Відкрити головне меню

Ільченко Петро Іванович

Петро Іванович Ільченко
Народився 23 лютого 1954(1954-02-23) (65 років)
СРСР с. Кислиця, Суворовський район, Одеська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Україна Україна, Київ
Діяльність театральний режисер
Відомий завдяки Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Титул Заслужений діяч мистецтв України (2004)
Заслужений працівник культури АР Крим

Петро Іванович Ільченко (23 лютого 1954, с. Кислиця, Суворовського району, Одеської області) — радянський та український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004), заслужений працівник культури АР Крим, доцент, професор, викладач режисури, режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франко.

БіографіяРедагувати

Народився 23 лютого 1954 року в с. Кислиця Суворовського району Одеської області.

Навчався у студії при Київському театрі оперети; з 1974 по 1981 роки працював артистом цього театру.[1][2]

Після закінчення театрального інституту ім. Карпенка-Карого (курс Леоніда Олійника, педагог за фахом — Ростислав Коломієць), з 1981 року працює режисером-постановником театру ім. Івана Франко. Запрошення в театр отримав від Сергія Данченка. В результаті спільної роботи з художнім керівником з'явилися такі вистави як «Загибель ескадри», «Бал злодіїв», «За двома зайцями», «Біла ворона» та інші.

У 1989-1991 роках проходив навчання у Всесоюзному інституті підвищення кваліфікації працівників мистецтва на кафедрі режисури музичного театру у Бориса Покровського. Практику проходив у Большому театрі та [[Московський академічний музичний театр імені Станіславського і Немировича-Данченка|Академічному театрі ім. Станіславського і Немировича-Данченка (Москва).

На киностуди «Укртелефільм» поставив художній телефільм «Регіон» (спільно з Рилєєвим). На Всесоюзній студії грамзапису записав казку-мюзикл Сергія Михалкова і Б. Яновського «Сміх і сльози»; здійснив ряд записів радіовистав на «Українському радіо».

В різний час виступав постановників урочистих концертів, творчих вечорів, бенефісів, масових свят на республіканському та міському рівнях.

Викладає в Національній музичній академії України ім. Петра Чайковського, Київському національному університеті культури і мистецтв, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Серед його випускників — директор Херсонського обласного театру ім. Миколи Куліша Олександр Книга, художній керівник Житомирського обласного театру ім. В. Кочерги Наталія Тимошкина, режисер київського молодіжного театру «Відкритий Погляд» Ксенія Ромашенко, режисер та художній керівник театру «Золоті ворота» Станіслав Жирков та інші[3].

