Відкрити головне меню

Соломія Кравченко
Pavlychko solomiya dmytrivna.jpg
Ім'я при народженні Соломія Павличко
Народилася 15 грудня 1958(1958-12-15)
Львів, Українська РСР
Померла 31 грудня 1999(1999-12-31) (41 рік)
Київ, Україна
·Отруєння чадним газом
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР, Україна
Національність українка
Діяльність філософ, літературний критик, перекладачка
Відомий завдяки письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка
Alma mater КНУ ім. Т. Шевченка
Батько Павличко Дмитро Васильович
Діти Павличко Богдана Михайлівна
Могила Соломії Павличко

Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (15 грудня 1958, Львів — 31 грудня 1999, Київ) — письменниця, літературознавець, перекладач, публіцист, автор праць із теорії літератури, історії фемінізму. Донька Дмитра Павличка.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народилася 15 грудня 1958 року у Львові, у сім'ї українського письменника Дмитра Павличка. Перші роки життя проживала у Львові, а потім, у 1965 році, разом із сім’єю переїхала до Києва, де проживала у квартирі на Хрещатику. Соломія з дитинства  багато читала, особливо, книжки з батькової бібліотеки, серед яких було багато привезених Дмитром Павличком з Америки. Серед них був і роман Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» англійською, який вона за півроку переклала. Навчалася на відділенні романо-германських мов і літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1981), потім закінчила аспірантуру при ньому. У 1984 році захистила кандидатську дисертацію з американської літератури на тему «Філософська поезія американського романтизму (Поетична творчість Ралфа Уолдо Емірсона та Емілі Дікінсон)», а також у 1995 році захистила докторську дисертацію на тему «Теоретичний дискурс українського модернізму» під керівництвом Кіри Шахової.

«Дмитро Васильович казав, що дочка талановитіша за нього. Якось показав мені Соломіїну статтю про американську поезію середини ХІХ століття. Там згадувалися майже 115 імен поетів, із яких я чув два-три. Дмитро Васильович визнав, що знає не більше 20. Віталій Коротич, із яким у Дмитра Павличка були складні стосунки, якось зустрів його дружину Богдану Павлівну і сказав: «Прочитав у журналі статтю вашої Соломії про американську поезію. Я вражений! І в кого це вона у вас така розумна?»» (Олександр Ратнер)[1]

ДіяльністьРедагувати

Упродовж 15 років працювала в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, спочатку молодшим науковим співробітником відділу зарубіжної літератури (1985-1990), потім науковим співробітником (1990-1991), старшим науковим співробітником (1992-1996), а згодом провідним науковим співробітником відділу теорії літератури (1997-1999). Була викладачкою філологічного факультету гуманітарних та суспільних наук Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1992-1993), а також факультету гуманітарних наук та суспільних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1995).

«Блискучий учений, літературний критик, перекладач, вона, поза всім тим, була самовідданим культуртреґером у найкращому сенсі цього слова, завжди витворювала навколо себе атмосферу творчого пошуку, прилучала до задуманих нею проектів багатьох і багатьох людей.» (Віра Агєєва)[2]

Соломія Павличко була доктором філологічних наук (1995), доцентом (1997) та професором «Києво-Могилянської академії» (1998), членом Національної спілки письменників України (з 1992 року) та Асоціації українських письменників1997 року), а також лауреатом премії імені академіка Сергія Єфремова (посмертно) за працю «Дискурс модернізму в українській літературі» (1999). Соломія також була запрошеною викладачкою української літератури відділу славістики та східноєвропейських студій в Альбертському університеті (Едмонтон, 1990) і у Гарвардській літній школі україністики (1996-1997), куди її було запрошено як стипендіата програми Фулбрайта. Представляла Україну в академічній раді Програми підтримки вищої освіти соросівського Інституту Відкритого Суспільства у Будапешті. Із 1990 по 1993 роки була головою комісії з поширення української культури Міжнародної асоціації україністів та головою експертної комісії програми «Підтримка вищої школи в Україні» Міжнародного фонду «Відродження» з 1995 по 1997 роки.

1992 року Соломією Павличко було створене видавництво перекладної наукової літератури «Основи», у якому вона до грудня 1999 незмінно очолювала редакційну раду і формувала видавничу політику.

«1992 року економічна криза здавалася цілковито безпросвітною. Яку треба було мати енергію й відвагу, щоби започаткувати видавництво перекладної наукової літератури! Хто купуватиме книжки, коли щотижня дорожчає хліб? Соломії вірилося в те, що книжки людям потрібні за будь-яких умов і криз.» (Віра Агєєва)[3]

30 грудня 1999 року вона домовилася провести перший робочий день Нового року в бібліотеці Вернадського. 31 грудня 1999 року взяла участь у телепередачі «Сніданку з 1+1», а ввечері вдома, унаслідок отруєння чадним газом від несправного бойлеру, втратила свідомість і захлинулась у ванній на 42 році життя. Похорон Соломії з численною участю громади відбувся у Києві на Байковому кладовищі 4 січня 2000 року.

