Мінаматська конвенція про ртуть

Див. також: Мінамата (значення)

Мінаматська конвенція про ртуть (англ. Minamata Convention on Mercury) — міждержавний договір, спрямований на захист здоров'я людей і довкілля від антропогенних викидів і вивільнень ртуті і її сполук, які можуть призводити до отруєння ртуттю. Названа на честь міста Мінамата у Японії, де наприкінці 1950 років ртуттю, яка містилася у промислових стічних водах отруїлися майже 2 тисячі людей, багато з них померли^[1].

Згідно з Конвенцією повинне регулюватися використання ртуті, скорочуватися виробництво деяких ртуть-містких приладів (медичних, люмінесцентних ламп). Також обмежується ряд промислових процесів і галузей, у тому числі гірничодобувна (особливо непромислове видобування золота), виробництво цементу^[2].

З 2020 року конвенція забороняє виробництво, експорт та імпорт декількох різних ртутьмістких видів продукції, у тому числі електричних батарей, електричних вимикачів і реле, деяких видів компактних люмінесцентних ламп (КЛЛ), люмінесцентних ламп з холодним катодом або із зовнішнім електродом, ртутних термометрів і приладів вимірювання тиску^[2].

Історія

Ртуть і її сполуки давно відомі як токсичні для людини і інших живих організмів. Масштабні кризи, пов'язані з отруєнням ртуттю, такі як Мінаматська катастрофа, отруєння в Іраку, і Niigata Minamata disease^[en], привернули увагу до проблеми. У 1972 році перед делегатами Стокгольмської конференції з Human Environment виступив студент Shinobu Sakamoto, що став інвалідом внаслідок того, що його мати під час вагітності отруїлася метилртуттю. 20 лютого 2009 року на 25-ій Раді керівників ЮНЕП було прийнято рішення 25/5 «ініціювати міжнародні заходи по регулюванню ртуті ефективним, дієвим і послідовним чином»^[3].

Критика

За даними науковців Массачусетського технологічного інституту (США), близько 10 % антропогенних щорічних викидів ртуті в атмосферу — це результат глобальної вирубки лісів. Раніше не було визначено кількісних показників і ця проблема була прихованою або проігнорованою. Модель дослідників показує, що тропічні ліси Амазонії відіграють особливо важливу роль поглинача ртуті, на них припадає близько 30 % глобального процесу (стосується лише суші). Таким чином, стримування вирубки амазонських лісів може мати значний вплив на зменшення забруднення ртуттю. У дослідженні зазначається, що протягом останніх кількох десятиліть вчені в основному зосереджувалися на вивченні вирубки лісів в рамках глобальних викидів CO₂. Ртуть, мікроелемент, не отримував такої уваги, частково тому, що роль наземної біосфери в глобальному кругообізі ртуті лише нещодавно була краще визначена кількісно. Відповідно, глобальний договір, а саме Мінаматська конвенція 2013 року, закликає країни скоротити антропогенні викиди, однак вона не розглядає безпосередній вплив на цей процес вирубки лісів^[4].

Список країн

Список країн, що підписали і ратифікували конвенцію, за станом на вересень 2014 року^[5] (105 учасників).

Країна	Підписання	Ратифікація
Австралія	10 жовтня 2013
Австрія	10 жовтня 2013
Ангола	11 жовтня 2013
Аргентина	10 жовтня 2013
Вірменія	10 жовтня 2013
Бангладеш	10 жовтня 2013
Бельгія	10 жовтня 2013
Бенін	10 жовтня 2013
Білорусь	23 вересня 2014^[2]
Болгарія	10 жовтня 2013
Болівія	10 жовтня 2013
Бразилія	10 жовтня 2013
Буркіна-Фасо	10 жовтня 2013
Бурунді	14 лютого 2014
Велика Британія	10 жовтня 2013
Венесуела	10 жовтня 2013
В'єтнам	11 жовтня 2013
Габон	30 червня 2014	24 вересня 2014 («Acceptance»)
Гамбія	10 жовтня 2013
Гаяна	10 жовтня 2013	24 вересня 2014
Гватемала	10 жовтня 2013
Гвінея	25 листопада 2013
Греція	10 жовтня 2013
Грузія	10 жовтня 2013
Данія	10 жовтня 2013
Джибуті	10 жовтня 2013	23 вересня 2014
Домініканська Республіка	10 жовтня 2013
Ємен	21 березня 2014
Європейський Союз	10 жовтня 2013
Замбія	10 жовтня 2013
Зімбабве	11 жовтня 2013
Ізраїль	10 жовтня 2013
Індонезія	10 жовтня 2013
Ірак	10 жовтня 2013
Іран	10 жовтня 2013
Ірландія	10 жовтня 2013
Іспанія	10 жовтня 2013
Італія	10 жовтня 2013
Йорданія	10 жовтня 2013
Камбоджа	10 жовтня 2013
Канада	10 жовтня 2013
Кенія	10 жовтня 2013
КНР	10 жовтня 2013
Колумбія	10 жовтня 2013
Коморські Острови	10 жовтня 2013
Коста-Рика	10 жовтня 2013
Кот-д'Івуар	10 жовтня 2013
Кувейт	10 жовтня 2013
Литва	10 жовтня 2013
Лівія	10 жовтня 2013
Люксембург	10 жовтня 2013
Маврикій	10 жовтня 2013
Мавританія	11 жовтня 2013
Мадагаскар	10 жовтня 2013
Північна Македонія	25 липня 2014
Малаві	10 жовтня 2013
Малі	10 жовтня 2013
Марокко	6 червня 2014
Мексика	10 жовтня 2013
Мозамбік	10 жовтня 2013
Молдова	10 жовтня 2013
Монако	24 вересня 2014	24 вересня 2014
Монголія	10 жовтня 2013
Непал	10 жовтня 2013
Нігер	10 жовтня 2013
Нігерія	10 жовтня 2013
Нідерланди	10 жовтня 2013
Нікарагуа	10 жовтня 2013
Німеччина	10 жовтня 2013
Нова Зеландія	10 жовтня 2013
Норвегія	10 жовтня 2013
ОАЕ	10 жовтня 2013
Пакистан	10 жовтня 2013
Панама	10 жовтня 2013
Парагвай	10 лютого 2014
Перу	10 жовтня 2013
Росія	24 вересня 2014
Румунія	10 жовтня 2013
Самоа	10 жовтня 2013
Сейшельські Острови	27 травня 2014
Сенегал	11 жовтня 2013
Сінгапур	10 жовтня 2013
Словаччина	10 жовтня 2013
Словенія	10 жовтня 2013
США	6 листопада 2013	6 листопада 2013 («Acceptance»)
Сьєрра-Леоне	12 серпня 2014
Танзанія	10 жовтня 2013
Того	10 жовтня 2013
Туніс	10 жовтня 2013
Уганда	10 жовтня 2013
Угорщина	10 жовтня 2013
Уругвай	10 жовтня 2013	24 вересня 2014
Філіппіни	10 жовтня 2013
Фінляндія	10 жовтня 2013
Франція	10 жовтня 2013
Центральноафриканська Республіка	10 жовтня 2013
Чехія	10 жовтня 2013
Чилі	10 жовтня 2013
Швейцарія	10 жовтня 2013
Швеція	10 жовтня 2013
Еквадор	10 жовтня 2013
Ефіопія	10 жовтня 2013
ПАР	10 жовтня 2013
Ямайка	10 жовтня 2013
Японія	10 жовтня 2013