Мойєро

|оригінальна_назва=

Мойєро
Річка Мойєро на мапі басейну Хатанги
68°44′15″ пн. ш. 103°37′55″ сх. д.
Витік	поблизу озера Холю схили висоти 637 м
• координати	66°56′00″ пн. ш. 102°29′35″ сх. д.
• висота, м	550 м
Гирло	Котуй (612 км від гирла Котуя та 839 км від гирла Хатанги)  на півн. сх. від озера Есей
• координати	68°44′15″ пн. ш. 103°37′56″ сх. д.
• висота, м	154 м
Похил, м/км	0,48 м/км
Басейн	Котуй → Хатанга → Хатангська затока → море Лаптєвих
Країни:	Росія Красноярський край
Регіон	Красноярський край
Довжина	825 км
Площа басейну:	30 900 км²

Мо́йєро (рос. Мо́йеро) — річка у Східному Сибіру, на Крайній Півночі Росії, протікає по території Евенкійського району Красноярського краю. Права притока річки Котуя. Належить до водного басейну моря Лаптєвих.

Географія

Річка бере свій початок за 25 км на північний захід від озера Холю, на західних схилах висоти 637 м, в рівнинній заболоченій місцевості, тече в зоні тайги, по Середньосибірському плоскогір'ю. У верхів'ях Мойєро тече на південь, перетинає полярне коло, плавно завертає на схід, а далі на північ і знову перетинає полярне коло. В середній течії тече весь час на північ; на цій ділянці зустрічаються пороги, найбільший із них — поріг Мугдекен. В нижній течії, близько половини шляху тече на північ — північний схід, а далі круто завертає на захід і впадає в річку Котуй із правого берега, за 25 км на північний схід від озера Есей. В середині і пониззі течія річки швидка, в пониззі зустрічаються перекати.

Довжина річки — 825 км, площа басейну — 30900 км².

Береги річки незаселені. Іноді зустрічаються споруди для тимчасового проживання мисливців — зимники. На лівому березі Річки Котуй, навпроти гирла Мойєро — закинуте селище геологів.

Гідрологія

Живлення річки змішане, з переважанням снігового. Швидкість течії — 0,7-1,0 м/с в середині та пониззі, 0,4-0,5 м/с — у верхів'ї. В нижній течії ширина русла від 50 до 130 м, при глибинах від 1,2 до 3 м, в середній — від 50 до 160, при глибинах від 1,4 до 1,8 м, у верхів'ї — до 75 м, при глибинах до 2 м.

Замерзає в кінці вересня — початку жовтня, розкривається в кінці травня — початку червня.

Притоки

Річка Мойєро приймає близько восьми десятків приток, довжиною 10 км і більше. Найбільших із них, довжиною понад 50 км і більше — 11, із них понад 100 км — 5 (від витоку до гирла):

Назва притоки	Довжина, (км)	Площа водозбірного басейну, (км²)	Відстань від гирла Мойєро, (км)	Витрата води, (м³/с)
ліві
→ Гондакан	57	433	740
← Хойро	59	423	635
→ Хамнгангда	51	546	576
→ Мугамгу	118	1 050	427
→ Делінгдекон	87	973	395
← Янггада	108	1 330	356
← Мойерокан	146	5 860	330
→ Делінгне	73	1 050	222
→ Мойерокан	131	1 350	154
← Тогой-Юрех	123	1 710	109
→ Биллеех	82	366	28

Див. також

• Найдовші річки Росії

Посилання

• Річка Мойєро // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Мойєро / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Аркуш карти Q-47-48 р. Котуй. Масштаб: 1 : 1 000 000. Видання 1989 р. (рос.)
• Аркуш карти R-47-48 [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.] Хатанга. Масштаб: 1 : 1 000 000. Видання 1987 р. (рос.)
• Туризм в НН Река Мойеро Фотографии [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Фото річки Мойєро: [1]^{[недоступне посилання з вересня 2019]} [2] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] [3]^{[недоступне посилання з вересня 2019]} [4] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] на Panoramio.com
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)