Відкрити головне меню

Академічна дисципліна під назвою Жіноче письмо як окремий напрям літературознавства заснована на думці, що історично жіночий досвід формується статтю жінок, тому письменниці — це група, яку варто досліджувати окремо. Жіноче письмо охоплює лише або здебільшого тексти, написані жінками. Дослідження жіночого письма зародилося 1970 року. Сам термін «жіноче письмо» французького походження, у 1970-х його пов'язували з творчістю та діяльністю Елен Сіксу та Ксав'єр Готьє. Більшість англійських та американських навчальних програм пропонують курси, зосереджені на конкретних аспектах літератури, створеної жінками, а жіноче письмо вважається окремою сферою досліджень.

ОсобливостіРедагувати

Академічне письмоРедагувати

В академічному письмі основна відмінність між жіночим та чоловічим письмом полягає у синтаксисі та структурі речень. Дослідження магістерських дипломних робіт жінок і чоловіків показало, що перші часто вживають багатокомпонентні речення, які часто містять складніші думки. Також жінкам більш характерне розкриття кількох ідей в одному реченні, в той час як чоловіки більш схильні доносити одну думку одним реченням. Також жінки в письмі використовують приблизно на 21 % більше слів-зв'язок, ніж чоловіки, що говорить про те, що вони схильні розкривати одну думку у кількох фразах чи реченнях, і відповідно, краще її аргументовувати. Посилаючись на інші джерела, жінки зазвичай використовують парафраз, а не пряму цитату[1].

Літературна творчістьРедагувати

Для жінок-письменниць більш характерна відкрита структура тексту, також простежується тенденція до імітації усного мовлення на письмі. Мова жінок зазвичай більш описова і метафорична. Чоловіки використовують менше емоційно-забарвленої лексики. Жіноче письмо також відрізняється синтаксисом: зазвичай письменниці відходять від традиційного синтаксису і натомість вдаються до паратаксису та розірваності, їм також характерна незвична пунктуація[2].

КодуванняРедагувати

Стилістичні відмінності між синтаксисом і лексиконом чоловіків та жінок поширюються за межі письмової форми комунікації, проявляючись і в інших сферах. Наприклад, у комп'ютерному програмуванні і кодуванні жінки зазвичай пишуть легші для розуміння коди: вони переважно містять коментарі, які пояснюють, як цей код використовувати; а от коди, написані чоловіками, зазвичай надто заплутані та незрозумілі. Емма Макґраттан, програмістка з Кремнієвої долини, стверджує, що може безпомилково визначити, написаний той чи інший код чоловіком чи жінкою, лише глянувши на нього[3].

Жіноче письмо в українській літературній критиціРедагувати

Поняття жіночого письма з'явилося в українській літературній критиці лише наприкінці ХХ століття. У зародженні та розвитку власне української феміністичної літературної критики першовідкривачкою стала дослідниця літератури, докторка філологічних наук, критикиня і перекладачка Соломія Павличко. Вона вперше в Україні застосувала феміністичний метод прочитання та аналізу творів українського та світового письменства. Вивченню проблем жіночого письма присвячені праці і інших українських дослідниць, зокрема Т. Гундорової, В. Агеєвої, Н. Зборовської, Л. Таран, О. Смереки та інших вчених.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Abel, Elizabeth, Writing and Sexual Difference. University of Chicago Press, 1982.
  • Allison, Dorothy. Skin: Talking About Sex, Class & Literature. New York: Firebrand Books, 1994.
  • Ayres, Brenda, Silent Voices: Forgotten Novels by Victorian Women Writers. Westport, CT: Praeger Pub, 2003.
  • Backscheider, Paula R., and John Richetti, eds. Popular Fiction by Women, 1660—1730. Oxford: OUP, 1996.
  • Eagleton, Mary, ed., Feminist Literary Theory: A Reader. Oxford: Basil Blackwell, 1986.
  • Fetterley, Judith, The Resisting Reader: A Feminist Approach to American Fiction. Indiana University Press, 1978.
  • Figes, Eva,Sex and Subterfuge: Women Writers to 1850. The Macmillan Press, 1982.
  • Ferguson, Mary Anne, [compiler]. Images of Women in Literature, 3rd Edition, Houghton-Mifflin Co. 1981. ISBN 0-395-29113-5
  • Gilbert, Sandra M., and Susan Gubar, The Madwoman in the Attic: The Woman Writer and the Nineteenth Century Literary Imagination. Yale University Press, 1979. ISBN 0-300-08458-7
  • Gilbert, Sandra M., and Susan Gubar, eds., The New Feminist Criticism: Essays on Women, Literature and Theory. London: Virago Press, 1989.
  • Gilbert, Sandra M., and Susan Gubar. No Man's Land: The Place of the Woman Writer in the Twentieth Century. 2 Vols. New Haven: Yale UP, 1989.
  • Gilbert, Sandra M., and Susan Gubar, eds., Norton Anthology of Literature by Women.
  • Greer, Germaine, et al., eds. Kissing the Rod: an anthology of seventeenth-century women's verse. Farrar Straus Giroux, 1988.
  • Hobby, Elaine, Virtue of Necessity: English women's writing 1649—1688. London: Virago Press, 1988. ISBN 0-86068-831-3
  • Lonsdale, Roger ed. Eighteenth-Century Women Poets. New York: Oxford University Press, 1989.
  • Moi, Toril, Sexual/ Textual Politics: Feminist Literary Theory. London: Methuen, 1987. ISBN 0-415-02974-0; ISBN 0-415-28012-5 (second edition).
  • Robertson, Fiona, ed. Women's Writing, 1778—1838. Oxford: OUP, 2001.
  • Russ, Joanna. How to Suppress Women's Writing. Austin: U of Texas Press, 1983.
  • spender, dale, Mothers of the Novel: 100 good women writers before Jane Austen. London and New York: Pandora, 1986. ISBN 0-86358-081-5
  • Showalter, Elaine, A Literature of their own: from Charlotte Bronte to Doris Lessing. London: Virago Press, 1977.
  • Spacks, Patricia Meyer, The Female Imagination: A Literary and Psychological Investigation of women's writing. George Allen and Unwin, 1976.
  • Spencer, Jane, The Rise of the Woman Novelist. Oxford: Basil Blackwell, 1986. ISBN 0-631-13916-8
  • Todd, Janet, Feminist Literary History: A Defence. Cambridge: Polity Press / Basil Blackwell, 1988.
  • Todd, Janet, The Sign of Angellica: women, writing and fiction, 1660—1800. London: Virago Press, 1989. ISBN 0-86068-576-4

ПриміткиРедагувати

  1. Shirzad, F.; Musavi, Kh.; Atmani, S.; Azizeh, Kh.; Ahranjani; Iraji, S. (2013). "Gender Differences in EFL Academic Writing". International Journal of Academic Research Part B. 5 (4): 79–87. See p. 86. 
  2. Землякова Т.А. Жіноче письмо як вид субверсії. ISBN http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Apif/2009_3/Zemlyakova.pdf Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  3. Bair, Bettina. "Do Women Write Better Code?". Wall Street Journal Blogs. 

Зовнішні посиланняРедагувати