Рибалевський Дмитро Олексійович

Дмитро Олексійович Рибалевський (нар. 29 травня 1983) — український актор театру і кіно. Заслужений артист України (2017).[1]

Рибалевський Дмитро Олексійович
Народився29 травня 1983(1983-05-29) (41 рік)
Діяльністьактор
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди
Заслужений артист України

Життєпис

ред.

Дмитро Рибалевський народився 29 травня 1983 року.

У 2005 закінчив експериментальний курс Євгенії Гулякіної та Нінель Биченко Київського державного театрального інституту ім. Івана Карпенка-Карого.

Театр

ред.

У 2007 році прийшов на прослуховування до Національного драмтеатру ім. І. Франка. Після показаного уривка з п'єси «Брехня» Володимира Винниченка і вокального номера, голоси приймальної комісії поділилася порівну — шість «за» і рівно стільки ж «проти». Фінальне рішення взял на себе художній керівники театру Богдан Ступка, який і визначив подальшу долю Дмитра. Вже того ж дня молодий актор поступив до штату театру і став до репетиції «Кавказького крейдяного кола» — вистави за Брехтом у постановці Лінаса Зайкаускаса[2][3].

Задіяний у виставах київських театрів. Популярність актору принесла роль ветерана Червоної Армії у виставі «Слава героям!» спільного проекту театрів «Золоті ворота» та Франківського драмтеатру. Головний герой, у виконанні Дмитра Рибалевського та Олексія Гнатковского, — незмінні, решта акторів окремий в Києві та Івано-Франківську[2][4][5].

За головними ролями на сценах запрошених театрів, отримує ведучі ролі і в рідному театрі. У 2018 році отримує роль Парфена Рогожина в постановці «Ідіота» Достоєвського у постановці Юрія Одинокого, а в першій постановці на посту головного режисера Дмитра Богомазова — виконавець титульної ролі в шекспірівській трагедії «Коріолан». Роль Коріолана приносить першу номінацію на здобуття театральної премії «Київська пектораль», а сукупність театральних досягнень виводить у TOP-10 найхаризматичніших акторів Києва за версією театральної премії «Дзеркало сцени» щотижневика «Дзеркало тижня»[6][7]. У 2020 році актор втілює образи Михайла Гурмана у виставі «Украдене щастя» та Стенлі у «Трамваї „Бажання“».

Кінематограф

ред.

У кінематографі зайняв позицію не пропонувати себе на кастингах. На знімальний майданчик потрапляє за запрошенням тих, хто бачив його театральні роботи. Відпочатку відмовляється від ролей бандитів, міліціонерів з причин того, що подібні персонажі зазвичай позбавлені власної історії та експлуатують лише їх візуальні штампи. Виключення — роль в арт-хаусній стрічці Валентина Васяновича, де наркоман Рибалевського — комічний герой із власною історією.

Серед інших робіт — роль у ганстерській кримінальній комедії Любомира Левицкого «Ломбард», яку почали знімати 2008-го, а завершили тільки 2012-го з причин економічної кризи; російський «дембель» у фільмі про другу чеченську війну оскароносного режисера Мішеля Хазанавічуса «Пошук»; Василь в історічній екранізації балади Тараса Шевченка «У тієї Катерини» — фільм «Толока» режисера Михайла Іллєнка тощо[8].

Родина

ред.

Дмитро — член акторської династії. Жінка — Анастасія Чумаченко і тесть Анатолій Чумаченко — актори Національного драматичного театру ім. Івана Франка.

Виховує чотирьох дітей — Марго, Марк, Марта, Макар[8].

Живе і працює в Києві.

Театральні роботи

ред.

В театрі ім. Івана Франка зіграв понад 25 ролей:[9]

Як на мене, слід вважати якщо й не великим відкриттям, то бодай хорошими заявками на майбутнє роботи молодих франківців у дуже важкому (енергетично й фізично) спектаклі Лінаса Зайкаускаса «Кавказьке крейдяне коло» за Брехтом. Дмитро Рибалевський і Анастасія Добриніна працюють з якоюсь жертовною самовіддачею, мов на останньому диханні… Сам матеріал справді нині важкопідйомний, а режисерська аплікація, мабуть, не для новачків, а для досвідчених артистів із серйозним творчим і життєвим досвідом. Але актори витримують, не ламаються, молодці.

