемістився на деякий період на північ, до Брянська, подалі від татарських набігів. Символом місцевих чернігівських князів став так званий «розквітлий тризуб», або «тризуб розквітлий хрест» — тризуб з елементами рослинного декору. В наш час «розквітлий тризуб» можна побачити на неофіційному гербі Брянської області, відомому з 1998-го року^[2]. Також цей тризуб є офіційним символом Брянсько-Сівської єпархії Російської православної церкви^[3].

Тризуб і двозуб на глеках з Трубчевська (ХІІ ст.)
Неофіційний герб Брянщини.
Символ Брянсько-Сівської єпархії РПЦ.

Гончарні клейма

Тризуб на гончарному клеймі міста Новгород-Сіверський (ХІ-ХІІ ст.)

Див. також

Герб України
Тризубець
Андський канделябр
Остринський тризуб
Ґедимінові стовпи
Трішула
Укри (див. там розділ «Мова», «Суспільство», «Геральдика»)

Примітки

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Грушевський М. Український герб. Народна Воля. Київ 1917;
Модзалевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України, ж. Наше минуле, ч. 1. К. 1918;
Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. Ужгород 1934;
Скотинський Г. Український герб і прапор. Львів 1935;
Рыбаков Б. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси X–XII вв., ж. Советская Архєология, ч. 6. М. — П. 1940; (рос.)
Андрусяк М. Тризуб. Мюнхен 1947:
Міллер М. Матеріали до питання про тризуб, ж. Рід та знамено, ч. 1 — IV. Франкфурт 1947;
Січинський В. Український тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953.
Ігор Роздобудько. Культура Стародубщини 9-13 ст.ст. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тризуб

Українське геральдичне товариство
Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш герб? Українська Правда, Історична Правда 18.10.2010 Олександр Зінченко
Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого
Тризуб — герб України

[1] Шаповалов Г. И. «О символе „якорь-крест“ и значении знака Рюриковичей» (рос.)

[2] Брянская область. // Геральдикум.(рос.)

[3] Официальный сайт Брянской и Севской епархии РПЦ.(рос.)

[1]

[2]

[3]