Вікіпедія

Пореченков Михайло Євгенович

російський терорист, актор театру та кіно
(Перенаправлено з Михайло Пореченков)

Миха́йло Євге́нович Поре́ченков (рос. Михаи́л Евге́ньевич Поре́ченков; нар. 2 березня 1969(19690302), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, телеведучий і режисер. Путініст та українофоб. Підтримує вторгнення Росії в Україну.

Михайло Євгенович Пореченков
рос. Михаил Евгеньевич Пореченков
Ім'я при народженніМихайло Євгенович Пореченков
Народився2 березня 1969 (55 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Національністьросіянин
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Діяльністьактор, телеведучий, режисер[1], продюсер[2]
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності1994—2024
IMDbnm0691717
Нагороди та премії
CMNS: Михайло Євгенович Пореченков у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пореченков.

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

У жовтні 2014 року незаконно перетнув державний кордон України та відвідав захоплений проросійськими збройними формуваннями Донецьк, де, разом із бойовиками ДНР, стріляв із кулемета, ймовірно по позиціях українських військових у Донецькому аеропорту. У січні 2015 року Служба безпеки України оголосила Пореченкова в розшук за підозрою у вчиненні терористичного акту або погрози його вчинення[3].

Занесений до переліку людей, що створюють загрозу нацбезпеці Україні. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента щодо України та Криму». В Україні заборонена творчість за участю Михайла Пореченкова[4][5]. Підтримав вторгнення Росії в Україну (2022).

Біографія

ред.

Народився 2 березня 1969 року в Ленінград, родині моряка Євгена Михайловича Пореченкова.

До п'яти років жив з бабусею в Псковській області, навчався в школі в своєму місті, потім жив з батьками у Варшаві (Польща), де навчався у школі-інтернаті з кінця 1970-х по 1986 роки.[6]

Навчався в Таллінському військово-політичному училищі, але не закінчив його. Через чисельні порушення дисципліни був відрахований за 10 днів до випуску. Відслужив строкову службу в Радянській армії, в будівельних військах.[7]

Після закінчення служби в армії працював в багетній майстерні. Вступив у ВДІК на курс Армена Джигарханяна, але пройти повний курс навчання не зміг. В 1991 році вступив до ЛДІТМіК на курс Веніаміна Фільштинского та закінчив його в 1996 році.

Після закінчення інституту працював у театрі «На Крюковому каналі». Потім був прийнятий в трупу Академічного театру імені Ленсовета. Також зіграв Сірано у виставі «Сірано. Сцени з Ростана» Незалежного театрального проекту.

На сцені МХТ ім. Чехова дебютував у 2002 році в виставі «Качине полювання» в ролі офіціанта.[8]

У 2003 році був прийнятий у трупу Художнього театру.

Родина та особисте життя

ред.
  • Батько — Євген Михайлович Пореченков, був моряком, потім інспектором виробничих процесів у Польщі на Гданській судноверфі, де поляки будували судна для СРСР.[6]. Зараз став письменником, поетом, пише про сина, про свої подорожі, про пташиний грип, про РАО «ЄЕС» та Слободана Мілошевича[1]
  • Мати — Галина Миколаївна Пореченкова, колишній будівельник.[6][9]
  • Позашлюбний син — Володимир Любимцев (22 грудня 1989), мати якого, Ірина Любимцева, померла в 1994 або 1995 році.[10]
  • Перша дружина — Пореченкова Катерина Олександрівна.[11], бізнесвумен, працювала перекладачем, познайомилася з Пореченковим завдяки Володимиру Шевелькову[12][13][14][15]
    • Дочка — Варвара (10 березня 1998)[14], знялася з батьком у його фільмі «День Д»[10].
  • Друга дружина — Ольга Пореченкова (1974).[16], художник, познайомилися в 1999 році, розписалися в 2000 році, працювала художником на фільмі «День Д»[13][17][18][19]
    • Син — Михайло (12 жовтня 2002).[16][20]
    • Дочка — Марія (26 грудня 2004).[20][21]
    • Син — Петро (12 липня 2010).[20][22]

Михайло дружить з Костянтином Хабенським, товаришували і їхні дружини, поки Анастасія Хабенська не вмерла 2008 року від пухлини мозку в 33 роки.[23]

Погляди

ред.

