Відкрити головне меню

Покоти́лівка — проміжна залізнична станція 4 класу Харківського залізничного вузла Лозівського напрямку. Розташована у смт Покотилівка Харківського району Харківської області. Відноситься до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці. Заснована у 1869 році.

Покотилівка
станція
Розташування
Розташування смт Покотилівка
Координати 49°54′29″ пн. ш. 36°10′31″ сх. д. / 49.90808333336077851° пн. ш. 36.17530555558377614° сх. д. / 49.90808333336077851; 36.17530555558377614Координати: 49°54′29″ пн. ш. 36°10′31″ сх. д. / 49.90808333336077851° пн. ш. 36.17530555558377614° сх. д. / 49.90808333336077851; 36.17530555558377614
Структура
Платформ 2
Тип платформ 2 бічні
Колій 3
Історія
Відкрито 1869
Електрифіковано 1957
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код 441170
Код ЄМР (АСУЗТ) 441170
Код Експрес-3 2204216
Тарифна зона 2
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 10 км
Мерефа 13 км
Мапа

Розташована між станціями Харків-Пасажирський (10 км) і Мерефа, а також між зупинними пунктами Карачівка та Науковий.

На станції зупиняються потяги приміського сполучення з Харкова у напрямку Мерефи, Лозової та Змієва[1]. Вантажні операції не виконуються.

ІсторіяРедагувати

Станція Покотилівка була створена під час прокладання Курсько-Харково-Азовської залізниці у 1869 році[2].

Назва «Покотилівка» імовірно походить від того, що через значні ухили все «котилося»[3].

Пізніше поблизу станції з'явилось селище Покотилівка.

У 1957 році станція була електрифікована постійним струмом[4].

До станції приписано низку зупинних пунктів: Липовий Гай, Карачівка, Науковий, Високий, Зелений Гай, Південний та Комарівка.

Начальник станції — Тетяна Зінченко (з 2005), чергова по станції — Н. Шевченко. В колективі станції працює 25 осіб[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Покотиловка Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  2. А. С. Архангельский, В. А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 2. — С. 34. — 100 000 прим.(рос.)
  3. а б Южная Железная дорога. Покотиловка. Архівовано 4 лютий 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  4. История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 2012-07-18.  (рос.)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати