Федеральна служба безпеки Російської Федерації
Федера́льна слу́жба безпе́ки Російської Федера́ції, (ФСБ РФ) (рос. Федеральная служба безопасности Российской Федерации) — спецслужба Російської Федерації, правонаступник КДБ.
рос. Федеральная служба безопасности Российской Федерации (ФСБ РФ) | |||
![]() | |||
![]() | |||
![]() | |||
Будівля ФСБ | |||
Загальна інформація: | |||
Тип: | спецслужба | ||
Юрисдикція: | ![]() | ||
Дата заснування: | 12 квітня 1995 | ||
Відомство-попередник: | Міністерство безпеки Росії, Федеральна служба контррозвідки Росії | ||
Структура: | |||
Голова: | Олександр Бортніков | ||
Керівна організація: | ![]() | ||
Кількість співробітників: | засекречено (за даними журналістів 77 600 осіб у 1995 році; у 2008 р. — 350 000 службовців, нині — не менше 1 000 000[джерело?] | ||
Бюджет: | засекречено | ||
Штаб-квартира: | |||
![]() | |||
Адреса штаб-квартири: | Москва, Луб'янська площа 55°45′40″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.761222° пн. ш. 37.626222° сх. д.Координати: 55°45′40″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.761222° пн. ш. 37.626222° сх. д. | ||
Вебсайт: | |||
www.fsb.ru | |||
|
Згідно з даними Служби безпеки України, ФСБ Росії прямо причетна до військової агресії, тероризму, збройного конфлікту проти України за участі Росії в 2014 році:
![]() |
Планування, фінансування та реалізація Росією військової агресії на території Луганської та Донецької областей організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, Головного розвідувального управління Збройних Сил Російської Федерації, найманців усіляких видів і сортів з усієї Росії, і в тому числі найманців і з України. При цьому використовуються ті джерела і канали фінансування, які застосовуються злочинними організаціями для закупівлі зброї, з якої розстрілюється мирне населення України[1] | ![]() |
24 січня 1992 Президент Росії Борис Єльцин підписав Наказ про створення Міністерства Безпеки (МБ) Російської Федерації на ґрунті скасованих АФБ РРФСР та МСБ (про ці спецслужби див. статтю КДБ). 21 грудня 1993 Борис Єльцин підписав Наказ про скасування МБ та про створення Федеральної Служби Контррозвідки (ФСК). 3 квітня 1995 Борис Єльцин підписав Закон «Про органи Федеральної Служби Безпеки в Російської Федерації», за яким ФСБ є правонаступником ФСК.
Федеральний закон «Про органи Федеральної Служби Безпеки в Російської Федерації» визначає такі головні напрями діяльності:
- Контррозвідувальна діяльність (Стаття 9)
- Боротьба проти злочинності (Стаття 10)
- Розвідувальна діяльність (Стаття 11)
Структура. СлужбиРедагувати
1. Служба контррозвідки (СКР)Редагувати
- Керівник: генерал армії Олег Володимирович Сиромолотов, заступник — Микола Зайцев
- Департамент контррозвідувальних операцій (ДКРО) — керівник (у статусі першого заступника начальника служби) — Нечаєв М. В. (помер 5.12.07), заступник — А. І. Кулешов
- Управління координації та аналізу контррозвідувальної діяльності (УКАКД) — віце-адмірал Рощупкин Олександр Петрович, колишній керівник А.Ручейков, призначений начальником УФСБ Санкт-Петербурга
- Управління спеціальних заходів
- Управління контррозвідки на об'єктах
- Центр інформаційної безпеки (ЦИБ — 18 центр) — Герасимов А. В., до нього В. В. Скорик, перший заступник Джіоев Г. Я. Центр створено на основі Управління комп'ютерної та інформаційної безпеки департаменту конт
- ↑ Брифінг Голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, 4 липня 2014 р. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 липня 2014.
ПосиланняРедагувати
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Федеральна служба безпеки Російської Федерації |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеральна служба безпеки Російської Федерації |
- Разведцентры ГРУ, работающие против Украины; Части ФСБ, участвующие в боевых действиях против Украины: РОССИЙСКАЯ АРМИЯ И СПЕЦСЛУЖБЫ РФ В ВОЙНЕ ПРОТИВ УКРАИНЫ, 25.11.2014, сайт «Цензор. НЕТ» (рос.)
- Сайт ФСБ РФ (рос.)
- Структура ФСБ на сайті Agentura.Ru (рос.)
- Центр спецпризначення ФСБ на сайті «Agentura.Ru» (рос.)
Джерела та літератураРедагувати
- Прохоров Д.П. Разведка от Сталина до Путина. — СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. — 416 с. — 3000 прим. — ISBN 5-7654-3753-2.