У березні 2014 року разом з іншими російськими культурними діячами підписав листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна в Україні. Неодноразово висловлювався на підтримку так званої «Новоросії», терористичних утворень «ДНР» та «ЛНР». Вважає, що українці разом зі США ганебно ставляться до росіян. Як говориться в інтерв'ю, раніше підтримував також агресію Росії в Абхазії та Південній Осетії.[джерело?]

Участь у військових конфліктах

ред.

У російсько-грузинській війні 2008 року

ред.
ДНР. Донецьк. Михайло Пореченков коментує свою поїздку в аеропорт. 31.10.2014

Під час відвідування Донецького аеропорту в жовтні 2014 року заявляв, що має досвід участі в бойових діях під час російсько-грузинської війни.[24][25]

У російсько-українській війні 2014 року

ред.
Див. також: Бої за Донецький аеропорт, Війна на сході України та Російсько-українська війна 2014
 
Визнання участі в терористичних угрупованнях Михайла Пореченкова

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

30 жовтня 2014 року на Youtube-каналі «НОВОРОССИЯ TV» було оприлюднено відео «Пореченков у донецькому аеропорту», на якому актор у захисному шоломі з написом «PRESS» стріляє з багатоповерхівки великокаліберним кулеметом НСВ-12,7 «Утьос»[26] по позиціях українських військових.[27]

Перебуваючи в гостях у терористів, актор дав інтерв'ю російському каналу, в якому зізнався на камеру, що вже стріляв так і в 2008 році в Цхінвалі під час російсько-грузинського конфлікту по позиціях грузинських військових.[28] У цьому самому інтерв'ю Пореченков заявив, що відео було постановочним, а патрони — холостими. Твердження про постановочність і холості патрони пізніше спростували експерти[29], представник «ДНР»[30] і радник голови Міністерства оборони України Юрій Повх.[31] Пізніше, у 2016 р. повідомлено, що бійці ЗСУ відбили у бойовиків "кулемет Пореченкова"[32]

Реакції в Україні

ред.

З 31 жовтня 2014 року, після інциденту в Донецькому аеропорту, низка українських політиків[33] і активістів закликали українську владу й Інтерпол закрити Михайлу Пореченкову в'їзд до України та до інших країн Європи та Америки.[джерело?] Із цього дня Пореченков став об'єктом уваги активістів кампанії «Бойкот російського кіно», які стали вимагати заборонити показ фільмів в Україні за участі актора[34], також згадуючи про проблему під час суспільних акцій.[35][36]

31 жовтня 2014 року Арсен Аваков повідомив, що слідче управління Міністерства внутрішніх справ України відкрило кримінальне провадження щодо актора за ч. 4 ст. 260 Кримінального кодексу України, — участь у незаконних військових формуваннях. Норма передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.[37]

31 жовтня 2014 року Служба безпеки України також відкрила кримінальне провадження щодо причетності Пореченкова до розстрілів мирних жителів Донецька в рядах терористичної організації «ДНР»[38][39]. Служба безпеки України зробила заяву про те, що має докази полювання актора з вогнепальною зброєю на мирних жителів в Донецьку, під час якого він розстрілював людей. Пореченков нібито заплатив гроші бойовикам за проведення такого «​​сафарі» — по $ 1 тис. за людину. Загалом Пореченков нібито заплатив $ 50 тис.[40].

31 жовтня 2014 року особовий склад батальойну «Луганськ-1», обурений інформацією про здійснення Пореченковим «сафарі» на людей в Донецьку, оголошує власне полювання: «Батальйоном Луганськ-1 розшукується Пореченков Михайло Євгенович, 1969 року народження, громадянин Росії, який є прихильником сепаратистів. За злочин, передбачений статтею 110, ст. 258, ст. 263 КК України»[41].

