Вікіпедія

Зелений Гай (зупинний пункт, Південна залізниця)

зупинний пункт в Україні

Зелений Гай — зупинний пункт Південної залізниці на дільниці Харків — Мерефа, розташований у смт Високий Харківського району Харківської області. Створений у 1910 році. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Зелений Гай
зупинний пункт
Розташування
Розташування смт Високий, Харківський район, Харківська область
Координати 49°53′08″ пн. ш. 36°05′56″ сх. д. / 49.885750000027776707° пн. ш. 36.09888888891677539° сх. д. / 49.885750000027776707; 36.09888888891677539Координати: 49°53′08″ пн. ш. 36°05′56″ сх. д. / 49.885750000027776707° пн. ш. 36.09888888891677539° сх. д. / 49.885750000027776707; 36.09888888891677539
Структура
Лінія(ї) Харків — Мерефа
Платформ 2
Тип платформ 2 бічні високі
Колій 2
Історія
Відкрито 1910[1]
Електрифіковано 1957
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 441146
Код Експрес-3 2204700
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 17 км
Мерефа 8 км
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зелений Гай.

Зупинний пункт знаходиться між зупинними пунктами Високий (2 км) та зупинним пунктом Південний (1 км). Найближча станція — Покотилівка (7 км) До станції Харків-Пасажирський — 17 км, до станції Мерефа — 8 км.[2][3]

Зупиняються лише потяги приміського сполучення у напрямку Харкова, Мерефи, Лозової, Змієва та Краснограда[4]

Історія ред.

Зупинний пункт було створено у 1910 році[1]. За іншою інформацією, це відбулось раніше, оскільки спершу виникла платформа «Коритінська», яка спершу знаходилась на 450 м у бік станції Мерефа від нинішнього зупинного пункту Високий. З 28 жовтня 1909 року стала іменуватися «Зелений Гай».[5].

Назва зупинного пункту походить від селища Зелений Гай, що виникло у 1907 році поблизу залізниці як селище службовців Південної залізниці. У 1964 році селище Зелений Гай увійшов до складу смт Високий[6] На платформі зупинялись окрім дачних також й деякі пасажирські потяги.[7].

У 1914 році в харківській газеті «Утро» відзначався поганий стан залізничних платформ Зеленого Гаю, зокрема, затісний павільйон та мала кількість лавок[8].

Зелений Гай позначений на атласі залізниць Російської імперії 1918 року[9].

У 1928 році Коротінську платформу було ліквідовано у зв'язку з відкриттям нової станції Жовтнева, а вже на початку 1930-х років платформу Зелений Гай було відкрито з залізничним павільйоном і пероном на теперішньому місці, що на 1150 м у бік станції Мерефа від платформи «Коритінської».[10][11][5] В аталсі залізниць СРСР 1940 та 1945 років Зелений Гай показаний з нинішніми тарифними відстанями від станцій Харкова та Мерефи[12][13].

У 1957 році Зелений Гай був електрифікований постійним струмом під час електрифікації лінії Харків — Мерефа та розпочалось курсування приміських електропоїздів[14].

Нині зупинний пункт приписано до станції Покотилівка[15].

Станційні споруди ред.

Зупинний пункт обладнано 2-ма високими платформами. Має павільйон для пасажирів, квиткові каси на приміські електропоїзди.

Інциденти ред.

Наприкінці вересня 2010 року на зупинному пункті Зелений Гай загинув чоловік, потрапивши під маневровий тепловоз через необачність[16].

Примітки ред.

  1. ↑ а б А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 175. — 100 000 прим.(рос.)
  2. ↑ Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  3. ↑ Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  4. ↑ Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Зеленый Гай. [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б Ломакин В. А. Город Пивденное. Исторические сведения. — Б.и., 1993. (рос.)
  6. ↑ Высокий [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] // История городов и сел Украинской ССР: В 26-ти тт. — Харьковская область. — К., 1976. — С. 619. (рос.)
  7. ↑ Поселок Высокий. История. Хронологічний покажчик. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  8. ↑ Дачная хроника. Зеленый Гай. [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Утро. — 1914. — 26 июня. (рос.)
  9. ↑ Железные дороги России: [атлас]. — Петроград: Картографич. зав. А. А. Ильина, 1918. — л. ХІІ.
  10. ↑ Поселок Высокий. История. Вітри змін. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  11. ↑ Поселок Высокий. История. Хронологічний покажчик. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  12. ↑ Альбом схем железных дорог СССР: по данным на 1 января 1940 г. — М.: Транскартография НКПС, 1940. — Л. 18.
  13. ↑ Альбом схем железных дорог СССР. Схемы железных дорог СССР с указанием тарифных расстояний для определения платы за перевозку пасажиров, багажа и грузов. — М.: Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1945. — С. 50
  14. ↑ История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 7 лютого 2015. (рос.)
  15. ↑ Южная железная дорога. Покотиловка. [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Екатерина Морозова. На станции «Зеленый Гай» тепловоз задавил мужчину. [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] Медиа группа «Объектив». 29.09.2010. (рос.)

Посилання ред.

Джерела ред.

  • А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 175. — 100 000 прим.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зелений_Гай_(зупинний_пункт,_Південна_залізниця)&oldid=39897762