Катерина КОНСТАНТИНОВА, г-та «Дзеркало тижня» №49 від 21 грудня 2007[10]

Ну, а Полоній, зіграний Дмитром Рибалевським підкреслено інтимно й масштабно, — цинік і звідник з мобільним телефоном та перев'язаним оком. Це узагальнений образ якогось пірата Карибського моря та всюдисущого Люцифера-запліднювача. Гнучкого, підступного та млосно-настирливого. Його пританцьовуючий Люцифер — майстер демонічних інтриг. Ніхто не здивується, коли добра половина дітей у данському королівстві з'явилася на світ завдяки зусиллям конкретного чорта.

Олег ВЕРГЕЛІС, г-та «Дзеркало тижня» №5 від 10 лютого 2017 року[11]

Інші театри

ред.

Фільмографія

ред.
  • 2006 — Повернення Мухтара—3 (73-я серія «Недільний потоп») — Суровцев
  • 2007 — Тормозний шлях — епізод
  • 2011 — Яр (Фільм 2. «Дезертир») — Алік
  • 2013 — Звичайна справа — наркоман
  • 2013 — Ломбард — «Кузен»
  • 2014 — Пошук — солдатів з пістолетом
  • 2018 — Спогади (соціальний ролик)[32]
  • 2019 — Дике поле
  • 2020 — Толока — Василь[33]
  • 2020 — Найкращий сищик — Іван Підіпригора
  • 2020 — Фортеця Хаджибей — Нестор
  • 2023 — Табун — Іван Діденко
  • 2023 — Джура-королевич
  • 2024 — Зозулі — Андрій Карпенко
  • 2024 — Курс щасливого життя — Петро

Нагороди і визнання

ред.

Конкурси, премії та фестивалі

ред.
Рік Премія Номінація Вистава Результат
2017
«Мельпомена Таврії» (м. Херсон)[34]
Найкраща чоловіча роль
Андрій Васильович у виставі «Слава Героям» (Театр «Золоті ворота» (Київ) та Франківський драмтеатр)
Перемога
2019
березень
Театральная премія «Київська пектораль» (м. Київ)[35]
За краще виконання чоловічої ролі
Кай Марцій (Коріолан) у виставі «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Номінація
2019
27 березня
IV театральна премія «Дзеркало сцени»
(газета «Дзеркало тижня» м. Київ)[7]
Акторська харизма
За ролі у виставах «Ідіот», «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Номінація
2019
VIII Міжнародна премія театральної академії (м. Ціндао, Китай)[36]
Краще виконавця головної чоловічої ролі
За роль Коріолана у виставі «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Перемога
2019
30 листопада
II Всеукраїнська театральна фестиваль-премія GRA[37]
Найкраща чоловіча роль
За роль Коріолана у виставі «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Перемога