Бійці сил АТО, які тримали оборону в донецькому аеропорту, пообіцяли помститися Михайлу Пореченкову за стрілянину в них.[42]

4 листопада 2014 року Держагентство України з питань кіно скасувало або відмовило в державній реєстрації 69 фільмів за участю Михайла Пореченкова.[43]

4 листопада 2014 року у Московському художньому театрі після вистави «Трамвай «Бажання», у якій брав участь Михайло Пореченков, російська активістка Катерина Мальдон зі словами «На, Міша, постріляй! Любиш в українців стріляти? Пристрели мене!» кинула акторові «нагородний пістолет». Разом з пістолетом пані кинула Пореченкову медаль «За Лугандон».[44]

9 листопада 2014 року керівництво Донецької народної республіки за стрілянину в бік українських позицій у Донецькому аеропорту нагорордила Пореченкова званням «Народний артист Донецької народної республіки».[45]

На початку січня 2015 року Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які приїздили на окуповані території Донбасу.[46] 27 січня того ж року Пореченков був оголошений в розшук. Служба безпеки України інкримінує йому «вчинення терористичного акту або погрозу його вчинення». Слідчий суддя дав дозвіл на затримання з метою приводу.[47]

8 серпня 2015 року Пореченков був внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[48].

Реакції за межами України

ред.

31 жовтня 2014 року використання символіки преси Михайлом Пореченковим під час візиту до Донецького аеропорту засудили в ОБСЄ[49], також — голова московської спілки журналістів Павло Гусєв заявив, що через дії Михайла Пореченкова та його маскування під журналіста фактично зведені нанівець гарантії безпеки ЗМІ в зоні воєнних дій: «Якщо завтра будуть убиті або поранені наші журналісти, хай Пореченков знає, що їхня кров — на його руках».[33][50] Російський співак Йосип Кобзон заявив, що Пореченков дарма поїхав на Донбас. За його словами, винним в інциденті є не Пореченков, а люди, які його супроводжували.[51]

1 листопада 2014 року влада Латвії оголосила актора Михайла Пореченкова персоною нон ґрата, про що повідомив міністр закордонних справ країни Едгар Рінкевичс.[52]

1 грудня Пореченков висловив підтримку приїзду до Донецька свого колеги Івана Охлобистіна. Напередодні, актор Іван Охлобистін приїхав у Донецьк з новим фільмом «Ієрей-сан» та подарунками для командира террористів «Мотороли».[53]

4 грудня 2014 року в соціальній мережі «Twitter» Михайло Пореченков висловив обурення тим, що в Українській Вікіпедії, у статті про нього, його назвали «терористом „ДНР“» та «вбивцею українських солдат».[54][55] Версія тієї статті була неперевіреною патрульними (рецензентами) та була невдовзі замінена новою версією, з більш енциклопедичним та нейтральним текстом.

На початку березня 2015 року на кіностудії «Білорусьфільм» відмовилися працювати з Пореченковим. Костюмери, гримери та інші працівники поклали заяву на стіл директора «Білорусьфільму» про відмову роботи з Пореченковим, який перебуває в міжнародному розшуку. Після приїзду до Мінська його не заселили в готель, як це було прописано в домовленості. Натомість Пореченков заявив, що «на одному полі з такими білорусами не сяде».[56].

Вторгнення Росії в Україну

ред.

У 2022 році підтримав вторгнення Росії в Україну.

Санкції

ред.

Після стрілянини в аеропорту Донецька Латвія внесла Пореченкова до списку осіб, яким заборонено в'їзд до цієї країни.[57]

19 жовтня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційного списку України осіб, які "публічно закликають до агресивної війни, виправдовують і визнають законною збройну агресію РФ проти України, тимчасову окупацію території України".[58]

Визнання та нагороди

ред.

Лауреат премій:

Творчість

ред.

Ролі в театрі

ред.

Академічний театр ім. Ленради

ред.

Московський художній театр ім. А. П. Чехова

ред.

