Високий (зупинний пункт)

Високий — зупинний пункт Південної залізниці на дільниці Харків — Мерефа, розташований у смт Високий Харківського району Харківської області. Створений у 1908 році. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Високий
зупинний пункт
Розташування
Розташування смт Високий, Харківський район, Харківська область
Координати 49°53′31″ пн. ш. 36°07′03″ сх. д. / 49.89197222224977679° пн. ш. 36.117527777805776168° сх. д. / 49.89197222224977679; 36.117527777805776168Координати: 49°53′31″ пн. ш. 36°07′03″ сх. д. / 49.89197222224977679° пн. ш. 36.117527777805776168° сх. д. / 49.89197222224977679; 36.117527777805776168
Структура
Лінія(ї) ХарківМерефа
Платформ 2
Тип платформ 2 бічні високі
Колій 2
Історія
Відкрито 1908[1]
Електрифіковано 1957
Колишні назви Високий (до 1928)[2]
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 441150
Код Експрес-3 2205610
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 15 км
Мерефа 10 км
Мапа

Перша назва платформи — Високий[2]. Трохи згодом вона перетворилась на роз'їзд. У 1928 році було перенесено її на інше місце, збудовано нову станцію Жовтнева та вокзальну будівлю. Перед війною Жовтнева класифікувалась як блокпост. До середини 1970-х років вважалась станцією. Сучасна назва з 2016 року.[3]

Зупинний пункт розміщений між зупинними пунктами Науковий (2 км) та Зелений Гай (2 км). Найближча станція — Покотилівка (5 км) До станції Харків-Пасажирський — 15 км, до станції Мерефа — 10 км.[4][5]

Зупиняються лише потяги приміського сполучення у напрямку Харкова, Мерефи, Лозової, Змієва та Краснограда[6]

ІсторіяРедагувати

Зупинний пункт було створено у 1908 році[1] як платформу «Високий»[7], що розташувалась поміж сучасним зупинним пунктом Жовтнева та зупинним пунктом Науковий.

Крім того, за 450 м у бік станції Мерефа від нинішньої платформи Жовтнева існувала платформа «Коритінська» (кінця жовтня 1909 року — «Зелений Гай».[8]

Виникнення платформи Високий було викликано заснуванням службовцями Курсько-Харково-Севастопольської та Харково-Миколаївської залізниць селища Високий у 1903 році поблизу залізниці.[9][10]

У 1918 році на атласі платформа Високий показана як «роз'їзд Високий»[7]

У жовтні 1928 року за ініціативи Височанської селищної ради було збудовано і відкрито нову залізничну станцію «Жовтнева» до чергової річниці Жовтневого перевороту 1917 року. Першу черлину нового залізничного вокзалу було закладено у жовтні 1928 року комсомольцями І. М. Усанем та О. П. Сіреноком. Вокзальну будівлю було збудовано на кошти мешканців селища Високий.[2][11]

На станції було збудовано вокзальну будівлю, два дерев'яні павільйони, два перони, бетонна огорожа. Були влаштовані й службові кімнати для персоналу станції. Для вантажних операцій було збудовано тупик, а також паливний склад для продажу вугілля, дров, гасу і склад будівельних матеріалів. Будівля вокзалу була облицьована такими ж кахлями, що й Управління Південних залізниць у м. Харкові. На вокзалі цілодобово був відкритий теплий зал очікування для пасажирів, а також працював буфет та кіоск «Союздруку» з продажу преси.[2]

Після будівництва нового вокзалу старі плафтформи «Високий» та «Коритінська» того ж 1928 року було ліквідовано. У На початку 1930-х років за 2 км від станції відкрито нову платформу Зелений Гай[2][11][8]

Перед початком німецько-радянської війни 1941—1945 років станція Жовтнева була блок постом[12]. В останнє Жовтнева показана станцією в атласі залізниць 1948 року[13]. Після цього вона була віднесена до категорії зупинних пунктів, і з 1961 року в довідниках класифікується як зупинний пункт.[14][15]

У 1957 році Жовтнева була електрифікований постійним струмом під час електрифікації лінії Харків — Мерефа та розпочалось курсування приміських електропоїздів[16]

Нині зупинний пункт приписано до станції Покотилівка[17].

Станційні спорудиРедагувати

Зупинний пункт обладнано 2-ма високими платформами. Має станційну будівлю та павільйон для пасажирів, квиткові каси на приміські електропоїзди.

Поблизу платформи з боку станції Мерефа переїзд через колії для автотранспорту.

ІнцидентиРедагувати

У травні 2013 року поблизу залізничної платформи Жовтнева та переїзду потяг «Сімферополь — Москва» насмерть збив дівчину, яка слухала музику в навушниках.[18]

ПриміткиРедагувати

  1. а б А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 365. — 100 000 прим.(рос.)
  2. а б в г д Поселок Высокий. История. Вітри змін.
  3. Телеграма ДАЗТУ від 29.02.2016 року № ЦРП-29/59
  4. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  5. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  6. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Октябрьская. Архівовано 8 лютий 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  7. а б Железные дороги России: [атлас]. — Петроград: Картографич. зав. А. А. Ильина, 1918. — л. ХІІ.
  8. а б Ломакин В. А. Город Пивденное. Исторические сведения. — Б.и., 1993. (рос.)
  9. Поселок Высокий. История. На початку XX століття.
  10. Высокий // История городов и сел Украинской ССР: В 26-ти тт. — Харьковская область. — К., 1976. — С. 619. (рос.)
  11. а б Поселок Высокий. История. Хронологічний покажчик.
  12. Схемы железных дорог и водных путей сообщения. — М.: Военное издательство НКО, 1943. — Л. 24. Южная железная дорога. [стан залізниць на тимчасово окупованих територіях показаний станом на 1 червня 1941 року; альбом підготовлено ще до звільнення Харкова від німецьких військ — Л. V—VІ.]
  13. Альбом схем железных дорог СССР. — М., 1948. — Л. 51. Южная железная дорога. (рос.)
  14. Атлас схем железных дорог СССР. — М., 1962. — Л. 28. Южная железная дорога. (рос.)
  15. Железные дороги СССР. Направления и станции. — 3-е изд. — М., 1968. — Л. 19. (рос.)
  16. История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 2012-07-18.  (рос.)
  17. Южная железная дорога. Покотиловка. Архівовано 4 лютий 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  18. Оксана Нечепоренко. В Харьковском районе девушка в наушниках попала под поезд. АТН. 13.05.2013.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 365. — 100 000 прим. (рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.