Володимир-Волинський район

район у Волинській області (утворений в 2020 році)

Володимир-Волинський район — район Волинської області в Україні, утворений 2020 року. Адміністративний центр — місто Володимир-Волинський. Площа — 2579,3 км²[1] (12,7 % від площі області), населення — 172,9 тис. осіб (2020)[1]. Найбільше місто — Нововолинськ з населенням 52 188 мешканців.

Володимир-Волинський район
адміністративно-територіальна одиниця
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Волинська область
Код КАТОТТГ: UA07020000000048211
Утворений: 17 липня 2020 року
Населення: 172 947 (2020)
Площа: 2 579,3 км²
Густота: 67,05 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Володимир-Волинський
Громади: 11
Районна влада
Мапа

До складу району входять 11 територіальних громад[1][2].

ІсторіяРедагувати

Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли: Володимир-Волинська, Нововолинська, Устилузька міські, Іваничівська, Локачинська селищні, Зимнівська, Оваднівська, Литовезька, Павлівська, Поромівська, Затурцівська сільські територіальні громади[2][3].

Раніше територія району входила до складу Володимир-Волинського (1940—2020), Іваничівського, Локачинського, Турійського районів, ліквідованих тією ж постановою[3].

Передісторія земель районуРедагувати

В Іпатіївському літописі під 981 роком зазначається, що земля дулібів-волинян входить в Київську Русь. Князь Володимир Великий заклав місто неподалік від давнього городища Волинь й назвав його Володимиром, зробивши його центром удільного князівства. Першим князем у 988 році став син Володимира Святославича Всеволод. Започатковане старшим сином Ярослава Мудрого Ізяславом по смерті батька.

В 1154 розділилося на Володимирське і Луцьке. Далі історія Волинського князівства зосереджується у Володимирському князівстві, на чолі якого став Мстислав II Ізяславич. Наприкінці 1160-х років воно було поділене між його синами. У другій половині XII ст. Волинсько-Володимирське князівство перетворюється на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання Романа Мстиславича (11701205). Князівство займало територію по Бугу, Стиру, Горині й правих притоках Прип'яті. У результаті міжусобиць і спадкових поділів володінь воно було подрібнене на менші удільні князівства. Серед них: Луцьке князівство з центром у Луцьку, Дорогобузьке князівство з центром у Дорогобужі та Пересопницьке князівство з центром у Пересопниці на сході, Белзьке князівство з центром у Белзі на півдні, Червенське князівство з центром у Червені на південному заході, Холмське князівство з центром у Холмі на заході, Берестейське князівство з центром у Бересті на півночі.

Після смерті Юрія II Болеслава, бояри проголосили королем Русі його зятя Любарта-Дмитра. Після його смерті останнім володимирським князем став його син Федір.

У 1393 р. Вітовт ліквідував удільні князівства і перетворив їх на провінції Литви, якими правили намісники. Волинь стала частиною Великого князівства Литовського. У 1440 році великий князь литовський Казимир IV Ягайлович визнав відновлення Волинського князівства. Волинським князем став Свидригайло. Проте такі поступки з боку Литви православним були тимчасовими. У 1452 р. після смерті Свидригайла Волинське князівство припинило своє існування.

У 1566 p. був утворений Володимирський повіт Волинського воєводства Великого князівства Литовського до 1569 року та Корони Королівства Польського в Речі Посполитій до 1792 року. Повіт ділився на староства, охоплював площу в 4212,00 км².[4]

Після Гродненського сейму повіт опинився у складі Володимирського воєводства. Воєводство повинно було мати в Сеймі двох сенаторів (воєводу і каштеляна) та шістьох депутатів, яких обирали на чотири роки. Сеймики мали проводитися в кафедральному соборі Володимира-Волинського. Воєводство існувало до Третього поділу Речі Посполитої.

Після третього поділу Польщі в 1795 році повіт було приєднано до Росії, він увійшов до складу Волинського намісництва. У роки першої світової війни через Володимирщину декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, і австро-німецькими військами, з другого.

У 1920 році повіт увійшов до складу Польщі.

27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області[5].

17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський (Оваднівський), Володимир-Волинський, Озютицький, Порицький і Устилузький райони. Тоді ж утворений Локачинський район, який до того був частиною Луцького повіту.

1946 — перейменовані райони: Озютичівський на Затурцівський, Порицький на Іваничівський, Вербський на Оваднівський (07.06.1946).[6]

1957 — Іваничівський район перейменовано на Нововолинський.

Кінець 1950-х років — скасовані Затурцівський, Устилузький (27.01.1957)[7] та Оваднівський райони (25.09.1958)[7]

1962 — укрупнення районів, скасовувались[8][9]: Локачинський, Нововолинський райони.

4 січня 1965 року — відновлений Локачинський район.[10][11]

1966 — відновлений Іваничівський район.[12]


ПриміткиРедагувати

  1. а б в Автор. Волинська область - Райони. decentralization.gov.ua. Процитовано 2021-01-20. 
  2. а б Автор. Волинська область - Громади. decentralization.gov.ua. Процитовано 2021-01-20. 
  3. а б ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». https://zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020. 
  4. Aleksander Jabłonowski: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. VIII: Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1889, s. 12.  (пол.)
  5. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 53–54, 54–55, 65–66, 66–67, 73; 905, 907, 920, 933, 948, 967, 999, 1009, 1013, 1018, 1062.
  7. а б Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 407.
  8. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 9–11.
  9. Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
    СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 96–97.
    (рос.)
  10. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  11. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  12. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 48 — с. 511—512.

ПосиланняРедагувати

Ковельський район
  Польща   Луцький район
Червоноградський район
(Львівська область)