Фільмографія

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 ф Поруч з часом Рядом со временем
1994 ф Колесо кохання Колесо любви Кирило
1997 с Вулиці розбитих ліхтарів Улицы разбитых фонарей Павло Царьов (серія «Сексот Циплаков»)
1998 ф Тіло буде віддано землі, а старший мічман буде співати Тело будет предано земле, а старший мичман будет петь
1998 ф Гірко! Горько! наречений
1999 ф Жіноча власність Женская собственность приятель Андрія
1999—2022 с Агент національної безпеки Агент национальной безопасности Олексій Петрович Ніколаєв, співробітник ФСБ
2000 ф Особливості національного полювання в зимовий період Особенности национальной охоты в зимний период командир застави на фінському кордоні
2000 ф Бузкові сутінки Сиреневые сумерки
2000 с Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон Бандитский Петербург. Фильм 1. Барон Євген Володимирович Кондрашов, комерсант та охоронець, колишній оперуповноважений капітан міліції
2002 ф Вовочка Вовочка дільничний, старший лейтенант Григорій Піндюжін
2002 с Спецназ Спецназ Агент ФРС США Джим Уолленс (з'являється в серії «Клинок»)
2002 с По той бік вовків По ту сторону волков
2002 с Подружка осінь
2003 ф Особливості національної політики Особенности национальной политики Ваня
2003 ф Тріо Трио Олексій
2003 ф Щоденник камікадзе Дневник камикадзе
2003 с Лінії долі Линии судьбы
2004 ф Проти течії Против течения Сергій Городецький
2004 ф Таємниця «Вовчої пащі» Тайна «Волчьей пасти»
2004 с Ключі від безодні: По ту сторону вовків-2 Ключи от бездны: По ту сторону волков-2 Сергій Висік
2005 ф 9 рота 9 рота старший прапорщик Дигало
2005 ф Солдатський декамерон Солдатский декамерон Пантелєєв
2005 с Убивча сила 6 Убойная сила 6 капітан міліцїї, Микита Андрійович Уваров, начальник відділу Управління по боротьбі зі злочинами у сфері моральності (серії «Мис Доброї Надії», «Брати по зброї»)
2005 с Загибель імперії Гибель империи
2006 ф Зв'язок Связь Ілля, бізнесмен
2006 с Грозові ворота Грозовые ворота майор Єгоров, офіцер ГРУ
2006 ф Велика любов Большая любовь генерал Антон Улибабов
2007 ф 1612 1612 князь Пожарський
2007 ф Троє Трое (у виробництві)
2007 с Ліквідація Ликвидация майор Кречетов, він же " Академік "
2008 ф Реальний тато Роман, бандит
2008 ф День Д Іван, майор ВДВ
2008 ф Тариф Новорічний Баринов
2008 ф На даху світу Василь
2008 ф Подружка осінь Саша
2008 с Ісаєв граф Воронцов
2010 ф Казка. Є Ведмідь
2010 с Доктор Тирса Геннадій Вікторович Тирса
2010 с Родинний дім Петро Сергійович Прохоров, олігарх
2011 ф Без чоловіків Стасик
2011 ф На щастя, або Хто знайде Синього птаха Пер Ноель
2011 с Контргра майор СМЕРШ Денис Ребров
2011 с Справа гастроному № 1 майор КДБ Скачко
2011 с Небесний суд адвокат Веніамін
2011 с Біла гвардія Віктор Вікторович Мишлаєвський, поручик артилерії
2012 ф Мами
2012 ф Золото
2012 с Після школи Віктор Васильович, фізрук, тато Вови, тренер баскетбольної команди «Білі ведмеді»
2013 ф Піддубний Іван Піддубний
2013 ф Про що мовчать дівчата Володимир Петрович Веденєєв — російський олігарх
2013 ф Марафон Толік
2016 ф Вовкулаки Вурдалаки Лавр

Режисер

ред.

Дубляж

ред.
  • 1999 — Шосте чуття — Малколм Кроу (Брюс Вілліс)
  • 2001 — Історія лицаря — Вільям Тетчер (Ульрік фон Ліхтенштайн із Гільдерланда) (Хіт Леджер)
  • 2002 — Алі Джі в парламенті — Алі Джі (Саша Барон Коен)

Зйомка в рекламі

ред.
  • Реклама майонезу «Ряба»[59]
  • Реклама мобільного оператора МТС (спільно з Михайлом Трухіним та Миколою Валуєвим)
  • Реклама автомобіля Kia Sorento
  • Реклама велосипедів Cube

Комп'ютерні ігри

ред.

Телебачення

ред.

