Відкрити головне меню

Політковська Ганна Степанівна

російська журналістка

Ганна Степанівна Політковська
рос. Анна Степановна Политковская
Anna Politkovskaja im Gespräch mit Christhard Läpple.jpg
Ганна Політковська, 2005
Ім'я при народженні Ганна Степанівна Мазепа
Народилася 30 серпня 1958(1958-08-30)
Нью-Йорк, США
Померла 7 жовтня 2006(2006-10-07) (48 років)
Москва, РФ
·вбивство
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія, Flag of the United States.svg США
Національність українка
Місце проживання
Діяльність журналістка
Відома завдяки правозахисниця
Alma mater факультет журналістики МДУ[d] (1980)
Знання мов англійська і російська[1]
Заклад Известия, Новая газета, Megapolis-Express[d] і General Newspaper[d]
Magnum opus Путінська Росія[d]
Рід Мазепи
Родичі Степан Мазепа
У шлюбі з Олександр Політковський
Діти Ілля, Віра
Нагороди
IMDb nm1551322

Га́нна Степа́нівна Політко́вська (дівоче прізвище Мазе́па, нар. 30 серпня 1958(19580830), Нью-Йорк, США — пом. 7 жовтня 2006, Москва, РФ) — російська журналістка опозиційних поглядів українського походження. Її убивство розглядається як замовне, направлене проти свободи слова.

ЖиттєписРедагувати

Народилася в сім'ї радянських дипломатів в Нью-Йорку, де її батько працював у представництві Української РСР при ООН.[2] За іншою версією вона народилася на Чернігівщині.[3] Її батько Степан Мазепа родом з села Костобобрів Чернігівської області, мати — з Криму.

У 1980 закінчила факультет журналістики МДУ.

У 1982-1993 працювала в газетах «Вісті», «Повітряний транспорт», у Творчому об'єднанні «Ескарт», видавництві «Паритет», оглядачем газети «Мегаполіс-Експрес».

У 1994-1999 — оглядач, редактор відділу «Надзвичайних подій» «Загальної газети».

Із червня 1999 — оглядач «Нової газети». З липня 1999 неодноразово виїжджала в зони бойових дій і табору біженців у Дагестані, а потім в Інгушетії й Чечні.

Автор документальних книг «Подорож у пекло. Чеченський щоденник», «Друга чеченська».

Крім прямої професійної діяльності в грудні 1999 організувала вивіз з-під бомбувань 89 мешканців грозненського будинку перестарілих, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак улітку 2000 22 особи були повернуті в Грозний, «щоб продемонструвати усьому світу, що життя в Грозному налагоджується». Люди опинилися без води, ліків, їжі й одягу. У серпні 2000 з ініціативи Ганни Політковської «Новою газетою» проведена благодійна акція «Грозний. Будинок перестарілих». Зібрано 5,5 тонни вантажу й близько $5 000.

За словами її колег з «Нової газети», «у важких і небезпечних умовах роботи, пов'язаної з нескінченним подоланням перешкод, створюваних у роботі журналістам, в умовах інформаційної блокади вона завжди проявляла мужність і високий професіоналізм». Крім того, вона займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.

ПреміїРедагувати

За серію репортажів із Чечні в січні 2000 присуджена премія «Золоте перо Росії». Інші премії: премія Союзу журналістів РФ «Добрий учинок — добре серце», премія Союзу журналістів за матеріали по боротьбі з корупцією, диплом «Золотий гонг-2000» за серію матеріалів про Чечню.

Правозахисна діяльністьРедагувати

 
Володимир Путін — головний об'єкт критики та найвірогідніший замовник вбивства

Крім журналістики займалася правозахисною діяльністю, допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні.

Різко критикувала чинну владу. У своїй книзі «Путінська Росія» писала:

«За що я так не люблю Путіна? Саме так, за це. За черствість, що гірше злочину, за його цинізм, расизм, за його неправду, за газ, що він застосував у ході облоги „Норд-Оста“, за побиття дітей, що тривало протягом усього його першого президентського строку.»

Під «побиттям дітей» мала на увазі їх загибель під час бойових дій у Чечні.

У жовтні 2002 брала участь у переговорах з терористами, що захопили в Москві мюзикл «Норд-Ост», носила заручникам воду. У вересні 2004 під час захоплення заручників у бесланській школі її намагалися отруїти на борті літака на шляху в Беслан. Тоді заявила, що її «усунули з поля», щоб не дати їй здійснити її план урегулювання ситуації.