Примітки

ред.
  1. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 10/2017 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України
  2. а б Театральні сезони Дмитро Рибалевський Тамара Трунова 2017
  3. Олег ВЕРГЕЛІС (8 червня 2020). Риба-Меч. Штрихи до портрета актора Дмитра Рибалевського (укр.). «Театрально-концертний Київ». Процитовано 8 червня 2020.
  4. Катерина ПЕШКО (12 серпня 2016). Режисер Стас Жирков: У Києві багато театрів працюють російською мовою. Це проблема (укр.). Главком. Процитовано 21 квітня 2019.
  5. Сергій ВИННИЧЕНКО (24 квітня 2016). Препарована «Слава героям» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 19 вересня 2020.
  6. Назвали номінантів на театральну премію «Київська пектораль»
  7. а б Олег ВЕРГЕЛІС (11 січня 2019). Акторська харизма у «Дзеркалі сцени»-2019 (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  8. а б Леся ТУГАЙ (25 лютого 2016). З публікою — на ти (укр.). Репортер. Процитовано 21 квітня 2018.
  9. Дмитро Рибалевський на сайті театру І. Франка
  10. Катерина КОНСТАНТИНОВА (21 грудня 2007). Обережно, двері відчиняються. Як 2007-й обновив сферу прекрасного (укр.). Дзеркало тижня. Процитовано 22 квітня 2019.
  11. Олег ВЕРГЕЛІС (10 лютого 2017). Скажений Гамлет (укр.). Дзеркало тижня. Процитовано 21 квітня 2019.
  12. Олена ВАРВАРИЧ (11 квітня 2007). У брехтівському «крейдяному колі»… (укр.). «День» №61. Процитовано 22 квітня 2019.
  13. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (23 лютого 2011). Дорогою до «Голгофи» (укр.). Україна молода. Процитовано 21 квітня 2019.
  14. а б Людмила ОЛТАРЖЕВСКАЯ (19 апреля 2012). Чорно-білий Винниченко з соціальним підтекстом (укр.). Україна молода. Процитовано 21 квітня 2019.
  15. Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА (13 січня 2011). Іван Сірко вчора, сьогодні та завтра… У репертуарі франківців з’явилась вистава про легендарного героя XVII століття (укр.). «День» №3. Процитовано 22 квітня 2019.
  16. Тетяна ПОЛІЩУК (7 вересня 2011). Секрети головної сцени. 8 вересня Національний театр ім. І. Франка розпочне свій 92-й сезон (укр.). «День» №158. Процитовано 22 квітня 2019.
  17. Ольга ДОНІК, Віталій ЖЕЖЕРА (3 травня 2016). Війні не буде кінця. Бо вона – єдине, що зосталось справжнього поміж безкінечної брехні (укр.). «Gazeta.ua». Процитовано 22 квітня 2019.
  18. «Три товариші» в Театрі імені Івана Франка
  19. Сергій ВИННИЧЕНКО (20 серпня 2018). «Ідіот» Національної драми. Частина 3. Сценографія та акторські роботи (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 19 вересня 2020.
  20. Іван БАБЕНКО (5 липня 2018). За що ми любимо Одинокого? (укр.). «День». Процитовано 22 квітня 2019.
  21. Сергій ВИННИЧЕНКО (13 січня 2019). «Коріолан» — франківський маніфест Богомазова (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 19 вересня 2020.
  22. Олексій КУЖЕЛЬНИЙ (22 січня 2019). Труна й трибуна – два в одному (укр.). «День» №10. Процитовано 22 квітня 2019.
  23. MITEM Krónika IX. «Sok Coriolanus van manapság Ukrajnában»" — álló taps jutalmazta a kijevi nemzeti színház Shakespeare-előadását (угор.)
  24. Дмитро ЛЕВИЦЬКИЙ (25 січня 2019). Усе буде файно. ТОП-10 культурних подій 2019-го (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  25. Своє 100-річчя Театр Франка відзначить вісьмома прем’єрами та міжнародним фестивалем
  26. Іван БАБЕНКО, Тетяна ПОЛІЩУК (3 липня 2020). Соціальна дистанція як... художній засіб. Столичні франківці представили «Украдене щастя» — першу прем’єру після послаблення карантину (укр.). «День». Процитовано 16 липня 2020.
  27. Нова британська драма: Легені — Орест Пастух
  28. Театр «Золоті ворота» «Слава героям!». Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
  29. Відбулася прем'єра вистави «Слава героям». Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
  30. Анжела ВЕЛИЧКО (2 листопада 2016). Ілюзія життя. Історія про кохання, обман, образу та надію від Стаса Жиркова. Театральний блог (укр.). Новое Время. Процитовано 21 квітня 2019.
  31. Ольга СУРОВСЬКА (4 лютого 2017). У Франківську відбулася прем’єра опери жахів «Гамлет» (укр.). Репортер. Процитовано 21 квітня 2019.
  32. Соціальний ролик «Спогади» | Social advert «MEMORIES»
  33. Анастасия СОХАЧ (22 серпня 2020). Рецензія на фільм «Толока» (укр.). ITC.ua. Процитовано 19 вересня 2020.
  34. Алла ПІДЛУЖНА (31 травня 2017). Театр і виклики часу. Фестиваль «Мельпомена Таврії-2017» назвав кращих із кращих (укр.). «День» №92. Процитовано 22 квітня 2019.
  35. Сергій ВИННИЧЕНКО (30 березня 2019). «Київська Пектораль» 2018. Номінанти і лауреати (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 19 вересня 2020.
  36. Третій дзвінок. Театральний клуб з Наталею Грабченко. Вистава Театру ім. І.Франка за В.Шекспіром «Коріолан» отримала одразу чотири нагороди VIII Міжнародної Театральної Премії Академії Драми (Акт Авард, м. Циндао, Китай)! В студії актори-переможці: Олексій Богданович, Дмитро Рибалевський, Олександр Рудинський
  37. Підсумки II Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA

Посилання

ред.