Режисерські роботи в театріРедагувати

Театр Прем'єра Назва Автор Драматург Художник Додаткова информація
Студентська робота Дядя Ваня Чехов Антон Павлович
Театр Франка 1980 Вікентій Премудрий Стельмах Ярослав Михайлович
Театр Франка 1981 Загибель ескадри Корнійчук Олександр Євдокимович Співрежисер Сергія Данченко
Театр Франка 1982 Ретро Галин А. Співрежисер В. Лизогуба
Театр Франка 1984 Регіон Зарудний Микола Якович
Театр Франка 1986 Дванадцять місяців Маршак Самуїл Якович
Театр Франка 1988 Жанна Галин А.
Театр Франка 1992 Диво в лісі Козлов Яків Семенович
Театр Франка 1990 Цар Плаксій та Лоскотон Тульчин В.
Театр Франка Сльози і сміх Михалков Сергій Володимирович
Театр Франка 1998 Бал злодіїв Ануй Жан Співрежисер Сергія Данченко
Театр Франка 1991 Біла ворона Рибчинський Юрій Євгенович
Татарченко Генадій
Співрежисер Сергія Данченко
Театр Франка 1992 Привиди Філіппо Едуардо Де
Театр Франка 1995 Житейське море Карпенко-Карий Іван
Театр Франка 1999
15 жовтня
Шельменко-денщик Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович
Театр Франка 2000 За двома зайцями Старицький Михайло Петрович Співрежисер Сергія Данченко
Театр Франка 2001
28 грудня
Мартин Боруля Карпенко-Карий Іван
Театр Франка 2002 Хоробрий півник Забіла Наталя Львівна Янівський Богдан Опера-казка за мотивами «Коли зійде місяць»
Театр Франка 2003 Цар Едіп Софокл Співрежисер Р. Стуруа
Театр Франка 2003
21 грудня
Ех, мушкетери, мушкетери… Дюма Александр Євтушенко Євген Олександрович За п'єсою «Ваш назавжди» (музика Юрія Шевченка, переклад віршів Анатолія Навроцького, переклад Володимира Іконникова та Дмитра Чирипюка)
Театр Франка 2004
12 грудня
Сентиментальний круїз Кандала Тамара
Театр Франка 2007
28 грудня
Кайдашева сім'я[4] Нечуй-Левицький Іван Семенович Александрович-Дочевський Андрій Ігорович
Театр Франка 2009
26 грудня
Котигорошко. І покотилася горошина… За мотивами народної казки Навроцький А.
Театр Франка 2010 Самотня леді [5] Афанасьєв Ігор Якович Богатирьова Олена
Театр Франка 2011
25 грудня
Попелюшка Перро Шарль
Брати Грімм
Шварц Євген Львович Маркуш Катерина
Театр Франка 2014
11 листопада
Хазяїн[6] Карпенко-Карий Іван Гавриш Олексій
Театр Франка 2017 Скупий, або Школа брехні[7] Мольєр Вакарчук Олексій
Київський театр оперети 2002 Граф Люксембург[8] Легар Франц
Київський театр оперети Поргі та Бесс Гершвін Джордж
Київський театр оперети Мадмуазель Кло-Кло Легар Франц
Музакадемія ім. Чайковського
(оперна студія)
Царева наречена Римський-Корсаков Микола Андрійович

БібліографіяРедагувати

  • Ільченко П.І. Режисура музичного театру: навч.-метод. посіб. — К. : Науково-методичний відділ КНУКіМ, 2003. — 134 с.
  • Ільченко П.І. Музична режисура як особлива форма художньої діяльності. Функції музичної режисури. — К. : Науково-методичний відділ КНУКіМ, 2004.

Нагороди та визнанняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Олександра БЕРЕЗЮК (21 февраля 2014). Сергій Данченко врятував мене від Володі Ульянова (ua). Дзеркало тижня. Україна. Процитовано 2017-10-14. 
  2. Наталья ПОТУШНЯК (март 2014). Почути себе в контексті часу (ua). Театрально-концертний Київ №3. Процитовано 2017-10-14. 
  3. Програма «Рано-вранці» на каналі «КДРТРК». Петро Ільченко. Інтерв'ю (укр.)
  4. Елена КОЛОДРУБСКАЯ (24 декабря 2007). Петр Ильченко: «Театр должен зреть в корень» (ru). Деловая столица. Процитовано 2017-10-14. 
  5. Алла ПІДЛУЖНА (16 листопада 2010). Бенефіс «самотньої леді» (ua). День. Процитовано 2017-10-14. 
  6. Театр имени Ивана Франко представит новый спектакль «Хозяин» Карпенко-Карого(рос.)
  7. Анна ВЕСЕЛОВСЬКА (17 травня 2017). Щедрий «Скупий» (ua). «День». Процитовано 2017-10-13. 
  8. Елена РАСКИНА (22 ноября 2002). Визиту посвящается (ru). Дзеркало тижня. Процитовано 2017-10-14. 
  9. Указ Президента Украины № 371/2004 О награждении деятелей театрального искусства. Архів оригіналу за 9 січень 2015. Процитовано 13 жовтень 2017. 

ПосиланняРедагувати