«Моя душа була в Ній, моя надія була в Ній, з її відходом моє життя обернулося в якийсь механічний рух, у присмерк, в якому я бачу тільки сумні образи.» (Дмитро Павличко)[4]«Соломія Павличко – близька і дорога мені людина. Її трагічна напередодні нового 2000-го року скінчила цілу добу в українській культурі для цілого мого покоління. Соломія була беззастережним інтелектуальним і моральним лідером свого покоління. Це була шалено яскрава, талановита, мудра і направду лицарської душі людина. Те, що вона встигла за свої 42 роки зробити… Вона була з тих людей, які міняли світ довкола себе.» (Оксана Забужко)[5]

14 листопада 2018 року відбулася лекція, присвячена Соломії Павличко, у PinchukArtCentre у рамках виставки феміністичного мистецтва «Свій простір» за майже місяць до дня народження Соломії Павличко, яку прочитала літературознавець Тамара Гундорова. Під час лекції йшла мова про модернізм, фемінізм, орієнталізм, якими їх побачила Соломія, а також про її місця пам’яті. У грудні 2019 року був проведений міждисциплінарний круглий стіл у рамках Днів науки НаУКМА за підтримки Фонду ім. Генріха Белля, присвячений пам’яті Соломії Павличко, під час якого обговорювалися такі теми, як образ підступної жінки у літературі, гендерний аспект сучасних українських, польських та ізраїльських оповідок, академічний фемінізм, кар’єра жінки VS кар’єра чоловіка, сприйняття суспільством. До круглого столу долучилися представники літературознавчої секції (Віра Агеєва, Ростислав Семків, Марія Валова, Ольга Полюхович, Ірина Борисюк), а також представники соціологічної секції (Світлана Оксамитна, Тамара Марценюк, Тетяна Костюченко та Марина Бардіна).

«Соломія Павличко у дослідницькій діяльності прагнула підважити численні міфи про становище жінки у суспільстві загалом і українській літературі зокрема. Авторка писала: «Що може зробити аналіз з історією української культури? Перечитати її по-своєму. Зруйнувати, розконсервувати патріархальні структури мислення і народницькі ідеали». (Тамара Марценюк)[6]

Особисте життяРедагувати

Першим чоловіком Соломії був Михайло Загребельний (син письменника Павла Загребельного), із яким вона розлучилася восени 1990 року. 1987-го у них народилася донька Богдана, над якою Роксолана Павличко, молодша сестра Соломії,  через суд оформила опікунство, коли дівчинці було 12 років. Нині Дана Павличко економіст, видавниця, директорка видавництва «Основи» з 2011 року. Другим чоловіком Соломії став канадський історик і політолог українського походження Богдан Кравченко, який виховував Дану після смерті її матері.

 
Титульні сторінки автореферату докторської дисертації Соломії Павличко, 1995.

ТворчістьРедагувати

Стала відомою, як авторка праць із історії фемінізму.

Започаткувала в Україні видання феміністичної літератури, переймалася ідеєю партнерської сім'ї, образом нової української жінки — активної, творчої.

Юрій Іздрик одного разу сказав: «Все ж, що має на увазі Соломія Павличко, яка так наполегливо майже у кожній своїй публікації відстоює ідеї фемінізму? Невже справді рівноправ'я, свободу й тому подібні нісенітниці? Якось не віриться, що доктор наук, автор п'яти книжок, self-made woman переймається подібними речами». На це Соломія Павличко відповіла: «Я мушу сказати Іздрикові, що я справді вірю в такі "нісенітниці" як рівноправ'я і свобода абсолютно в усіх аспектах і нюансах цих понять - політичних, історичних, економічних, соціальних, культурних і навіть сексуальних (моралістів на зразок Іздрика прошу почервоніти)».[7]

Найвідомішими працями Соломії Павличко є «Теорія літератури», «Фемінізм», «Націоналізм, сексуальність, орієнталізм». Перші книжки Павличко: «Философская поэзия американского романтизма: Эмерсон. Уитмен. Дікінсон» (1988 рік), «Байрон. Нарис життя і творчості» (1989 рік), «Лабіринти мислення. Інтелектуальний роман сучасної Великої Британії» (1993 рік), – не мали значного розголосу, однак, на думку Тамари Гундорової, романо-германська філологія дозволила Соломії поглянути на українську літературу із західного боку і побачити її у світовому контексті, як рівноцінну.