Документальні фільми

ред.
  • 2011 — Михайло Пореченков. Тепер у мене все є
  • 2010 — Мій син — Андрій Краско (документальний)
  • 2009 — Алтайський самородок. Панкратов-Чорний (документальний)
  • 2007 — Олександр Дедюшко. Перевищення швидкості (Україна, документальний)
  • 2006 — Як відходили кумири (документальний) Андрій Краско
  • 2006 — Андрій Краско. Несхожий на артиста (документальний)

Освіта

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Семейный подряд Михаила Пореченкова. Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 27 січня 2014.
  2. ↑ «Коммандо» по-русски. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 22 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua) . Архів оригіналу за 8 серпня 2024. Процитовано 24 травня 2022.
  5. ↑ Новини - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. shev.kyivcity.gov.ua. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  6. ↑ а б в Михаил Пореченков на moikompas.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2010. Процитовано 27 січня 2014.
  7. ↑ Биография на официальном сайте Михаила Пореченкова. Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 27 січня 2014.
  8. ↑ а б Михаил Пореченков [Архівовано 2008-09-15 у Wayback Machine.] на сайте МХТ
  9. ↑ Михаил Пореченков: У Михаила Пореченкова родится сын. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  10. ↑ а б Михаил Пореченков: Я рад, что через 19 лет нашел внебрачного сына!. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 27 січня 2014.
  11. ↑ Книги: Пореченкова Екатерина Александровна[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ ВАРВАРА ПОРЕЧЕНКОВА: «ПАПА ОБЫЧНО ПРИЕЗЖАЕТ КО МНЕ НА МОТОЦИКЛЕ». Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 27 січня 2014.
  13. ↑ а б Михаил Пореченков: Когда подружки мне не давали, впадал в агрессию!. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 27 січня 2014.
  14. ↑ а б Михаил Евгеньевич Пореченков Mike Porechenkov. Архів оригіналу за 8 серпня 2024. Процитовано 27 січня 2014.
  15. ↑ АГЕНТ ИГРАЕТ В ТЕАТРЕ ЧЕРЕПАХУ И БОИТСЯ ЧЕРНЫХ КОШЕК. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  16. ↑ а б У «агента национальной безопасности» родился сын!. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 27 січня 2014.
  17. ↑ Семейный подряд Пореченковых. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 27 квітня 2019.
  18. ↑ Михаил Пореченков на kinopoisk.ru. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 27 січня 2014.
  19. ↑ Михаил Пореченков ожидает прибавления в семействе. Архів оригіналу за 7 травня 2010. Процитовано 27 січня 2014.
  20. ↑ а б в Михаил Пореченков стал отцом в пятый раз. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 27 січня 2014.
  21. ↑ У Пореченкова родилась дочь. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  22. ↑ День апостолів Петра та Павла
  23. ↑ Умерла жена Константина Хабенского. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 27 січня 2014.
  24. ↑ На російського актора, який стріляв у донецькому аеропорту, завели справу [Архівовано 2014-12-13 у Wayback Machine.]. Українська правда. 31.10.2014
  25. ↑ Против актера Пореченкова откроют уголовное дело - Аваков [Архівовано 2014-12-09 у Wayback Machine.] (рос.). Ліга. 31.10.2014
  26. ↑ Пореченков в донецком аэропорту. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 2 листопада 2014.
  27. ↑ Пореченков подставил журналистов, стреляя по украинским военным (видео) [Архівовано 2014-11-02 у Wayback Machine.] (рос.). Подробности. 31.10.2014
  28. ↑ «Как отреагировала блогосфера на поступок Пореченкова» [Архівовано 2014-11-02 у Wayback Machine.] (рос.)
  29. ↑ Пореченков стріляв справжніми бойовими патронами, - експерт [Архівовано 2024-08-08 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 31.10.2014
  30. ↑ Бойовик спростував брехню Пореченкова про холості патрони і постановочне відео [Архівовано 2014-12-08 у Wayback Machine.]. УНІАН. 31.10.2014
  31. ↑ Пореченкова офіційно спіймали на брехні про його стрілянину по українцях (фото) [Архівовано 2014-12-08 у Wayback Machine.]. Експрес. 01.11.2014