ВбивствоРедагувати

Убита в Москві 7 жовтня 2006, в день народження президента Володимира Путіна, в під'їзді власного будинку за адресою вул. Лісова, будинок 8/12. За даними правоохоронних органів, близько 16:15, коли вона входила в ліфт, «невідомий у темному одязі» вистрілив їй один раз у груди, після чого зробив три постріли в голову. Її тіло виявила сусідка о 17:10. Прибулі на місце події співробітники міліції знайшли в ліфті кинутий пістолет ПМ і чотири гільзи.

Увечері 7 жовтня перед будинком, де жила Політковська, зібралися родичі, друзі й колеги журналістки. Люди, багато з яких плакали, підходили до під'їзду й клали квіти — білі й червоні гвоздики. Біля входу в будинок стояли запалені свічки.

Правозахисниця Людмила Алексєєва упевнена, що причина вбивства Політковської — її професійна діяльність: «Вона викривала насильство й захищала жертв цього насильства». Депутат Державної думи Володимир Рижков заявив: «Вона займалася Бесланом, вона займалася „Норд-Остом“, вона займалася корупцією й Чечнею — тут і треба шукати мотиви»[4].

За півтори години до смерті розповіла в інтерв'ю «Кавказькому вузлу» про журналістське розслідування фактів вимагання в Чечні у зв'язку з масштабним будівництвом, розгорнутим останнім часом у республіці, і очікуваним висуванням Рамзана Кадирова у президенти Чеченської республіки[5]. Виписка з інтерв'ю:

«Головна стаття доходів кадировського бюджету — побори з усіх, кого можна обібрати. Не тільки з бізнесменів, але й, наприклад, із усього чиновництва. Воно, звичайно, у Чечні, як і по всій нашій країні, корумповане з голови до ніг. Кожний такий чиновник „відстьобував“ величезні суми зі своїх доходів. Підраховувалося, скільки чиновник вкрав, і змушували платити. Конкретні суми без документів називати не буду. На сьогодні у мене є тільки копії заяв у прокуратуру співробітників МНС, які були обурені тим, що їх змусили „відстьобувати“ із зарплати по 13 тисяч рублів, а це — більша частина зарплати»

8 жовтня у Москві в Новопушкінському сквері відбулася акція пам'яті Політковської. За твердженнями її організаторів — представників демократичних сил — в акції взяли участь близько 3 тисяч осіб, за даними правоохоронних органів, були присутні 2 500 осіб.

Убивство викликало різкий осуд світових лідерів, що закликають російську владу знайти й покарати вбивць. Із заявами виступили президент США Джордж Буш, британський прем'єр-міністр Тоні Блер, президент Франції Жак Ширак, офіційний представник Єврокомісії Йоханнес Лайтенбергер.

Жалобні мітинги й акції пам'яті Ганни Політковської відбулися в багатьох європейських столицях.

Версії вбивстваРедагувати

Інтернет-сайт «Нової газети», де працювала Ганна, висуває дві версії вбивства: помста чеченського прем'єр-міністра Рамзана Кадирова за те, що Ганна писала про нього раніше й продовжувала писати, або дії тих, хто хоче «повісити» це вбивство на самого Кадирова, щоб перешкодити йому одержати президентський пост. Ганна Політковська працювала над репортажем про чеченську війну, у якому, зокрема, розповідалося про катування й про методи політичної боротьби Кадирова-молодшого.

Фоторепортаж з мітингу пам'ятіРедагувати

Москва, Новопушкінський сквер, 7 жовтня 2007

БібліографіяРедагувати

  • 2000 — Voyage en enfer. Journal de Tchetchénie Видавництво «Robert Laffont».
  • 2001 — A Dirty War: A Russian reporter in Chechnya [1] Видавництво «The Harvill Press».
  • 2002 — Вторая чеченская Видавництво «Захаров». ISBN 5-8159-0265-9. (текст російською)
  • 2002 — Чужая война, или Жизнь за шлагбаумом. Чечня Видавництво «Р. Валент».
  • 2003 — A Small Corner of Hell: Dispatches from Chechnya Издательство «University of Chicago Press».
  • 2007 — Путинская Россия. (текст російською) — вперше була видана у Великій Британії 2004 року.
  • 2007 — За что. Видавництво «Новая газета».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 листопад 2006. Процитовано 12 жовтень 2006. 
  3. http://sian-ua.info/index.php?module=pages&act=print_page&pid=590
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травень 2008. Процитовано 11 жовтень 2006. 
  5. http://kavkaz.memo.ru/newstext/news/id/1071680.html

ПосиланняРедагувати