«Фемінізм мене цікавить як наукове та інтелектуальне явище. Твори західних феміністок зі світовим ім’ям Юлії Крістевої, Елен Сіксу, Лус Ірігорей та інших з філософії, мовознавства, літературознавства дають уявлення про те, що таке сьогоднішній фемінізм. Це не легка лектура, щось примітивне й однозначне, як собі дехто тут уявляє...Мене цікавить фемінізм і як ключ до прочитання літературних явищ. Постановка проблеми не нова. Після «Другої статі» Сімони де Бовуар такі речі апробовуються уже сорок років, і я просто застосовую деякі з тих метод до української літератури. Але я не роблю це механістично, не приходжу до якогось автора і не кажу: так, ось зараз я робитиму феміністичний аналіз. Аналіз диктується текстом, тим паче, сьогодні він може бути лише багатогранним, коли фемінізм поєднується з психоаналізом, деконструкцією тощо. Наскільки я є феміністкою в житті? Думаю, повною мірою. Я вже розказувала, як мене було виховано. Це було справжнє феміністичне виховання, коли батьки тобі кажуть: ти повністю повинна розраховувати на власні сили — ніякі заміжжя, ніякі мужчини, ніякі сторонні люди — тільки ти сама можеш зробити себе щасливою. І я так і стараюся жити і сподіваюся, що моя дочка буде жити так само.» (Соломія Павличко)[8]

ПраціРедагувати

  • Трансцендентальна поезія американського романтизму. Емерсон. Уітмен. Дікінсон. — Київ, 1988.
  • Байрон. Нарис життя і творчості. — Київ, 1989.
  • Лабіринти мислення. Інтелектуальний роман сучасної Великої Британії. — Київ, 1993.
  • Дискурс модернізму в українській літературі. — Київ, 1997; 2-e вид, 1999.
  • Progress on Hold: The Conservative Faces of Women in Ukraine / Post-Soviet Women : From the Baltic to Central Asia. Edited by Mary Buckley. — Cambridge: Cambridge University Press, 1997. — PP. 219-234.

РецензіїРедагувати

  • Паперові люди (Англійський філософський роман 80-х років) — «Всесвіт» №7, 1986.
  • Політичний бізнес Фредеріка Форсайта (Нові тенденції в масовій літературі Англії та США) — «Всесвіт» №2, 1986
  • За ідеали краси і правди — «Всесвіт» №2, 1987.
  • Література під владою нечистої сили — «Всесвіт» №9, 1987.


У видавництві «Основи» вже після смерті Соломії вийшли у світ п'ять її книжок:

  • Листи з Києва. 12 травня 1990 — 2 квітня 1992 (2000).
  • Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського (2000, 2001).
  • Зарубіжна література: дослідження та критичні статті (2001).
  • Теорія літератури (2002).
  • Фемінізм: статті, дослідження, бесіди та інтерв'ю (2002).

Незакінченою стала її біографія українського поета і вченого Агатангела Кримського.

Перекладацька діяльністьРедагувати

  • Арчибальд Білейні. Саджо та її бобри / Переклад з англійської Соломії Павличко. — Київ, 1986.
  • Григорій Грабович. Поет як міфотворець / Переклад з англійської Соломії Павличко. — Київ : Критика, 1998.— 2-е вид., випр.і авториз . — 206 с.
  • Девід Г. Лоуренс. Коханець леді Чатерлей / Переклад з англійської Соломії Павличко. — Київ: Основи, 1999. — ISBN 966-500-141-8
  • Вільям Ґолдінґ. Володар мух: повість / Переклад з англійської Соломії Павличко; Шпиль: повість / Переклад з англійської Лісняка. — Київ: Молодь, 1988. — ISBN 5-7720-0136-1

Найважливіші книжкиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Gazeta.ua (2008-12-15). Коротич був вражений розумом Соломії Павличко. Gazeta.ua (uk). Процитовано 2019-03-28. 
  2. Агеєва, Віра (2001). Інтелектуальна біографія Соломії Павличко (uk). Процитовано 2019-03-28. 
  3. Gazeta.ua (2008-12-15). Коротич був вражений розумом Соломії Павличко. Gazeta.ua (uk). Процитовано 2019-03-28. 
  4. Соломія Павличко - душа українського фемінізму. Жінка-Онлайн (uk-ua). Процитовано 2019-03-28. 
  5. BBCUkrainian.com | Докладно | Оксана Забужко: не гратися у піддавки з читачем. www.bbc.com. Процитовано 2019-03-28. 
  6. Гендер і культура: міждисциплінарний круглий стіл про виклики сьогодення. https://www.ukma.edu.ua/index.php/news/4044-gender-i-kultura-mizhdystsyplinarnyi-kruhlyi-stil-pro-vyklyky-sohodennia. НаУКМА. Процитовано 19 лютого 2019 року. 
  7. 1576.ua - Тексти - Біографія Соломії Павличко. 1576.ua. Процитовано 2019-03-28. 
  8. Соломія ПАВЛИЧКО: «Фемінізм - непоганий інструмент, щоб назвати речі своїми іменами» - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Процитовано 2019-03-28.