  32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 20 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. ↑ а б Пореченков каже, що стріляв холостими по мішенях [Архівовано 2014-11-03 у Wayback Machine.]. Українська служба BBC. 31.10.2014
  34. ↑ Українські активісти вимагають заборонити фільми та серіали з Пореченковим [Архівовано 2014-11-02 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 31.10.2014
  35. ↑ «Зомбі» під Нацрадою вимагали позбавити ліцензій телеканали за трансляцію російських серіалів [Архівовано 2014-12-10 у Wayback Machine.]. УНН. 03.12.2014
  36. ↑ У Києві під АП «закривавлені телезомбі» вимагали більше серіалів з Охлобистіним [Архівовано 2014-12-23 у Wayback Machine.]. ЗІК. 22.12.2014
  37. ↑ Проти російського актора Пореченкова відкрито кримінальне провадження [Архівовано 2014-11-19 у Wayback Machine.]. Канал «24». 31.10.2014
  38. ↑ СБУ: Пореченков влаштував «сафарі» на мирних мешканців Донецька [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 31.10.2014
  39. ↑ Союз журналистов Москвы назвал поведение Пореченкова подлостью. Lenta.RU (рос.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2022.
  40. ↑ СБУ обвиняет Пореченкова в расстреле мирных жителей Донецка [Архівовано 2014-11-02 у Wayback Machine.] (рос.). Подробности. Інтер. 31.10.2014
  41. ↑ Батальйон «Луганськ» полює на Пореченкова [Архівовано 2014-10-31 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 31.10.2014
  42. ↑ https://www.facebook.com/photo.php?fbid=4907623266130 [Архівовано 2024-08-08 у Wayback Machine.] Сторінка у facebook.com
  43. ↑ Фільми з Пореченковим заборонили. Канали просять просіяти продукцію РФ [Архівовано 2014-11-30 у Wayback Machine.]. Українська правда. 04.11.2014
  44. ↑ «На, Миша, постреляй!»: Пореченкову во время спектакля бросили на сцену пистолет [Архівовано 2014-12-09 у Wayback Machine.] (рос.). Дзеркало тижня. 05.11.2014
  45. ↑ За стрельбу в Донецке Пореченкова наградили званием народного артиста «ДНР» [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.). Белорусский партизан. 10.11.2014
  46. ↑ СБУ оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які виступали на окупованому Донбасі [Архівовано 2015-01-08 у Wayback Machine.]. ТВі. 04.01.2015
  47. ↑ СБУ оголосила в розшук Пореченкова. УНІАН. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  48. ↑ Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  49. ↑ ОБСЄ засудила Пореченкова, який одягнув каску преси [Архівовано 2014-12-09 у Wayback Machine.]. ТВі. 31.10.2014
  50. ↑ Тепер кров журналістів у зоні АТО буде на руках Пореченкова — голова московської спілки журналістів [Архівовано 2015-01-07 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  51. ↑ Кобзон: Пореченков зря поехал в ДНР[недоступне посилання з липня 2019] (рос.). Стрічка. 07.11.2014
  52. ↑ Латвия объявила актера Михаила Пореченкова персоной нон-грата [Архівовано 2014-11-01 у Wayback Machine.] (рос.). Апостроф. 01.11.2014
  53. ↑ «Пореченков поддержал приезд Охлобыстина в Донецк»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) 01.12.2014
  54. ↑ Пореченков образився, що в українській «Вікіпедії» він терорист «ДНР». Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  55. ↑ [1] [Архівовано 2024-01-03 у Wayback Machine.] (рос.). Михаил Пореченков. 04.12.2014
  56. ↑ Пореченкову в Білорусі влаштували бойкот на кіностудії. Відео[недоступне посилання з липня 2019]
  57. ↑ Латвия объявила Михаила Пореченкова персоной нон грата. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 25 березня 2023.
  58. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Архів оригіналу за 22 жовтня 2022. Процитовано 25 березня 2023.
  59. ↑ Михайло Пореченков у рекламі майонезу «Ряба». Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 27 січня 2014.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пореченков Михайло Євгенович
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пореченков Михайло Євгенович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пореченков_Михайло_Євгенович&oldid=43242032