Шварц Євген Львович

російський письменник

Євген Львович Шварц (9 (21) жовтня 1896(18961021), Казань, Російська імперія — 15 січня 1958, Ленінград, РРФСР) — російський радянський письменник, драматург, автор понад двадцати п'єс для драматичного та лялькового театру.

Шварц Євген Львович
рос. Евге́ний Льво́вич Шва́рц
Scrittore Evgeny Shvarts.jpg
Народився 9 (21) жовтня 1896[1] або 9 жовтня 1896(1896-10-09)[2]
Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[3]
Помер 15 січня 1958(1958-01-15)[3][1][…] (61 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР[3]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Богословське кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність драматург, поет, дитячий письменник, письменник, сценарист, прозаїк, журналіст, кіносценарист
Сфера роботи творче і професіональне письмоd[5], проза[5], поезія[5], драма[5], кіносценаристикаd[5] і журналістика[5]
Alma mater Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявськогоd
Мова творів російська[1][5]
Роки активності з 1924
Жанр оповідання, фейлетон, п'єса, лібрето, вірш, казка і публіцистика
Magnum opus Дракон
Членство СП СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» Order of Glory Ribbon Bar.png

CMNS: Шварц Євген Львович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Батьки: батько — Лев Борисович (Васильович) Шварц (1874—1940), єврей, який прийняв православ'я, та матір — Марія Федорівна Шелкова (1875—1942). Був первістком в сім'ї.

Свого життя в Казані не пам'ятав — батьки залишили місто та переїхали на південь, коли Євгену було кілька років. Подальше дитинство та юність Євгена Шварца пройшли в Майкопі, про який він усе життя згадував з любов'ю.

В 1914 році Євген поступив на юридичний факультет Московського народного університету імені Шанявского, але провчившись там два роки, рішуче відмовився від професії юриста та присвятив життя театральному мистецтву та літературі. Весною 1917 року був призваний до армії. В квітні 1917 знаходився в запасному батальйоні в Царицині, звідки його повинні були перевести разом з іншими рекрутованими студентами у військове училище в Москві.[6][7] В серпні 1917 Шварц служив в Москві юнкером, 5 жовтня йому було присвоєно звання прапорщика.[8][9] Брав участь в «Льодовому поході» Корнілова, де під час взяття Єкатеринодару отримав контузію, наслідками якої, тремором рук, страждав усе життя. Після чого був демобілізований. Поступив в університет в Ростові-на-Дону, де почав працювати в Театральній майстерні (театр). Окрім театру Шварц працював фейлетоністом в провінційній газеті «Всесоюзная кочегарка».

В 1921 році він приїхав у Петроград в складі ростовської театральної трупи. Деякий час працював секретарем у Корнія Чуковского, а в 1923 році почав публікувати свої фейлетони.

З 1924 році Шварц жив у Ленінграді, працював в Госіздаті під керівництвом Самуїла Яковича Маршака, тоді ж познайомився з представниками літературних кіл.

Євген Шварц пережив найбільш важкі місяці ленінградської блокади. З 1942 перебував в евакуації у Сталінабаді (Душанбе).

У повоєнні роки драматургія Є. Л. Шварца збагатилася новими мотивами, в ній посилилися ліричний елемент, увага до психологічних і побутових подробиць життя сучасної людини.

Похований на Богословському кладовищі.

ТвориРедагувати

  • 1928 — «Ундервуд».
  • 1932 — «Дурниці» — п'єса для лялькового театру
  • 1934 — «Клад» — (опубл. 1960)
  • 1934 — «Принцеса і свинопас»
  • 1934 — «Голий король»
  • 1934 — «Пригоди Гогенштауфена»
  • 1936 — «Червона шапочка» — казка в 3-х діях
  • 1939 — «Снігова королева» — казка в 4-х діях
  • 1939 — «Лялькове місто» — п'єса для лялькового театру
  • 1940 — «Тінь» — казка в 3-х діях
  • 1940 — «Казка про втрачений час» — п'єса для лялькового театру в 3-х діях
  • 1940 — «Брат і сестра»
  • 1941 — «Наша гостинність»
  • 1941 — «Під липами Берліна» (спільно з М.Зощенко) — антифашистська п'єса-памфлет
  • 1942 — «Далекий край»
  • 1943 — «Одна ніч»
  • 1944 — «Дракон» — казка в 3-х діях
  • 1946 — «Казка про хороброго солдата»
  • 1948 — «Сто друзів» — п'єса для лялькового театру
  • 1953 — «Два клена» казка в 3-х діях
  • 1954 — «Звичайне диво»
  • 1957 — «Повість про молоде подружжя» / «Перший рік»

СценаріїРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б в Шварц Евгений Львович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Babelio — 2007.
  5. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  6. (письмо Варе Соловьевой [1898-после 1990], близкой майкопской знакомой Шварца, ЖС. С.94)
  7. Юрий Зубцов «Оксюмороны Евгения Шварца», журнал «Домовой» 12/2003
  8. Письмо В. Соловьевой, от августа 1917 г., ЖС. С. 95-96.
  9. «Житие сказочника. Евгений Шварц. Из автобиографической прозы. Письма. Воспоминания о писателе». М., 1991

ПосиланняРедагувати